«Ми. Майбутнє»: школярка з Херсонщини стала героїнею документального фільму

Мирослава Трофимчук, одна з героїнь документального фільму «Ми. Майбутнє», родом із Нової Каховки Херсонської області. Вона розповіла журналістам «Першого Криворізького» свою історію з окупованої Нової Каховки та про те, чому вирішила збирати докази злочину — екологічної катастрофи після руйнування дамби Каховської ГЕС.

Зазначимо, що авторами документального фільму «Ми. Майбутнє» стали благодійний фонд «SavED», продакшен Kinotonly. А підтримали створення фільму фонд Choose Love та Міністерство освіти і науки України.

«Моє місто славилося найдовшою річкою України — Дніпром, його мальовничими плавнями, високими кручами й ще донедавна — нашим Каховським морем. Так ми називали водосховище, яке перетворило сухий південний степ у справжню оазу. Саме з нашим морем пов’язані найяскравіші події, які закарбувались у моїх спогадах із дитинства», — говорить Мирослава.

Цікавитися темою забруднення води дівчина почала в сьомому класі, тоді організувала свою першу «Сlean up compaign» — разом із друзями збирала сміття вздовж набережної Каховки.

«Разом із командою гімназистів, однодумців і моїми друзями ми проводили екоквести, брали участь у міжнародному екотоні та інших івентах екологічного характеру, і я мріяла про те, як зможу покращувати довкілля та робити багато корисного для своєї Херсонщини. Пізніше в старших класах, а саме в дев’ятому та десятому, з уроків географії дізналася, що водосховища самі по собі мають не тільки позитивний економічний ефект, а також негативний екологічний. Тому стала цікавитися цим питанням іще більше», — каже Мирослава.

Раніше редакція «Першого Криворізького» писала, чому екологи радять відродити Великий Луг на місці Каховського водосховища.

У 2022 році разом зі своїм проєктом — документальним фільмом «Global flow» — Мирослава виграла гран-прі на національному рівні, а також посіла четверте місце в міжнародному конкурсі серед 85 інших країн. Це було до окупації, згадує Мирослава.

Переїзд Мирослави через повномасштабну війну

«Мама розбудила мене зі словами: «Славо, прокидайся, нас бомбардують». Російська армія окупувала мій дім, і життя в ньому перетворилася на страх, що наступного ранку може не бути. Моє серце розривалося від болю, коли ворог крок за кроком захоплював Херсонщину, знищуючи всю красу мого краю, перетворюючи ліс на попіл, водосховище — на пустелю, а все живе — на мертве. Зібравши своє життя в маленький рюкзачок, я була змушена покинути домівку. Навіть за тисячу кілометрів від рідного міста мене не полишало почуття несправедливості та страшенного обурення, що такі події можуть статися у 21-му сторіччі», — згадує Мирослава про те, як зрозуміла, що в країні почалось повномасштабне вторгнення.

Мирослава з рідними виїхали з Нової Каховки 25 березня 2022 року.

«Щоб доїхати до Херсону, нам треба було пройти приблизно 20 російських блокпостів. З Херсону ми рухались колоною машин. Коли ми майже доїхали до Миколаєва, за 50–100 метрів від нашої автівки щось упало, так що весь ґрунт і пил полетів на нас. Я пам’ятаю, що в мене навіть вухо ненадовго заклало після того. Потім дорога була плюс-мінус стабільною, і ми вночі перетнули кордон із Молдовою», — поділилась дівчина спогадами про виїзд з окупації.

Робота над проєктом про екозлочин проти Каховської ГЕС

Коли 6 червня 2023 року російські окупанти знищили Каховську греблю, Мирослава вирішила за можливості розповісти й донести якомога більшій кількості населення про цей злочин.

«Під час зйомок документального фільму «Ми. Майбутнє» від благодійного фонду «SavED» ми мали створити свої проєкти. Недовго думаючи, взяла тему екоциду, аби на прикладі руйнування Каховської греблі та знищення десятків унікальних заповідних видів рослин і тварин поставити крапку в безкарності злочинів проти природи в усьому світі», — розповіла Мирослава.

Для досягнення цієї мети дівчина активізувала молодіжний екологічний рух, щоб молодь змогла об’єднатися заради справедливості, збереження природи й майбутнього, а також аби домогтися криміналізації екоциду в міжнародному праві.

«Я вірю в те, що зовсім скоро Збройні сили України звільнять мою Херсонщину і я зможу повернутися додому. Але варто пам’ятати, якою ціною дається звільнення кожного метра нашої землі. Сьогодні всі ми можемо допомогти пришвидшити деокупацію та дослідження наслідків руйнування Каховської ГЕС своїми донатами і розповсюдженням цієї інформації світом. Я впевнена, що голос кожного з нас здатен вибороти краще майбутнє для України й світу», — сказала Мирослава.