Ветераны почтили память погибших в боях за Кривой Рог

04:39, 22 жовтня 2015

[Гость] Корсар, ну а зачем тогда вся эта показуха? Лучше бы тем кто в живых остался путевки в санатории бы дали, а так заставили старичков и школьников стоять под дождем чтобы сюжет для руданы сделать. Разве так чтят память ветеранов?

світло

12:56, 23 жовтня 2015

финский лапоть + тюркский валенок =
«руSSкий сапог», якого «байстрюки єкатерини» на фото признають.
ПОБЕРУШКА раша вперше рушила «СОБИРАТЬ земли русские» в складі військ Хана Батия.
«Вільгельм де Рубрук про землю і народ майбутньої Московії: „Про країну Сартаха (сина Батия) і про її народи.
Ця країна за (!!!) Танаїдом (за Доном) дуже гарна…. На півночі (від ставки Сартака, де перебував Рубрук у серпні 1253 р., це орієнтовно північний схід сучасної Воронезької обл.) є величезні ліси, в яких живуть ДВА роди людей…: Моксель, які НЕ мають ніякого закону, справжні (ру-ро-)язичники. Міст у них нема, а живуть вони в маленьких хатинах у лісах. Їхній государ (Ярослав Всеволодович) і більша частина люду були ВБИТІ в Германії (походи Батия в Європу в 1240-1242 рр..)… Позад них (на схід) живуть інші, йменовані Мердас, яких Латини називають Мердиніс (мордва), і вони Сарацини (мусульмани). За ними (на схід) Етилія (Волга)” [с.88].
Рубрук говорить про військову дружину Моксель і її «государя», отже, та військова сила була хоч якось порівнянна з військами Батия.
Війська ж хана Батия в поході на Європу 1240 р. складалися із 4-х корпусів, по одному від кожного із синів Чингізхана, що мали володіння в Імперії. Очолювали корпуси внуки Чингізхана:
— від старшого сина Джучі – корпус Бату;
— від другого сина Чагатая – корпус Бурі;
— від третього сина Угедея – корпус Гуюка;
— від четвертого сина Тулуя – корпус Мунке.
Корпуси складалися з 25 – 30 тис. воїнів, тобто загальна маса військ під загальним керівництвом Бату (Батия) і при військовому консультанті Субедії становила 100–120 тисяч осіб. Цю цифру називають і серйозні європейські джерела.
Отже, «государ народу Моксель» повинен був виставити дружину бодай із 5 тисяч осіб, інакше про нього ніхто б не згадав. Важко уявити, що без (фінів) мордви, муроми, марі, мещери, мері і весі в ті часи, після розгрому, можна було виставити такий контингент. Під час війни татаро-монголи забирали до війська лише кожного третього дорослого чоловіка. Інші охороняли державу, пасли худобу, постачали армію всім необхідним, годували челядь Орди і самих себе. Про це писав Плано Карпіні. Як на ті часи, то було навіть дуже непросто. Інакше кажучи, населення всіх племен Моксель (уся ростовсько-суздальська земля) не могло становити більше 100 тисяч осіб.
Жив народ Моксель у глухих лісах, розкидано, у непривабливих хатинах. Про цей факт особисто повідав мандрівник XIII ст..
Рос-прф.: «Ось чому село з одного або двох селянських дворів є панівною формою розселення у північній Росії (Московії) мало не до кінця XVII ст.» [5,с.56].
Дехто отруєні шовіністичною брехнею і міфами, психологічно не готові уявити, як у ті далекі часи хтось міг ГНАТИ їх «великих предків» підкорювати Київ і Європу не для самої Московії, а для «звичайних дикунів». Вони понині завзято заперечують свої родинні зв'язки та ідентичність із фіно-угорськими племенами: мещера, мордва, мокша, меря, мурома.
Не годиться серйозно сприймати «державні великоросійські творіння», де володимирські князі княжили в Новгороді та Пскові, але – ЗАБУЛИ прихопити народ Моксель, хоча всі «князівські двори» розташовувалися в землі ЦЬОГО народу.
Необхідно, всупереч усім вигадкам «авторів історії, переважно Росії», запам'ятати: починаючи з 1238-го і аж до 1505 року на престолі в ростовсько-суздальській землі, а пізніше в Московії, не сидів жоден КНЯЗЬ, хоч би й великий, а хоч би й удільний, без татаро-монгольського ярлика. Ця аксіома відома усьому світові.
Якщо татаро-монголи в 1238 р. залучили у свої подальші військові походи плем'я Моксель і їхнього «государя» (Ярослава Всеволодовича), то, поза всяким сумнівом, вони вчинили так само і з «государями» фінських племен. Необхідно лише чітко знати, що закони Імперії Чингізхана для майбутніх великоросів ніколи НЕ робили винятків.
Отже, князі ростовсько-суздальської землі, а по-стародавньому – „государі” племен мокші, весі, мері, муроми, мещери ВПЕРШЕ рушили 1240 р. підкорювати Європу в складі татаро-монголъсъких військ. Це діяння їм СПОДОБАЄТЬСЯ і надалі стане (кочовою) НОРМОЮ їх життя.
(За іронією долі, як глузування зі здорового глузду, або як лукава логіка демона земного буття, щоб «зібрати»-привласнити ЧУЖУ руську слов’янську землю, історію, християнське первородство…, перший похід ОБ’ЄДНАННОГО фіно-тюркського війська зі «збиранням землі руської» був здійснений саме на Русь в 1240 році, щоб збудувати для дьявола ГЛОБАЛЬНУ вежу-імперію).
Але саме поняття так званого «собирание (дьяволом) земли российской» виникне пізніше, коли на кістках тисяч убитих виникне імперія (вежа) і їй ЗНАДОБИТЬСЯ «велике й давнє МИНУЛЕ».
Коли Батий 1240 р. вирушив на Київ, то у цій армаді вже були (ру-ро-) ТУМЕНИ ханів Беркечара, Чилаукуна та інших (братів Батия). …у тому поході брав участь „государ” країни Моксель, „другий князь Суздальский”, який здався на милість хана Батия, про якого говорив монах Юліан (та В. де Рубрук). Тумен Ярослав Всеволодович, батько Олександра так званого Невського, брав участь у штурмі (ВБИВСТВІ киян та РУЙНУВАННІ) Києва в 1240 р.».