Символ 2024 року – Зелений Дерев'яний Дракон підтримує активних людей, які не бояться виділятися. Тож криворіжцям варто обирати святкові образи з будь-якою блискучою атрибутикою.

Існує повір'я — те, який рік 2024 буде у вашому житті, залежить не тільки від настрою, а й від вбрання.

Рік Дракона потрібно зустрічати з шиком. Одяг має підкреслювати індивідуальність та виражати темперамент людини.

Кольори, які найкраще підійдуть для святкування нового 2024 року:

• зелений;

• золотий;

• сріблястий;

• червоний;

• білий.

Крім цього можна одягати сукні чи костюми в коричневому, фіолетовому та бордовому відтінках.

Головне, щоб у вашому образі були присутні стрази, паєтки, камені і будь-яка блискуча атрибутика.

Не варто на зустріч нового 2024 року одягати речі в чорному, синьому, темно-жовтому кольорах і відтінку темного шоколаду. Вони символізують спокій і буденність, що не співпадає за темпераментом із Драконом.

Порада жінкам: якщо хочете спіймати Дракона, точніше, удачу за хвіст, зробіть зелений манікюр.

Зелений колір – це колір талану, процвітання та здоров’я, символізує силу, сміливість і мудрість.

Нагадаємо, що журналісти редакції «Першого Криворізького» запитали у містян та гостей міста чи планують вони встановлювати ялинку цьогоріч в оселі та якій більше надають перевагу — живій чи штучній?



Щоб дізнаватися новини Кривого Рогу та всієї України першими, приєднуйтесь до viber-каналу "Першого Криворізького"

Багатомільйонні збитки, кадровий голод та блекаути — генеральний директор АрселорМіттал Кривий Ріг Мауро Лонгобардо поділився із журналістами, як компанія справляється із викликами війни.

Кадровий голод

Як й інші промислові підприємства країни, комбінат у Кривому Розі переживає кадрову кризу — понад 3000 працівників наразі захищають Україну (до повномасштабної війни на АМКР працювало близько 26 тисяч робітників). На підприємстві, як і минулого року, все ще не вистачає близько 1000 працівників. Найскладніший період — жовтень 2024-го, коли протягом місяця на співбесіди не прийшло жодного кандидата, а звільнилося з різних причин 170 співробітників — у когось особисті обставини, хтось не готовий отримати повістку.

На підприємстві активно працевлаштовують жінок на посади, що раніше вважалися «чоловічими»: водійки локомотивів, машиністки великовантажних самоскидів тощо. Відсоток жінок на підприємстві зріс із 30% до понад 35%.

«Українські жінки демонструють надзвичайну витримку і силу. Вони успішно працюють навіть у важких умовах», — підкреслює гендиректор.

Адаптація працівників після фронту

Частина працівників, які захищали Україну на фронті, повертаються до роботи. Компанія стверджує, що розробила програму реінтеграції — як для самих ветеранів, так і для колективів, до яких вони повертаються.

«Ми готуємо колег до можливої зміни поведінки [ветеранів]. Люди пройшли фронт — їхній світ змінився», — розповідає Лонгобардо.

Допомога родинам загиблих

«287 наших працівників або загинули, або зникли безвісти. Ми допомагаємо їхнім родинам — вже виплатили понад 100 мільйонів гривень підтримки», — говорить Лонгобардо.

Компанія також коштами допомагає тим працівникам, чиї домівки зруйнувала російська армія.

Блекаути, пожежа та енергетична криза

У 2024 році сталось п’ять великих блекаутів.Під час одного з них на Коксохімі, були перебої з електрикою, тому виникла пожежа. Тоді вогонь пошкодив одну з коксових батарей. Її планують відновити до осені 2025 року. Наразі працюють три батареї з чотирьох — виготовляють кокс — паливо для виробництва чавуну в доменній печі.

Тоді підприємство сплатило штраф понад 10 мільйонів гривень за забруднення повітря.

«Пожежа сталась через російську атаку та блекаут. Ми сплатили цей штраф, але ми потім спитаємо з росіян, що вони мають його сплатити», — пояснює гендиректор.

Дорога електроенергія — ще один фактор, який напряму впливає на конкурентоспроможність компанії як на внутрішньому, так і на експортному ринках.

Вплив на екологію

За словами Мауро Лонгобардо, з 2021 по 2024 рік викиди скоротилися на 70%. Це стало можливим завдяки закриттю старих виробничих об’єктів — коксових батарей №1 і №2, аглофабрики №1 та частини конвертерного цеху.

«Ми виконали першу частину плану із заміни на нове обладнання — зупинили виробництво на старому. Але, звісно, це також означає менші обсяги виробництва», — говорить Лонгобардо.

Виклики експорту

Комбінат наразі працює з двома доменними печами, виробляючи близько 3–3,2 мільйона тонн чавуну на рік, і до 8,5 млн тонн залізорудного концентрату. Це — 70–80% довоєнних обсягів.

Український ринок залишається ключовим для компанії, та АМКР просувається і на зовнішніх — у Східній Європі та США. Однак тарифи на експорт, зокрема 10% мито у США, значно ускладнюють реалізацію продукції.

«Ми іноді продаємо собі в збиток, щоб не втратити клієнтів, стосунки з якими будували роками. Особливо на ринку Євросоюзу», — каже Лонгобардо.

Зарплати, інвестиції та підрядники

З 1 травня підприємство обіцяє підвищити зарплати на 15%. Також працівники отримують частина 13-ї зарплати, а ще, стверджують, що запроваджено систему внутрішніх премій.
Якщо ви працюєте на АМКР і маєте доказати, що ця інформація неправдива – зверніться в редакцію.
Через нестачу кадрів підприємство адаптувало внутрішні структури: деякі працівники взяли на себе більше обов’язків і отримали вищу зарплату.

За словами Мауро Лонгобардо, компанія АрселорМіттал щороку інвестує близько 150 мільйонів доларів у підтримку діяльності підприємства в Україні. Лонгобардо каже, що так компанія хоче показати, що не планує “виходити” з України.

Водночас Лонгобардо визнав, що підприємство має борги перед низкою підрядників. Графік закриття боргів з ними погодили.

Прогнози на майбутнє

Перший квартал 2025 року був для «АрселорМіттал Кривий Ріг» збитковим — втрати перевищили 60 мільйонів доларів.

«Ми не очікуємо прибутків, але хочемо вийти хоча б на "нуль". Якщо нам це вдасться за другий і третій квартал — це буде ознака стабілізації», — каже генеральний директор.

Цей матеріал базується на прес-конференції з генеральним директором «АрселорМіттал Кривий Ріг» Мауро Лонгобардо та відображає позицію підприємства. Редакція «Першого Криворізького» усвідомлює, що інші учасники процесів — постачальники, підрядники, працівники, профспілки чи представники влади — можуть мати іншу точку зору.
Редакція відкрита до діалогу та готова опублікувати доповнення чи коментарі всіх зацікавлених сторін для повнішого висвітлення ситуації. У разі готовності згаданих вище осіб та інституцій надавати вагому аргументи, відкриті коментарі, документи тощо — усі звернення будуть окремо розглянути редакцією і рішення прийматимуться у кожному випадку окремо.