Як впливала статусність Кривого Рогу на його розвиток

У Кривому Розі відбулась офлайн-дискусія «126 кілометрів (не) можливостей», під час якої обговорили багато актуальних питань, в тому числі як вплинула статусність міста на його розвиток.

Своїм поглядом на це поділився координатор магістерської програми з юдаїки Національного університету «Києво-Могилянська Академія», віце-президент Української асоціації юдаїки Сергій Гірік, який родом з Кривого Рогу.

За словами Сергія, розвиток міста у радянський час залежав від його статусності: чи воно безпосередньо підпорядковувалося республіканському центру, чи через прошарок у вигляді обласного центру.

«Можна подивитися на те як змінювалася ситуація з Кривим Рогом. Розпадається Російська імперія, Кривий Ріг є звичайним волосним центром Херсонської губернії. Стає повітовим центром в 1919 році, по суті нічого не змінюється», — розповів спікер.

Як він повідомив, є приклади індустріальних центрів, у яких культурний розвиток був дуже комплексним. Також Сергій розповів що відбувалося з культурним розвитком Кривого Рогу.

«У 1922 році з’являється перший, за тогочасного освітнього планування, криворізький учбовий технікум, нинішній Національний університет. Формально в цей момент Кривий Ріг є ще повітовим центром», — додав Сергій.

У 1923 році під час адміністративної реформи Кривий Ріг стає центром округи. В 1925 році ліквідовуються губернії, округи безпосередньо підпорядковуються Харкову.

«Тут ми бачимо одразу зміну, які саме установи створюються. Наприклад, округовий архів, який існував у Кривому Розі між 1923 та 1932 роками. Існування місцевого архіву взагалі критично важливе для майбутніх істориків, для нормальної історичної освіти. Це цікаво місцевим журналістам та людям, які є нащадками родин, матеріали про яких там представлені», — повідомив історик.

В 1932 році округи ліквідовуються, і матеріали округового архіву перевозять до новоствореного обласного архіву у Дніпрі.

«До цього моменту ми бачимо ривок і в плані зростання кількості населення, що безпосередньо пов’язано з індустріальним розвитком, і ривок у створенні нових інституцій. Наприклад, у 1931 році з’явився літературний журнал Кривбасу, у 1930 році – інститут професійної освіти, тобто педінститут, який був на рівні Києва, Харкова, Дніпропетровська», — додав Сергій.

В 1932 році створюється область. Обласному центру дозволено мати два театри – російський та український, районному центру це не дозволено. Через рік після того, як з’являється прошарок між Кривим Рогом та республіканським центром, літературний журнал зникає.

«Звісно зникає не лише через це, а загалом через зміну культурної політики, згортання українізації. Не зважаючи на швидке зростання кількості населення (в 1926 році – 31 тисяча мешканців, в 1939 – 180 тисяч), розвиток культурних інституцій у Кривому Розі майже зупинився після зміни статусу міста», — розповів спікер.

За його словами, зворотній приклад спостерігався у випадку Запоріжжя, яке у 1932 році стало таким самим райцентром Дніпропетровської області, а в 1939 році Запорізьку область виділили зі складу. І як в окремому обласному центрі там створили свій нормальний історичний музей. Запорізький педагогічний інститут ще в радянські часи перетворили на класичний університет.

«А у Кривому Розі нічого такого не могло відбутися. Замість цього в місті, як індустріальному і не обласному центрі, створювалися лише профільні заклади: чи то технічні, чи то економічні. Те саме стосувалося науково-дослідних чи проєктних інститутів суто технічного напрямку. І педінститут як службовий навчальний заклад, який просто забезпечував потреби області, тому що університет в обласному центрі з цими завданнями не встигав справлятися», — підсумував Сергій Гірік.

Щоб дізнаватися новини Кривого Рогу та всієї України першими, приєднуйтесь до viber-каналу "Першого Криворізького"