Тепер ти будеш моїм синочком, — історія підприємиці з Кривого Рогу

Історія 7-річного Данила вразила самотню підприємицю з Кривого Рогу і попри війну вона наважилася на неймовірний крок — всиновила третю дитину. Діані 35 і вона має власний креативний бізнес — для української та іноземної аудиторії виготовляє стильні капелюшки та інші головні убори.

“Перший Криворізький” поспілкувався із криворожанкою, яка попри війну не закрила власну справу і дала шанс на повноцінне зростання у родині маленькому українцю. Війна змінила життя кожного українця та українки. Хтось змінив місце проживання, роботу та рід діяльності, хтось одружився, народив дітей, завів собаку та розпочав справу на яку досі не наважувався. І це все про сміливість та віру. І ця історія саме така.

Історія маленького Данила

Її звуть Діана, жінка виховувала двох синів — п’ятирічного Михайла та десятирічного Лева. Але 26 лютого, коли більшість українців та українок не знала, як влаштувати навіть своє життя, взяла на опікунство ще одного хлопчика. Історію хлопця дівчині розповідала її мама.

“У нього у 5 рочків померла мама, і коли йому було 7 років, у нього помер батько. Я знала про цю сім'ю давно, і в принципі до цього, ці 2 роки, коли в нього мами не стало, я їм допомагала, бо вони з батьком скрутно жили. Мені відгукнулася його історія в серці. Я поговорила зі своєю мамою та оформила опікунство, а після воєнних дій оформимо усиновлення”, — розповідає Діана.

Хлопчика звуть Данило, він захоплюється малюванням та цьогоріч вперше по-справжньому відсвяткував свій день народження, йому виповнилося 8.



Діана розповідає, що одразу пояснила Данилові чому тепер він у її сім’ї.

“Я говорила з ним, пояснювала, що іноді, коли у дитини не стає мами, у нього може з'явитися інша мама і вона, якщо навіть його не народжувала, турбуватиметься про нього. Кажу, тепер ти будеш мій синочок, у тебе є братики. Він особливо радіє, що має братиків”, — каже дівчина.

Жінка розповідає, що спочатку старший син конкурував з новим членом сім'ї, проте з часом звик та у хлопців почали будуватися братерські стосунки. А у молодшого Лева своє бачення, йому подобається, що у нього тепер два брати.



Війна і діти

Тепер вже мама трьох хлопців розповідає юним чоловікам про війну.

"Росія напала на Україну. Я все це пояснила. На початку їм було страшно, коли сирени були, вони боялися. Зараз вже звикли і до них. Я пояснювала, що все буде гаразд, все буде добре, заспокоювала їх”, — розповідає Діана.

Друзі та колеги не радили розповідати хлопцям про війну, проте вона вирішила, що цього не приховати та й немає сенсу.


Виховувати трьох синів і разом з тим вести бізнес Діані допомагає мама:

“По поради щодо виховання звертаюся до своєї мами. Вона психологиня, тому знає, як з ними працювати, дає поради, розказує все, тому в цьому плані мені простіше. Якби не було, це важко, бо ти іноді просто не знаєш, як вчинити, як розповісти правильно, як донести”.

Як всиновити дитину під час війни

Існує чимало міфів про всиновлення під час війни. Юристка Марина Лебєдєва розповіла “Першому Криворізькому”, як охочі можуть взяти у родину дитину, яка не має рідних або вони з тих чи інших обставин не готові виховувати дітей.

Зважаючи на те, що батько дитини помер уже під час дії воєнного часу, хлопчик не отримав статус позбавленого батьківського піклування. Усиновлювати дітей можна, якщо на момент введення воєнного стану дитина вже була сиротою або позбавлена батьківського піклування.

Сама процедура усиновлення дітей в Україні не призупинена на час дії воєнного стану, лише стала менш передбачуваною та більш ризиковою з об'єктивних причин, говорить Марина.

Не існує спрощеної або пришвидшеної процедури — усиновлення здійснюється на загальних підставах.

“Тим, хто захотів усиновити дитину, спочатку варто звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання. Фахівці спочатку розглянуть питання щодо можливості усиновлення дитини”, — розповідає Марина Лебєдєва.

Ті, хто хоче усиновити дитину, мають звернутись до служби у справах дітей у місті чи селі, де проживають, або Національної соціальної сервісної служби України

Розглядатимуть заяву днів зо п’ять. Після цього фахівці скажуть, що робити далі, відвідають помешкання, щоб побачити умови проживання дитини та складуть відповідний акт. Також фахівець чи фахівчиня запитає думку дитини, якщо вона здатна її висловити. Потім служба видає наказ про тимчасове влаштування дитини в сім'ю.

Прихисток надається дитині на період до возз’єднання її зі своєю родиною або до прийняття рішення про надання дитині статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування, визначення форми догляду та виховання дитини.

Бізнес у час війни — робити все ідеально

Діана не просто сильна жінка, яка наважилася на такий крок у воєнний час, вона не тільки мама, а й успішна підприємиця. Вже 12 років вона має власний інтернет-магазин головних уборів, які користуються популярністю не лише в Україні, а й за її межами.

“Я завжди цим займалася, бо за фахом я кравчиня. Спочатку, коли я вчилася, то не хотіла працювати саме кравчинею, шукала себе в різних сферах. З часом все ж дійшла до того, що мені найбільше подобається щось виготовляти, шити”, — розповідає жінка.

Спочатку Діана виготовляла сумки, потім одяг та головні убори. Саме останні у кравчині виходили найкраще. Вона самостійно розробляла крій виробів та відшивала їх. В асортименті були чоловічі, жіночі та дитячі вироби, проте з часом Діана вирішила зосередитися лише на жіночих, щоб зробити їх ідеальними.

Вироби відшиваються у Кривому Розі, раніше Діана сама могла просидіти 10-12 годин за швейною машинкою. Зараз у команді три кравчині, які мають спеціальне обладнання для роботи, та двоє менеджерів з продажу, які займаються збутом продукції. Свої вироби Діана продає на сайті, цільова аудиторія — жінки в Україні і за кордоном. Нині у Діани в магазині панами, берети, шапки, косинки, пов’язки, тюрбани й капелюхи.

“Дизайн виробу розробляю я, далі в одній моделі відшиваю як приклад, потім вже кравчині шиють вироби по моїх ескізах”, — розказує кравчиня.

Виїжджати з України не буду

Діана розповідає про що думала на початку повномасштабного вторгнення. Каже, що спочатку думала переїхати у відносно безпечніше місце, проте втрималася від такої ідеї і вважає, що це було правильне рішення.

“Я вирішила, що залишуся тут. Можливо, якщо будуть бойові дії саме в Кривому Розі, то я переїду десь у західну частину України, але точно не з України”, — розповідає підприємиця.

У березні вона з командою не працювала, сиділи в очікуванні, проте вже у квітні вирішили поновити справу. Вся довоєнна команда залишилась з Діаною, і наразі кравчині продовжують шити продукт у Кривому Розі.

“Я з ними розмовляла, вони нікуди виїхати не хочуть. Вони хочуть до останнього бути там, вони вірять у ЗСУ, що все буде гаразд”, — розповідає про своїх кравчинь жінка.

Діана зовсім нещодавно разом із дітьми переїхала до Києва, проте вироби продовжують відшивати у Кривому Розі. На питання нашої журналістки, чи важко поєднувати і роботу і материнство, відповідає, що насправді це нелегко.

“Ну це нелегко, я одразу скажу, і бізнесом займатися і дітьми, тому знову таки допомагає мама. У Кривому Розі у мене працювала няня. Тут ще шукаю”, — розповіла Діана.

До повномасштабної війни дівчина планувала відкривати магазин, проте зараз цю ідею відклала — потрібен час для родини.

Український повоєнний бізнес закордоном

Внаслідок збройного вторгнення Росії в Україну лише 22% бізнесу змогли зберегти довоєнні обсяги. Втім, за даними дослідження Mastercard SME Index, майже третина представників українського малого та середнього бізнесу вже розширили діяльність на закордонного споживача.

Серед потенційних українських бестселерів, які користуються популярністю за межами держави називають: український дизайнерський одяг (28%), крафтові продукти (26%) та прикраси, у тому числі ювелірні (23%).

Також чимало підприємств малого та середнього бізнесу переїхали далі від бойових дій, на захід країни. Там налагоджують виробництво та створюють робочі місця для переселенців. До прикладу, київський музей у темряві «Третя після опівночі» — перший в Україні, що проводить екскурсії, концерти та вечері в темряві за участі незрячих екскурсоводів та музикантів відкрив виставку тактильних експонатів у Львові.

Також багато українських дизайнерів із настанням війни мобілізувалися й почали шити спецформу для ЗСУ. Серед них Андре Тан — у своєму Instagram він розповів, що у березні за два тижні на фабриках бренду вдалося створити понад 10 тисяч одиниць термоодягу, ковдр, жилетів, балаклав, спальних мішків, спіднього та наметів.

За даними дослідження AmCham, Американської торгівельної палати в Україні, бізнес-спільнота називає найбільші актуальні виклики для їх організацій. Безпека та захист співробітників (71%), логістика та транспортування (44%), відсутність клієнтів чи замовлень (34%), спад діяльності партнерів (33%), та експортно-імпортні операції (22%), були визначені представниками бізнесу як топ-5 найбільших викликів.

З викликами зіштовхнулася і наша співрозмовниця, проте вона продовжила розвивати бізнес у рідній країні.

“Мені здається, що треба якось намагатися залишатися тут, тому що ж гроші заробляються і витрачаються в іншій країні. Все одно, який не який, а ми тил, то якось треба трішки потерпіти — все буде добре”, — говорить Діана.

Матеріал виготовлено у партнерстві з The Institute for War & Peace Reporting.