Ліквідовував наслідки обстрілів Криворіжжя та Херсонщини: історія водія автокрана Сергія Марченка

Ліквідовував наслідки обстрілів Криворіжжя та Херсонщини: історія водія автокрана Сергія Марченка

Фото: Перший Криворізький

Ніхто не йшов відпочивати, поки не перекрили потік води, – говорить 46-річний арселорівець, водій крана Liebherr Сергій Марченко – саме під його керівництвом потужна машина допомогла зупинити рух багатотонної маси води, яка йшла в місто. Це було 14 вересня, коли Російська Федерація завдала кілька ракетних ударів по дамбі водосховища у Кривому Розі. Вони вчинили терористичний акт, хоча нібито хотіли завадити звільненню Херсонщини. На щастя, плани загарбників не здійснились, але дамбу все ж довелося ремонтувати.

Водій автокрана Сергій Марченко розповів редакції “Першого Криворізького”, як його цілком цивільна професія допомогла боротися з планами окупантів.

Не робота, а комп’ютерна гра

Машиністом автокрана Сергій працює на АрселорМіттал Кривий Ріг понад 20 років.
Навчався чоловік у Криворізькому професійно-технічному училищі №9.

Звичайний робочий день Сергія розписаний по годинах: о 7:00 чоловік вже на роботі, 20-30 хвилин йде на підготовку крана, потім виїжджає на об’єкт і там працює за нарядом: монтує труби, проводить монтаж-демонтаж засувок та різного обладнання.


Керує Сергій автокраном Liebherr вантажопідйомністю 90 тонн, із основною стрілою завдовжки 50 метрів, та додатковою в 19 метрів. Підіймати вантаж кран може на висоту до 70 метрів.

Чи не кожному криворіжцю знайомі пам’ятник Володимиру Великому на одноіменній площі, новий міст, що з’єднує парк Гагаріна та вулицю Свято-Миколаївську — їх також допомагав встановлювати автокраном Сергій Марченко.

Робота на крані схожа на відеогру, говорить чоловік — керує ним джойстиками.

Ракетна атака на дамбу

14 вересня Сергій, як зазвичай, о 16:00 закінчив зміну та поїхав додому. А вже за дві години, ближче до 18:00 йому зателефонували та сказали, що на пошкоджених гідротехнічних спорудах дамби потрібен кран.
“Ну потрібно, кажу, значить, доведеться їхати”, — пригадує Сергій.
Сергій приїхав на місце “прильотів” і одразу став до діла, щоб перекрити воду, яка витікала з водосховища у річище Інгульця. Рівень води у річці стрімко підвищувався. Сергій виконував майже ті самі роботи, які він робить щоденно на підприємстві, різниця полягала лише в тому, що на дамбі необхідно було робити все дуже швидко, аби мінімізувати наслідки підвищення рівня води в Інгульці. Вода прибувала по 40 сантиметрів на годину, в деяких місцях рівень води в Інгульці за вечір збільшився майже до 2 метрів. Також були підтоплені 112 будинків криворіжців та дач на Гданцівці та Матрьонівці.

Читайте також: Затопило речі та їжу, — наслідки ракетного удару для криворіжців

Сергій працював на дамбі понад добу. Лише надвечір наступного після ракетної атаки дня чоловік нарешті потрапив додому та відпочив.
“Треба було працювати. Ніхто не пішов відпочивати, поки не перекрили потік води”, — говорить чоловік.
Загалом Сергій пропрацював на ліквідації наслідків обстрілу дамби тиждень.


2 жовтня у Кривий Ріг після опівночі прилетів ворожий дрон-камікадзе. Поцілив у будівлю місцевого ліцею у середмісті та зруйнував два поверхи. Сергій також допомагав розбирати завали — демонтував дах, інші автокрани не могли дістати такої висоти.

Відновлення Херсонщини

4 жовтня ЗСУ звільнили Давидів Брід, що на Херсонщині. Коли війська РФ відступали, вони підірвали міст через Інгулець. І знову на допомогу прийшов Сергій Марченко з 90-тонним помічником. Він уклав в основу мосту 4 металеві балки завдовжки 14 метрів. Робота тривала близько 5 годин.

Збройні сили України увійшли у звільнений Херсон 11 листопада, а вже наступного дня о 10 ранку у місто приїхав криворіжець Сергій з автокраном. Все, щоб встановити на пагорбі флагшток із прапором України. Це був об’єкт заввишки у 55 метрів.

Дорога на крані у Херсон була важкою і тривала 5 годин.
“Дорога вся побита, доводилось об’їжджати вирви від снарядів. Будинки побиті. Там, де були орки, мало що вціліло”, — пригадує Сергій.
Коли криворіжці дістались Херсона, вони розпочали підготовчі роботи, а вже ввечері у цілковитій темряві Сергій встановив флагшток.
У Херсоні на той час не було вуличного освітлення, а фари Сергій не міг ввімкнути — на іншому березі Дніпра вже знаходились окупанти.

Сергію було страшно, але боявся чоловік не обстрілів, а того, що може когось травмувати у темряві. Техніка безпеки — найголовніше у його роботі.
“Херсонці були задоволені, що їх не забули і показали, що Херсон — це Україна. Люди підходили і дякували”, — розповідає Сергій.


Нагорода

За допомогу у ліквідації наслідків ворожих атак по Кривому Рогу Сергій Марченко отримав нагрудний знак «За заслуги перед містом» 3 ступеню.


“Ця нагорода була несподіваною, як знахідка. Ми просто робили свою роботу, ніхто не думав про нагороди”, — каже Сергій.

Родина Сергія — дружина Світлана та донька Вікторія — дуже пишаються чоловіком, втім, каже, хвилюються за нього, коли працює у незвичних обставинах із ризиком для життя.



Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю ІА “Перший Криворізький” та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.

Фото: Даніїл Токмаков

Відео: Даніїл Токмаков

Редактор: Софія Скиба

Посилання скопійовано в буфер обміну