Криворожанка взяла участь у встановленні рекорду України з найтривалішого читання авторської поезії

З 25 по 26 травня у Києві на Майдані Незалежності та в РІДхрамПОЕЗІЇ 115 поетів з усієї України, серед яких була і криворожанка, встановили рекорд України в номінації «Найтриваліше безперервне прочитання поетами власної авторської поезії».

Про це редакції «Першого Криворізького» повідомила Ксенія Костянець, поетка, мисткиня.

Учасники та учасниці марафону читали власні вірші вдень і вночі

«Перш ніж поділитися своїми історіями, я була поряд із сотнями портретів і прапорців полеглим воїнам в російсько-українській війні. Власне, про боротьбу, про руйнацію від війни, про надію я й пишу», — ділиться Ксенія.

Дівчина розповіла, що для неї видалася гарна можливість розказати «про своє помаранчеве місто в центрі столиці». Той день був натхненний та непростий. Адже вночі, поки тривав марафон, сили протиповітряної оборони збивали ворожі «шахеди» над Києвом.

«Було гучно і неспокійно. Однак цей гуркіт давав стійке розуміння, що ми боремося і чинимо спротив. Українське слово не так просто заглушити, тож ми говорили», — розповідає криворожанка.

Читайте також: Екологічне мистецтво, або крута артініціатива від криворізької мисткині

Свою участь Ксенія почала з поезії, яка говорить про рідне місто і незламних людей у ньому.

«Фізична втома була на максимумі. Та попри все, я розуміла свою мету, нашу спільну мету. Хвилювання звісно було, бо зобов'язання і відповідальність — мій свідомий вибір».

Наразі поетка повернулася додому, «з присмаком рожевих київських каштанів, аби далі творити».

Поезія, яку декламувала Ксенія Костянець:

Моє місто помаранчеве

Моє місто помаранчеве, наче фрукт.
Моє місто збудоване з рудих і червоних споруд.
А із них
витікає дим,
чорний,
неначе смола,
важкий і металевий,
неначе броня.
Ця броня захищає в часи цілковитої темряви,
бо моє місто не спить.
Воно сяє розірваними ракетами.

Моє місто має заклеєні скотчем вікна.
Моє місто тримає в напрузі, навіть тоді,
коли цього явно не видно.
Люди в моєму місті ходять, неначе равлики,
за спиною мають
тривожні наплічники і забиті багажники.

Люди в моєму місті складають план дій під звуки сирени.
Вона супроводжує зранку, в обід і на вечерю.
Птахи у моєму місті навчились співати під звук генераторів.
Це краще,
ніж пісенька імператора.

Моє місто помаранчеве -
сильне й могутнє! -
у важкому тумані стоїть,
як і майбутнє.
Моє місто, люди й птахи
мають втомлені кола довкола очей..
Ми поборемо!
Бо люди в моєму місті
вірять
в людей.

Ія Ко

Читайте також: Криворожанка брала участь у створенні «книжкового серіалу», який здобув два рекорди України