Плете кікімори для військових задля наближення перемоги: історія переселенки з Херсонщини
Фото: Перший Криворізький
Що побачила на початку повномасштабного вторгнення в рідному селі, як волонтерить і плете з іншими жінками кікімори для військових, які має плани на майбутнє після перемоги України — про це та багато іншого Тетяна розповіла журналістці «Першого Криворізького» в інтерв’ю.
«Донька з найпершого дня дуже просила, щоб ми виїжджали. Але в селі в нас спочатку було спокійно, тільки по трасі їздила техніка та було чутно автоматні черги. Але потім вечорами з-за села на правий берег, на вільну Україну, почали летіти ракети», — розповідає Тетяна.Тоді родина наважилась на переїзд, однак із цим виникли складнощі. Перевізники не погоджувалися брати людей, бо в черзі доводилося стояти по 4–5 діб. Але їм пощастило — знайшовся водій, який зголосився допомогти.
«Коли ми потрапили в сіру зону, я побачила картинку, яка досі стоїть перед очима: зруйнований будинок, немає ні забора, нічого немає. Хвіртка тільки стоїть, сарайчик напівзруйнований, і телятко бігає… І нікого немає, жодної живої людини», — ділиться Тетяна.
Потрапивши на підконтрольну Україні територію, жінки рушили потягом до Львова та побули там тиждень. Але, маючи надію, що війна дуже скоро скінчиться, вирішили перебиратися ближче до рідного села. Тому обрали Кривий Ріг.
Тетяна дуже хотіла бути корисною та допомагати. Так і потрапила до волонтерського гуртка, який заснувала ще в травні 2022 року криворожанка.
«Ми плетемо кікімори, шалики, штурмовки. Також робимо кавери. Купуємо одяг, розпускаємо його та вечорами дома крючком плетемо шапочки з дірочками, а потім їх спанбондом обплітаємо. Виходять такі нашоломники, які й одягають хлопці. Попит на них дуже великий», — каже майстриня.
Також до кожної кікімори додають ляльку-мотанку та оберіг з молитвою, що теж доповнює захист наших військових. Станом на січень 2024 року майстрині сплели 1000 кікімор. За наступні два місяці зробили ще 165.
Архівне фото Тетяни
Разом із Тетяною плетуть жінки з Каховки, Таврійська, Берислава, Воронцовки, Генічеського району. І, звісно, криворожанки.
«Волонтерство — це не тільки допомога воїнам-захисникам. Це перш за все допомога самим собі. Я впевнена в тому, що ми скоро повернемося додому. Заради цього і треба волонтерити та наближати перемогу», — додала Тетяна.
Цей матеріал став можливим у межах програми «Єднання заради дії», що втілюється IREX за підтримки Державного департаменту США. Вміст є виключною відповідальністю онлайн-медіа «Перший Криворізький» і не обов’язково відображає погляди IREX та Державного департаменту США.