«Їхала куди очі дивилися»: як переселенка з Бахмуту розпочала власну справу в Кривому Розі

Фото: Перший Криворізький
Незадовго до повномасштабної війни Мирослава працювала баристою в кав’ярні, а 24 лютого 2022 року їй довелося не просто варити каву для насолоди відвідувачів, але й заспокоювати їх, адже розпочалося повномасштабне вторгнення російських військ на територію України.
Що стало причиною виїзду з Бахмуту і як наважилася відкрити бізнес — про це редакція онлайн-медіа «Перший Криворізький» поспілкувалася з переселенкою Мирославою Табак.
Варила каву і просила зберігати спокій
Мирослава працювала в кав’ярні в центрі Бахмуту близько семи з половиною років. У перший день повномасштабного вторгнення вона поїхала на роботу та діяла за розпорядженнями керівництва.
«Добігла до роботи. Звісно, усі панікують. До 16:00 я була на роботі, на той момент я всім казала, що треба зберігати спокій, варила каву і носила тістечка», — пригадує Мирослава.

Що стало причиною виїзду з Бахмуту
Мирослава разом із чоловіком і двома дітьми — Вікою та Кирилом — до 2 квітня 2022 року лишалися в рідному місті.
Саме в цей день молодшому сину виповнилося два роки.

За словами переселенки, у місті вже не було продуктів, неможливо було скупитися. Але чоловік Мирослави Олексій — за фахом кухар, тож йому не склало труднощів зробити торт «Наполеон» і пригостити друзів.
«Це вже остання крапля була. Сину виповнилося два роки у квітні, і до нас прийшли наші друзі. А вже тоді в нас були серйозні прильоти по місту», — говорить Мирослава.Після святкування дня народження Кирила в місті були активні обстріли, які змусили родину замислитися над евакуацією.«Це чотири таких серйозних прильоти по місту, один не дуже далеко від нашого будинку. Ми сиділи в під’їзді, і діти їли тортик уже там, на санях. Десь через два дні ми зібралися і вирішили їхати, куди очі дивилися», — каже Мирослава.
Спочатку родина поїхала до сестри Мирослави в Лозову, а наступного дня вирішили виїжджати до Кривого Рогу.
Чому обрали Кривий Ріг новим місцем для життя
Олексію та Мирославі хотілося знайти житло ближче до Донеччини, адже їм, як і більшості українців, на початку війни здавалося, що поїздка в інше місто чи країну триватиме не більше місяця. Утім, коли настає час обирати місто для переїзду, чимало людей звертають увагу на цінову політику, щоб перший час можна було почуватися більш-менш комфортно.
Ось так і родина Мирослави спершу моніторила Дніпро, але ціни на оренду житла там виявилися високі — від семи тисяч гривень. Роздивлялися як варіант і місто Кременчук, але, за словами Мирослави, через перенаселення квартири теж були дорогі. А потім родина розглянула ціни на оренду житла в Кривому Розі, і тут був кращий варіант винайму житла для сім’ї.
«Ми три місяці прожили безкоштовно, потім почали сплачували оренду. А так дуже вдячні, що нам дали трішки оговтатись від переїзду. Так, Кривий Ріг нас зустрів добре, нам пощастило», — каже переселенка з Бахмуту.
Зародження власної справи у Кривому Розі
«Почав дивитися оголошення. Перейшов в інший суші-бар працювати. Там не задалося із керівництвом, я звідти пішов, і ми почали свою справу», — розповідає чоловік Мирослави Олексій Тарасенко.

Мирослава Табак, за фахом фінансистка, спробувала подати грант і скласти бізнес-план самостійно. Проте не з першої спроби вдалося порадіти новій підприємницькій діяльності.
«Ми мріяли ще в Бахмуті відкрити власну справу, але не було можливості. [Відкриттю] посприяв невеликий конфлікт на роботі в чоловіка. Я йому кажу: “Тут є така тема — гранти. Держава зараз дає гроші, і їх не треба повертати”», — говорить підприємниця.
На початку треба було розробити й подати бізнес-план. На другому етапі бізнес-планування проводилися збір і аналіз інформації про продукцію, ринки, споживачів, конкурентів тощо. На третьому етапі — на переговорах з інвесторами — бізнес-план Мирослави не затвердили, аргументувавши це тим, що він був недостатньо наповнений.
«П’ять людей питають тебе, що і як за планом, але “зарубали” вони мій план, треба було його розписати детальніше. На той час у нас уже був договір з орендодавцем цього приміщення, і виходить, у нас уже горіла оренда. Ми не могли деякий час дочекатися відповіді, й довелося своїми зусиллями [відкривати власну справу]. У нас є родичі заможні, й довелося їх попросити допомогти нам, бо вже механізм був запущений», — ділиться власниця суші-бару.
Що кажуть відвідувачі про суші-бар
До закладу щодня приходять і криворіжці, і переселенці. Відвідувачі діляться, що прийом у суші-барі теплий, подобаються суші, кава й інші страви.
Постійна відвідувачка Анастасія Лобач розповідає: «Я сама з міста Сіверська, яке розташоване в Донецькій області, за 40 кілометрів від Бахмуту. Приїхала я сюди зі своєю сім’єю на початку війни й весь цей час проживаю в Кривому Розі».
Про заклад дівчина дізналася із соцмереж, бо його власницю знає зі студентських років — навчалися разом.
«Прийшло мені запрошення. Я спочатку не зрозуміла, що в нас за новий заклад, а коли зрозуміла, хто мене додає в друзі в інстаграм, хто запрошує, мені було дуже приємно. Міра запросила мене, коли вони тільки відкрилися, я приїхала, мені сподобалося те, що сам прийом був теплий. Дуже довгий час ми не бачилися, а тут, далеко від дому, зустріти людину, яку дуже довго не бачиш, рідну, було дуже приємно», — говорить Анастасія Лобач.

Жити далі в Кривому Розі
Мирослава разом із родиною планує й надалі жити і розвиватись у Кривому Розі.
«Основне — це не замикатися в собі. Треба жити далі, треба думати про те, що головне, що всі живі та здорові. І треба влаштовувати своє життя далі, рухатися тільки вперед. У Бахмут, мабуть, ми вже не повернемося, тому що ми розуміємо, що це багато років буде ехо війни. Будемо жити далі вже в Кривому Розі», — розповідає переселенка.
Відео: Даніїл Токмаков
Редактор: Софія Скиба
Великий понеділок: історія та традиції свята, що не можна робити

Фото: Перший Криворізький
Кожен день Страсного тижня має свій сенс і називається Великим. У цей період у церкві не відзначають дні святих, не проводять вінчання і таїнство хрещення – відбуваються тільки урочисті служби і підготовка до Великодня.
Великий понеділок
Великий понеділок перед Великоднем, що випадає у 2025 році на 14 квітня, є першим днем Страсної седмиці. Він, як і кожен інший день цього тижня пов'язаний з певними християнськими традиціями та віруваннями.У цей день віряни згадують старозавітного патріарха Йосипа, якого брати продали в рабство. Він став прообразом Спасителя. Цього дня під час служби у храмі читається євангельський уривок про прокляття Христом безплідної смоковниці – символ нерозкаяної душі. Цього дня дозволяється прибирати вдома й наводити лад у господарстві, також можна поратися на землі.
Цей день ще називають чистим понеділком — день очищення, коли віряни починають пост з молитви та духовного очищення. Цього дня багато людей в Україні йдуть до церкви на службу, моляться за прощення гріхів і очищення душі.
Що не можна робити у Великий понеділок
У Великий понеділок, як і протягом всього Страсного тижня, не можна веселитися, розважатися, сваритися з ким-небудь, згадувати образи. Також не заведено ходити в гості в цей день.З Великого понеділка піст підсилюється — тобто як і раніше під забороною м'ясо, молочні продукти, риба. Але крім того благочестиві віруючі намагаються дотримуватися принципу сухоїдіння (без вареної їжі) і обмежують себе в рослинній олії. Але це саме для тих, хто дотримується канонів віри.
У перший понеділок посту намагаються дотримуватися давніх народних звичаїв.
- прибрати в будинку, викинути або роздати непотрібні речі;
- поміняти постільну білизну;
- почистити посуд;
- випрати.
- теплий і ясний день — буде багатий врожай влітку;
- похолодання — мороз незабаром піде;
- багато хмар — у найближчі дні очікуються опади;
- птахи в'ють гнізда — незабаром похолодає;
- з'явилися метелики — на Великдень буде тепло.