Життя дітей із синдромом Дауна під час війни: виклики для криворізьких родин

Після початку повномасштабної війни життя українців, зокрема й криворіжців, змінилось кардинально. Особливо важко було людям із синдромом Дауна. Якщо раніше вони й так часто жили в ізоляції та обмеженнях, то після лютого 2022 року відчули це ще більше.

Журналістка «Першого Криворізького» поспілкувалася з Наталією Мельничук — головою благодійної організації «Сонячні діти Криворіжжя», аби дізнатись, як війна вплинула на життя дітей із синдромом Дауна.

«На початку війни лікарні були перевантажені через бойові дії та поранених. Тому обстеження чи лікування дорослих і дітей, зокрема й із синдромом Дауна, дещо відійшли на другий план», — розповіла Наталія.

Жінка згадує, як її донька Злата, у якої синдром Дауна, навесні 2025 року захворіла на пневмонію. Через це дівчинка потрапила до реанімації, де перебувала понад місяць.

«Якби це сталось у 2022 році, думаю, що вона б не вижила. Тоді не було належної медичної допомоги», — додала Наталія.

Реабілітаційні центри, школи, дитячі садки також були закриті. Діти із синдромом Дауна опинились у ще глибшій ізоляції.

«Діти не мали можливості спілкуватись, гратись, виходити на вулицю. Звичний порядок життя, певний алгоритм дій — зранку встати, піти в школу, садочок тощо — повністю руйнувався», — продовжила розповідь жінка.

До лютого 2022 року в Кривому Розі функціонував спеціальний центр для навчання, творчості та соціалізації людей із синдромом Дауна. Осередок діяв завдяки фінансуванню та зусиллям небайдужих батьків.

«Але з початком великої війни цей простір не працював пів року. Діти втрачали набуті навички та не освоювали нових. Замість розвитку — регрес і відкат», — поділилася співрозмовниця.

Діти, включно з тими, які мають синдром Дауна, важко переживають зміни та стресові ситуації. Життя в умовах війни позначається на їхньому психоемоційному стані.

У лютому 2022 року Наталія з родиною переїхала на кілька місяців до батька, який живе за 20 кілометрів від Кривого Рогу.

«Коли перші тижні ми щоночі бігали в укриття, мої менші діти, у тому числі Злата, плакали. Старша донька, якій на той момент було 14 років, дивилась на мене великими очима і не могла зрозуміти, що треба робити», — додала криворожанка.

Жінка бачила в дітей страх, сльози, замикання в собі. Також на них позначався й стресовий стан мами.

Як згадувалось раніше, перші пів року криворізький соціальний простір для людей з синдромом Дауна не працював — «ніхто нічого не проводив, ніхто нічого взагалі не хотів».

Відновлення почалось, коли від батьків надійшли перші запити: дітям потрібні розвиток і місце для спілкування, «бо вони не ходять до школи та не мають занять».


Відтоді Наталія як голова благодійної організації «Сонячні діти Криворіжжя» й інші небайдужі батьки почали потроху налагоджувати роботу центру. Нині в цьому просторі для дітей і дорослих проходять заняття з психологами, арттерапевтами, хореографами та майстрами різних напрямів.

До того ж є співпраця з криворізьким палацом культури «Мистецький», який безкоштовно надає приміщення для проведення заходів. Так, двічі на тиждень хореографиня проводить заняття з танців.

Торік діти із синдромом Дауна взяли участь у кінопроєкті «Сонцесвіт. Кіно про друзів», який створювали майже пів року.
Суть фільму в тому, щоб показати суспільству: вони можуть робити те саме, що й усі звичайні діти.

«Одна дівчинка мріє бути зіркою та зніматись у шоу. Інший хлопчик не мав друзів, і йому запропонували зняти відео для TikTok, щоб він побачив, що помиляється і друзі в нього є», — розповіла про сюжет фільму Світлана Попова, мама дівчинки із синдромом Дауна.

Показ пройшов 13 жовтня 2024 року в криворізькому палаці культури «Центральний». А вже за тиждень, 20 жовтня, палац був пошкоджений через ворожу ракетну атаку по Кривому Рогу. Це сталося й удруге — у березні 2025 року.

«Життя дітей і дорослих із синдромом Дауна в Кривому Розі та загалом Україні надзвичайно складне. Важко адаптуватись. Усе змінилось і на 100% не повернулось на попередній рівень», — підсумувала розповідь Наталія Мельничук.

Оновлено 25 червня: Редакція просить вибачення у читачів за неточно викладену інформацію. Наразі все викладено вірно.

---

Здійснено за підтримки Асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.