Чому війна РФ буде шкодити довкіллю ще десятки років
Фото: Перший Криворізький
Сьогодні робота з розмінування не зупиняється, українські піротехніки обстежують деокуповані території, а також райони ведення бойових дій у Миколаївській області. Фахівці використовують новітні прилади для збереження життя та пришвидшення розмінування.
«Нам дуже допомагають протимінні чоботи, які дали волонтерські організації. Вони зменшують ризики травмування особового складу під час розмінування і призначені для того, щоб при детонації нога сапера залишалася цілою. Найбільш поширені вибухонебезпечні предмети, які ми знаходимо, — це артилерійські снаряди, підривники, мінометні міни і протипіхотні міни. Також присутні касетні боєприпаси», — розповідає Павло Бондаренко.
Автор фото: ГУ ДСНС України в Миколаївській області
Усі боєприпаси при знешкодженні впливають на довкілля, оскільки містять у собі вибухову речовину, яка не залежно від контрольованості підриву потрапляє в повітря, ґрунт і навіть ґрунтові води.
«Вибухова речовина — це хімічна сполука, яка дуже шкодить навколишньому середовищу. Якщо, наприклад, потрапляє у воду, йде забруднення, якщо в ґрунт — те ж саме. Під час обстеження мін ми часто знаходили боєприпаси, які залишились іще з Другої світової, і, на превеликий жаль, дуже важко уявити, скільки потрібно часу, щоб обстежити всю територію України, тому що мін чимало. Сьогодні в нас забруднено Миколаївську область, а саме Снігурівську й Очаківську громади, там роботи ще дуже багато, тому що велись інтенсивні бої. А на Кінбурні взагалі не обстежено, тому що там ще окупація. Напевно, щоб його (острів) повністю обстежити, потрібно років шість — сім», — говорить старший сапер ГУ ДСНС України в Миколаївській області Олександр Зайцев.
Якщо ми розглядаємо підрив снарядів і вплив на довкілля цього процесу, то перш за все при відсутності відомостей, де і як це відбувається, говорити про вплив на тварин і рослини неможливо, але з іншого боку, ми можемо говорити загалом про вибухи снарядів та вплив їх на ґрунти, про це зазначає заступниця голови Миколаївської філії Національного екологічного центру України Інна Тимченко.
«Якщо снаряди, які не розірвались і які необхідно утилізувати та контрольовано підірвати, неможливо перенести на безпечну територію, то це відбувається на території полів чи на інших територіях, що далі будуть використовуватися. І звісно, у таких ґрунтах будуть токсичні елементи, а це перевищення марганцю, миш’яку, фосфору, сірки, а також інших важких металів. Зараз рано говорити про те, коли вони перейдуть у рухому форму і далі будуть мігрувати в ґрунті, тобто потрапляти в нього й акумулюватися рослинами чи переноситись у підземні води. Усе це залежить від багатьох факторів, і науковці не можуть дати точні прогнози. Єдине, що можна робити, — це постійний моніторинг токсичних елементів у ґрунтах», — каже Інна Тимченко.
За словами екологині, у нас достатньо важкі ґрунти, і ця міграція не буде проходити швидко. На сьогодні існують різні методи фіторемедіації (комплекс методів очищення стічних вод, ґрунтів і атмосферного повітря з використанням зелених рослин) і відповідні культури, які поглинають важкі метали.
Їх висаджують переважно на тих територіях, де є перевищення концентрацій, там рослини поглинають забруднювачі, а далі їх утилізують. Це доволі розповсюджений метод, він може не вирішити на 100% це питання, але може покращити стан ґрунтів і їх безпеку.
Така кількість забруднюючих речовин небезпечна не лише для України, а й локально змінює клімат, що теж потребує подальшого моніторингу впливу військових дій на довкілля.
Матеріали для статті підготували Світлана Коваль та Михайло Коваль.
Редактор: Альона Музика