Ріжемо, фарбуємо, плетемо — майстрині під Кривим Рогом допомагають захисникам

У Широкому, що у Криворізькому районі, вже 9 місяців працює волонтерська ініціативна група «Майстрині».

Місцеві жінки та чоловіки об’єдналися в волонтерську організацію, щоб допомагати захисникам і постачати їм сітки для маскування техніки. Особливо критично це було у перші дні й тижні повномасштабної війни Росії проти України. Коли підрозділи формувалися чи не щодоби, а блокпости та укріпрайони формувалися ледь не щогодини, держава просто не могла впоратися з обсягом потрібних маскувальних сіток, який був потрібен на фронті. Тоді по всій країні й зародилися такі ініціативи.

Волонтерки розповідають про це журналістці “Першого Криворізького”, не відриваючись від основної роботи.

Як на справжньому виробництві тут є навіть своєрідне зонування: в одному кутку ріжуть тканину на смужечки потрібної для плетіння довжини, в іншій – власне плетуть сітки на каркасах, а у третій — сушиться пофарбований одяг та непотрібна тканина.

Справжнє серійне виробництво

Фарбувати доводиться той матеріал, який не підходить по кольору для якісного маскування. Балончики з фарбою тут не використовують – задорого, тож звичайну фарбу розводять з водою дома у ванній чи мисках, висушують, а потім ріжуть.

Волонтерки говорять, що дослуховуються до порад військовослужбовців, які й є замовниками: коли треба плетуть “змійкою”, а можуть і бантиком. Просять хлопці темнішу – роблять темнішу, а стоять наші війська у місцині, де більше зеленого – роблять таку.

Майстрині, так називають свою волонтерську групу жінки, кажуть, що до роботи стали 27 лютого і з того часу не спинялися не на мить. Скільки вдалося сіток сплести — не знають, але жартують: “От якби всі сітки зв'язати, то, певно, вдалося б накрити всю Широківську громаду”.

9 місяців роботи

Кілька десятків майстринь протягом 9 місяців протистояння збираються тут щодня, говорить Юлія, одна із волонтерок, яка координує роботу в цьому закладі. Нещодавно, коли у школах були канікули, у приміщенні вже просто не було місця де ставити каркаси й плести сітки.

У звичайні будні дні тут півтора-два десятки волонтерок – це і пенсіонерки, які мають більше вільного часу, і ті, хто працює позмінно. Є тут і лікарки, і лаборантки, і охоронці на промислових підприємствах, і працівниці комунальних мистецьких закладів громади.

“Всі речі приносять односельці, хто може – приносить одразу нарізаним, хто не може – лишає просто пакет із тканиною, а ми обробляємо”, – говорить одна із жінок. Вона не може назватися з безпекових міркувань.

Якою буде зима, сніжною чи ні, поки жінки не думали, але як треба, то наплетуть і білих сіток. Головне – аби допомогти військовим повернутися живими та неушкодженими. Тоді, кажуть, у цьому ж закладі й влаштують святкування перемоги України.

Допомогти усім, кому можна

Проводжаючи журналістів, Юлія показує на продукти, які стоять розповідає, що зараз їхня діяльність розширилася і тепер “Майстрині” допомагають не лише військовим, а й цивільним.

“Працюємо за запитом. Наприклад, коли потрібен був одяг в лікарні, збирали речі, закуповували, замовляли та й передавали. Зараз от збираємо продукти для людей, які живуть у визволених містах Херсонщини. Знаходимо можливість передати з військовими або іншими волонтерами – все передаємо все туди. А ще ми збираємо теплий одяг і взуття, іграшки”, – говорить Юлія.

Усі, хто хоче приєднатися до такої ініціативи, можуть написати редакції і ми на запит передамо інформацію про те, як саме можна допомогти волонтерській групі у Криворізькому районі.

---

Цю публікацію було створено за фінансової підтримки Європейського Союзу в партнерстві з DW Akademie. Вміст публікації є одноосібною відповідальністю ІА “Перший Криворізький” та не обов’язково відображає погляди Європейського Союзу.