Від риття окопів до відновлення будинків: як працюють волонтери Нововоронцовки

Головне фото новини
Фото: Перший Криворізький
1kr.ua
Місцеві фермери, аграрії, вчителі, бухгалтери й поліцейські Нововоронцовки збирали гроші, харчі й одяг для військових ЗСУ. Саме ці люди — представники й представниці найрізніших професій — об'єднались і утворили волонтерський центр у селищі, яке чи не щодня обстрілюється.

Нововоронцовка — селище міського типу, що знаходиться за 70 кілометрів від Кривого Рогу, одразу за межею Дніпропетровщини. Найближчі сусіди — село Мар'янське Апостолівського району. З 6,5 тисяч мешканців тут лишилась всього тисяча, серед них — 77 дітей.

Селищний голова Нововоронцовки, за словами місцевих, евакуювався до Кривого Рогу і нині перебуває там. Проте активні фермери Нововоронцовки не розгубились і з перших днів обстрілів вирішили — будуть підтримувати громаду своїми силами.

Ми створили команду, долучилось 35 людей — говорить адвокат Дмитро Бурлай, який очолив волонтерський рух в Нововоронцовці. — Допомагаємо соціально незахищеним верствам: пенсіонерам, людям, які втратили роботу, а також переселенцям і переселенкам з окупованих населених пунктів Херсонщини. Це в більшості мешканці нашої громади: села Осокорівка, Любимівка, Хрещенівка, Нововоскресенське. Також є переселенці із сусідньої громади — Новоолександрівської ОТГ — села Злата Балка, Михайлівка, Гаврилівка. Всі села нашої громади, крім Нововоронцовки й Осокорівки, під окупацією, і становище там жахливе.


Зараз робота волонтерського штабу Нововоронцовки налагоджена й ефективна. А у перший день повномасштабного вторгнення, о 5-й ранку, жителі Херсонщини прокидались й отримували перший шок від повідомлень. Наступного дня місцеві ще більше стурбувалися — хтось спустив український прапор з будівлі селищної ради. Того ж дня, кажуть місцеві, селищний голова селища видалив свою сторінку у Фейсбуці. Нововоронцовці почали влаштовувати невеликі збори, де говорили про своє незадоволення, і на 5-й день війни прапор підняли знову. Причини й виконавці такої події поки що невідомі.

В перші дні війни адвокат Дмитро Бурлай поспілкувався з настоятелем місцевої православної церкви – домовились збирати допомогу військовим. Тоді ж Дмитро написав фейсбук-сторінці Нововоронцовської громади: у церкві збирають гуманітарку захисникам, привозьте те, чим можете поділитись.

Зранку наступного дня кілька десятків мешканців на авто приїхали з усього району до церкви.

Щоб було зрозуміло, у церкві тоді не лишилось вільного місця, зовсім, — говорить волонтер Дмитро Бурлай. — Ми відправили три п'ятитонних автівки на три військові частини: дві — на Миколаївський напрямок, третю — на Дніпропетровський.

25 березня у селищі офіційно оголосили про евакуацію. У селі лишилися 1,5 тисячі людей. З ними евакуювався до Кривого Рогу й селищний голова, більше, за словами місцевих, в Нововоронцовці його не бачили. Здавалося б, у тих дорослих і літніх людей, які лишились у селищі, мала б початись паніка — центральної влади немає на місці, сусідні села під окупацією, перспективи досить туманні. Проте паніки не було — допомогла спільнота волонтерів Нововоронцовки

Люди підходили до нас не лише за допомогою, а й за інформацією, — продовжує Дмитро Бурлай. — Разом з поліцією ми організували групу з охорони правопорядку в селищі — на випадок проникнення російських ДРГ чи мародерства у покинутих хатах.


Волонтери Нововоронцовки стали співпрацювати із ЗСУ і надавати їм ту допомогу, яку мала б організувати місцева влада: аграрії надавали військовим трактори й лопати для риття окопів, посуд для приготування їжі, домовились із кафе, щоб забезпечувати військовим харчування. Волонтерський штаб пізніше перенесли у більш простору будівлю. Для місцевих волонтери розвозять продуктові й гігієнічні набори, а також закуповують плівку й брезент, щоб закривати пошкоджені місця у будинках. Нововоронцовка чує роботу російської артилерії щодня, іноді "прилітає" у житлові будинки місцевих. 3 місяці поспіль тут немає газу. Волонтери організовують безкоштовну доставку газових балонів місцевим мешканцям. 14 липня волонтерам, за словами Бурлая, вдалось доставити людям 21 газовий балон. Взагалі адресні розвезення волонтери роблять з березня.

— Від риття окопів до відновлення будинків. Я думаю, що саме прості люди вирішують усе. На нашому прикладі: коли ми залишились одні, без місцевої влади, то вирішили більше питань, ніж з ними, — вважає Дмитро Бурлай.

Синдром “маленьких людей” у деяких громадян РФ


24 лютого невелика, скажімо чесно, кількість людей з медійного простору РФ опублікувала пости в соцмережах "на підтримку України". Здебільшого це були зображення чорних квадратів з хештегами #нетвойне і короткими підписами, про які ми поговоримо нижче. Певна частина української аудиторії цих людей ставила вподобайки й дякувала за підтримку України. Українцям властива емпатичність і була необхідна підтримка, віра в те, що російський народ допоможе якнайшвидше закінчити війну. Можливо, багатотисячними мітингами, скиданням Кремлівського режиму. У перші дні повномасштабного вторгнення в Росії дійсно були мітинги, які вони назвали "антивоєнними". Російськомовна Вікіпедія пише, що в період з 24 лютого до 9 травня в Росії затримали понад 15 тисяч людей у зв'язку з антивоєнними акціями.


Певно, головний російський опозиціонер, якого називають "ліберальним", Олексій Навальний закликав росіян виходити на мітинги і боротись проти війни в Україні. Мітинги — це добре, говоримо ми. Але Навальний у своїх закликах кілька разів використав словосполучення "братні народи", говорячи про народи України та Росії. Щоб пояснити, чому українці й росіяни — не брати й ніколи не були ними, потрібен окремий матеріал, та якщо пояснювати коротко: бо росіяни все своє існування намагались привласнити наші території, знищити культуру, проводили русифікацію і геноцид українського народу. Врешті, кілька десятків років тому Москва контролювала Україну як одну з країн СРСР, а Навальний, який в тому Союзі народився, певно, наслухався в дитинстві казок про "братскіє народи" — "укрАинцев", як любить підкреслити Навальний, і росіян.






Так сайти vesma.today, який в Росії вважається ліберальним, міркує на тему, чому громадяни РФ думають, що за них все вже вирішили.

Лідери думок Російської Федерації, про яких російська "Медуза" зробила добірку як про людей, що засуджують війну проти України, більшість з них не закликала виходити на мітинги. Вони ділились занепокоєнням і почуттями. І багато з них, нібито підтримуючи Україну, поширювали кремлівські наративи. Ті самі, які роками розробляли кремлівські пропагандисти.



Популярна серед "опозиції" і "свідомих громадян" Росії політологиня Шульман виправдовувала мовчання "простих людей" шоком, мовляв, вони не знаходять слів.







Меладзе, Раппопорт, Галіч, Варнава і колишня громадянка України Лобода — всі ці селебрітіз російського ТБ вважають, що війну мають зупиняти "хтось там нагорі". З їхніх меседжів навіть не зрозуміло, до кого вони звертаються — до Путіна, Зеленського, до обох. Про які компроміси і шляхи дипломатичного вирішення вони говорять? Складається враження, ніби вони вважають, країна, на яку напала сусідня держава, має йти на поступки, бо Путін, очевидно, рішення вже прийняв: завоювати українські територіїй знищити нашу ідентичність. “Договорітся” — тут означає одне: пожертвувати своїми територіями та людьми на користь Росії і бути поглинутими повністю за лічені роки.

Ці лідери думок не пропонують жодних рішень, не закликають змінювати владу й виходити на мітинги. Вони віддзеркалюють синдром "маленьких ничего нерешающих людей", про який чи не кожен з нас чув від знайомих чи родичів з Росії.



Перекладання відповідальності з себе як громадянина на "когось нагорі" — яскравий симптом цього явища.

А ось і російський журналіст Карен Шаінян демонструє поширену рису "хороших рускіх": пише, що збирається активно протистояти війні, а не лише писати пости у фейсбуці, а в наступному абзаці говорить про "братовбивство", підтримуючи той самий кремлівський наратив, завдяки якому Росія просуває ідею про відсутність незалежності України як такої в усі "ключові" періоди історії.




Замість маленьких людей — маленькі внески


Ми вже розказали, що в Україні можуть "прості люди" — краще б називати їх "неймовірні люди", думається редакції. Але хочемо нагадати, що вирішують маленькі внески — 10, 20, 50 гривень в контексті зборів під час війни.

Коли почалась війна, ми всі донатили великі суми в українські фонди на підтримку ЗСУ — для "Повернись живим", на рахунок Міноборони та інші. Війна вдарила по всіх без винятку кишенях українців, і багато з нас перестали донатити. Проте зараз все більше українських інфлюенсерів та інфлюенсерок пропонують жертвувати невеликі суми на ініціативи, які Вам до душі — чи то на автівку ЗСУ, чи то на лікування постраждалих на війні.

Головне — не кількість грошей, а кількість людей. Так вважають голови фондів — на легендарні байрактари вдалося так швидко зібрати не завдяки багатотисячним внескам, а завдяки тому, що багато людей "скинулись" по 10-50 гривень.

В єдності — сила! Донатьте на ЗСУ! Якщо у вас є бажання і можливість підтримати армію фінансово - зробіть посильний внесок на руханок 39 жіночої сотні Кривого Рогу.




Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».

Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.