Як війна вплинула на фізичне та психологічне здоров’я дітей

Психіатричні та психологічні дослідження показали, що війна має довготривалі наслідки для дітей і підлітків.
Клініка Doctoroff з самого початку масштабних воєнних дій Росії проти України безплатно допомагає переселенцям. Тут проводять профілактичні огляди для дітей та надають допомогу педіатра чи вузького спеціаліста за потребою.

У попередніх матеріалах "Першого Криворізького” ми з‘ясували як впливає війна на здоров’я вагітних жінок та новонароджених. В цьому матеріалі ми поспілкувалися з різними фахівцями медичної сфери, які дали розгорнуті поради та відповіді на найпопулярніші питання, пов’язані із впливом війни на здоров’я дітей.


Під час війни діти в різній мірі зіштовхуються з двома типами травматичних подій: несподівані травматичні події та довготривалі несприятливі події, що зумовлюють виникнення непродуктивних стратегій подолання труднощів.

У результаті діти, які мали досвід життя у воєнний час, значно частіше, ніж їх однолітки без досвіду життя в умовах війни війні, можуть мати:

• тривожний розлад;
• посттравматичний стресовий розлад;
• депресію;
• дисоціативні розлади (добровільну соціальну ізоляцію, деперсоналізацію, небажання розмовляти);
• поведінкові розлади (зокрема агресію, асоціальну та злочинну поведінку, схильність до насильства)
• схильність до зловживання алкоголем і наркотичними засобами у підлітковому та дорослому віці.

Дитяча неврологиня клініки Doctoroff Юлія Брилінська, говорить, що з моменту повномасштабного вторгнення до неї стали частіше звертатися батьки, які скаржаться на погіршення апетиту у дітей, на те, що у них з’явилися нав’язливі рухи та нервові тіки, панічні атаки та фобії. У деяких дітей спостерігаються тривожні розлади та депресії. Найвразливіша до травматичних подій категорія дітей, це діти від 6 до 12 років.

«Коли дитина відчуває стрес, у неї працюють усі сенсорні механізми. Це виснажує нервову систему. Але стрес є нормальною реакцією організму на події воєнного часу», — говорить Юлія Брилінська.

Дітям будь-якого віку дуже важливо відчувати безпеку. Вони мають бути впевнені, що коли приходять до своїх дорослих, яким довіряють — отримають відповідь. Дорослим потрібно терпляче відповідати на одні й ті ж питання знову і знову.

Дорослим треба бути готовими щоразу терпляче відповідати на ці питання. Знову і знову казати, що з нами все буде добре, все буде гаразд, українська армія хоробро і професійно нас захищає.
У будь-якій тривозі завжди задіяне тіло. Тому важливо обіймати дитину, давати відчути кордони.

Батькам потрібно бути готовими до розмов про війну із дітьми.
Бути готовими, що коли в інформаційному полі існує будь-яка складна тема — діти можуть прийти з питаннями. Важливо не відвертатися, не казати «заспокойся», а дати правдиву відповідь відповідно до віку. Відповідати лише на питання, які ставить дитина.

З 4–5 років діти можуть приходити з питаннями про війну, про насилля. Дітям такого віку важливо давати інформацію коротко. Відповідати саме на те питання, яке ставить дитина.

Треба проговорювати рутинні речі. Нагадувати дитині, хто є поруч, до кого можна звернутися, коли потрібна підтримка. Проговорювати інформацію, яку дитина повинна знати відповідно до віку — адресу, кого з дорослих і де можна знайти, якщо дитина опинилася сама.

Дошкільнятам і молодшим школярам важливо дати чути від батьків: «Я поруч з тобою. А ще поруч з тобою є…» — перерахувати тих близьких, які піклуються про дитину, і до яких вона може звернутися. Показати, що тут є твій великий, безпечний, спокійний дорослий.

Медики та психологи, з якими спілкувалася редакція вважають, що час від часу треба повторювати з дитиною, що треба робити, якщо ти чуєш сирену чи постріли, що робити під час пожежі, а чого робити не можна і чому.

Відповідь «не хвилюйся» не позбавить тривожного імпульсу. Можна казати: «Я бачу, що ти хвилюєшся за солдат, за людей, довкола яких війна. Я теж хвилююся». Дорослі мають сказати, як самі переживають ці почуття, як справляються зі своїм страхом.

Дітям молодшого підліткового віку теж слід давати відповідь саме на поставлене питання. Можна ділитися своїми думками, почуттями. Але треба бути готовим, що діти молодшого підліткового віку і підлітки можуть мати свою точку зору і хотітимуть поділитися нею. Неодмінно слід давати їм таку можливість.

Із підлітками шукати відповіді на складні питання треба разом.
Іноді питання, які ставлять підлітки, заганяють у глухий кут. Тоді важливо чесно про це сказати: «Я зараз не знаю відповіді, дай мені трохи часу, і ми повернемося до цієї теми».

Треба бути обережним, бо, пояснюючи тему війни, можна надовго дати упереджене ставлення до певної нації, категорії людей, обставин.

Стан, у якому дорослі говорять з дитиною, важливіший за слова, якими вони говорять. Дитина має бачити, що дорослий стабільний. Так, він має право на свої почуття. Дорослий хвилюється, переживає, співчуває, але він залишається стабільним — для дитини це найважливіше. Страх втрати контролю — найбільший для дитини після страху втрати близької людини. Коли дитина бачить, що дорослий не контролює ситуацію, не контролює сам себе — це лякає, і тут можливе потрапляння в дуже глибоку воронку тривожності, з якої важко вибратися.


Психолог—психотерапевт Тимофеєва Світлана, вважає що у період війни дітям необхідна підвищена підтримка батьків та психолога. У дітей, з ким не працювали психологи, спостерігається підвищена тривожність, відсутність сепарації, погіршення пам’яті та гіперактивність. Батьки повинні допомогти дитині навчитися переживати стрес. Дитина повинна вміти говорити про свої почуття.


Маленьким дітям пропонують перехідний об’єкт. Це, наприклад, може бути іграшка. Через іграшку дитина вчиться говорити про свої почуття. Лікарка говорить, що батьки повинні дати дитині пережити почуття, а пізніше заспокоїти. Неможливо уберегти дитину від стресу, але потрібно навчити дитину заспокоюватися.

Ось декілька способів допомогти дитині впоратися зі стресом:

• Дайте простір для самовираження
• Навчіть просити про допомогу
• Підготуйте дитину до стресової ситуації
• Навчіть дитину розслаблятися
• Перевірте, що ваша дитина читає та дивиться
• Навчіть висловлювати емоції та почуття
• Запишіть дитину на музику чи танці

Чечель В.В — лікарка-педіатр, радить батькам слідкувати за харчуванням дітей та за потреби налагоджувати його. Тому що з початку повномасштабної війни на 10% зросла захворюваність на шлунково-кишкові розлади. Пов’язане це з тим, що батьки не завжди можуть надати теплу, оброблену їжу та якісне пиття. А ще зросла захворюваність на лістеріоз – це через відсутність можливості помити та обробити овочі.


Зросла і захворюваність на вакцинокеровані хвороби – на тимчасово окупованих територіях України наразі немає можливості вакцинувати дітей. Зафіксовано й велику кількість психосоматичних хвороб. Особливо, у дітей, які часто чули вибухи. Якщо такі хвороби з'явилися необхідно працювати з психологом.

«Чим менша дитина, тим спокійніше вона переносить військові дії», — каже лікарка-педіатр клініки Doctoroff.