Картини, розписи стін та Петриківка: художнє мистецтво Кривого Рогу
Фото: Перший Криворізький
Редакція «Першого Криворізького» продовжує цикл матеріалів про культурно-історичний розвиток Кривого Рогу.
Галя Галкіна, художниця
Галя Галкіна — криворізька стріт-арт художниця, яка малює на стінах місцевих закладів.Ми зустрілися з Галею у її квартирі, а за сумісництвом й майстерні, де вона пише картини, також художниця розписала стіну на своїй кухні.
«Загалом я малювала портрети, більшу частину своєї творчості, це моя пристрасть, але потім час змінився і я перейшла на розпис стін, завжди була в русі і так вийшло, що змінилася тенденція», — каже Галя.
За її словами, розпис стін — важка праця, для цього потрібно прикласти чимало зусиль.
«Це тяжкий труд, це завжди складнощі, якщо фасад, то це погодні умови, потім це робота на висоті, це будівництво. Я не бачу, що багато людей цим займаються, бо це реально фізично важко, але мені дуже подобається».На думку криворізької художниці головне у розписі стін це ескіз.
«Після цього це вже не те що машинально, але в голові я вже все продумала, всі етапи і коли вже виходиш на будівництво, це вже просто послідовна робота, коли малюю то просто в цьому моменті».Галя навчалась у Криворізькому державному педагогічному університеті, на факультеті мистецтв.
«Мені це було дуже потрібно, потрібно знайти однодумців, там велика кількість людей, яка любить те саме що й ти, це дуже важливо. Бо так по життю, де ти це знайдеш? Там дають такі знання, які потім стануть у пригоді», — розповідає Галя.Художниця не пригадає скільки у неї розписів та картин, але каже, що точно більше сотні.
«Для мене головне в мистецтві це робити, треба бути активним художником, для мене мистецтво це саме активність, це проявлятися. Я продовжую свою роботу, продовжую розмальовувати стіни і поки це людям потрібно я це роблю».
Ренато Ортіс, митець
Криворізький митець Ренато Ортіс вже 20 років створює картини, цього він навчився сам, адже за освітою він лікар. Розповідає про те, де бере натхнення.
«Черпаю я настрій у навколишньому світі, як і всі люди, тобто ну все дуже просто, дуже примітивно. Ось я гуляю спостерігаю за життям — це вдих, а творчість це мій видих і для цього я використовую різні форми художні».
Вже більше року Ренато не пише нові картини. Все через повномасштабне російське вторгнення.
«Коли війна почалася, я зробив кілька робіт, вони були для мене не характерні, тобто якось було експресивно і все, і відтоді я нічого не пишу, тобто я висловився, позначив свою позицію, навіть я б сказав свої почуття, і після цього я нічого не створив».Проте криворізький художник робив інші мистецькі акції.
«Я висловлювався за допомогою перформансів, це більш об'ємна робота, ніж над картиною, наприклад, вона вимагає різних підходів, різних прийомів, різного інструментарію, і там я висловився і про війну, і про бажання миру, і про людину під час всіх цих подій, які ми зараз переживаємо жахливих. У житті художника може бути все що завгодно, у мене була перерва у шість років, я нічого не робив, я взагалі думав, що я вже не повернусь до цього, ну якось з'явилась потреба, я почав займатись, тому ось зараз я щасливий художник».Ренато розповідає, що мав можливість жити у різних країнах та містах, проте найбільше він любить Кривий Ріг.
«Я все життя своє творче провів у Кривому Розі, я люблю Кривий Ріг, я тут народився в цьому районі, мене запитують чому СевГок, чому Кривий Ріг, я міг би жити в різних країнах і містах. Відповідь настільки очевидна, що вона виявиться простою, — я люблю Кривий Ріг».
Віра Єрифа, мисткиня
Мисткиня Віра Єрифа відома у Кривому Розі як художниця, що створює картини у техніці Петриківського розпису. Цей напрямок мистецтва Віра освоїла сама.
«Я захистила роботу по батику, мені дуже подобається розпис тканин, Петриківка ніяким боком не терлася, можна так сказати, в один прекрасний момент, коли я її побачила, як її малюють саме діти, як її малюють дорослі — я в неї закохалася і вирішила, що також треба навчитися малювати, по-перше ти живеш в Дніпропетровській області, де народилася Петриківка, ти тут також народився, ти маєш це знати», — каже Віра.
На думку художниці, за останні роки Петриківка стала зовсім інша, «дійсно в неї виросли крила, вона пішла в розвиток, вона не зупинилася лише на ягідках, листочках і квітах. Я бачу скільки людей тягнеться повчитися спробувати і навіть продовжувати далі розвивати це мистецтво в собі».
Петриківський розпис у виконанні Віри допомагає українській армії. Вона розмальовує зброю, яку потім продають, а кошти йдуть на допомогу військовослужбовцям.
«Мені просто людина зателефонувала і сказала “візьметесь”, ну звісно кажу, звісно розмалюю, якщо це йде на користь, тому що навіть митці не повинні стояти осторонь мені здається, не те що здається, а так повинно бути, якщо ти вмієш щось робити, то чим ти можеш тим ти допомагаєш».Художниця каже, що вже не звертає уваги на те, що у квартирі стоїть зброя.
«Мені треба її зробити красивою, щоб там життя зародилося в ній, бо вона Вже засіяла смерть, і знаючи, що вона продасться за якусь кількість грошей чималу я це з великим задоволенням роблю і буду робити надалі наскільки це можливо».Криворізька мисткиня вважає, що Петриківський розпис заслуговує на більшу увагу.
«Круто було б, щоб цей напрямок звернули більше уваги, більше пишалися ними і більше прям таких шкіл з напрямком було саме Петриківського розпису».