Від риття окопів до відновлення будинків: як працюють волонтери Нововоронцовки

Місцеві фермери, аграрії, вчителі, бухгалтери й поліцейські Нововоронцовки збирали гроші, харчі й одяг для військових ЗСУ. Саме ці люди — представники й представниці найрізніших професій — об'єднались і утворили волонтерський центр у селищі, яке чи не щодня обстрілюється.

Нововоронцовка — селище міського типу, що знаходиться за 70 кілометрів від Кривого Рогу, одразу за межею Дніпропетровщини. Найближчі сусіди — село Мар'янське Апостолівського району. З 6,5 тисяч мешканців тут лишилась всього тисяча, серед них — 77 дітей.

Селищний голова Нововоронцовки, за словами місцевих, евакуювався до Кривого Рогу і нині перебуває там. Проте активні фермери Нововоронцовки не розгубились і з перших днів обстрілів вирішили — будуть підтримувати громаду своїми силами.

Ми створили команду, долучилось 35 людей — говорить адвокат Дмитро Бурлай, який очолив волонтерський рух в Нововоронцовці. — Допомагаємо соціально незахищеним верствам: пенсіонерам, людям, які втратили роботу, а також переселенцям і переселенкам з окупованих населених пунктів Херсонщини. Це в більшості мешканці нашої громади: села Осокорівка, Любимівка, Хрещенівка, Нововоскресенське. Також є переселенці із сусідньої громади — Новоолександрівської ОТГ — села Злата Балка, Михайлівка, Гаврилівка. Всі села нашої громади, крім Нововоронцовки й Осокорівки, під окупацією, і становище там жахливе.

Зараз робота волонтерського штабу Нововоронцовки налагоджена й ефективна. А у перший день повномасштабного вторгнення, о 5-й ранку, жителі Херсонщини прокидались й отримували перший шок від повідомлень. Наступного дня місцеві ще більше стурбувалися — хтось спустив український прапор з будівлі селищної ради. Того ж дня, кажуть місцеві, селищний голова селища видалив свою сторінку у Фейсбуці. Нововоронцовці почали влаштовувати невеликі збори, де говорили про своє незадоволення, і на 5-й день війни прапор підняли знову. Причини й виконавці такої події поки що невідомі.

В перші дні війни адвокат Дмитро Бурлай поспілкувався з настоятелем місцевої православної церкви – домовились збирати допомогу військовим. Тоді ж Дмитро написав фейсбук-сторінці Нововоронцовської громади: у церкві збирають гуманітарку захисникам, привозьте те, чим можете поділитись.

Зранку наступного дня кілька десятків мешканців на авто приїхали з усього району до церкви.

Щоб було зрозуміло, у церкві тоді не лишилось вільного місця, зовсім, — говорить волонтер Дмитро Бурлай. — Ми відправили три п'ятитонних автівки на три військові частини: дві — на Миколаївський напрямок, третю — на Дніпропетровський.

25 березня у селищі офіційно оголосили про евакуацію. У селі лишилися 1,5 тисячі людей. З ними евакуювався до Кривого Рогу й селищний голова, більше, за словами місцевих, в Нововоронцовці його не бачили. Здавалося б, у тих дорослих і літніх людей, які лишились у селищі, мала б початись паніка — центральної влади немає на місці, сусідні села під окупацією, перспективи досить туманні. Проте паніки не було — допомогла спільнота волонтерів Нововоронцовки

Люди підходили до нас не лише за допомогою, а й за інформацією, — продовжує Дмитро Бурлай. — Разом з поліцією ми організували групу з охорони правопорядку в селищі — на випадок проникнення російських ДРГ чи мародерства у покинутих хатах.

Волонтери Нововоронцовки стали співпрацювати із ЗСУ і надавати їм ту допомогу, яку мала б організувати місцева влада: аграрії надавали військовим трактори й лопати для риття окопів, посуд для приготування їжі, домовились із кафе, щоб забезпечувати військовим харчування. Волонтерський штаб пізніше перенесли у більш простору будівлю. Для місцевих волонтери розвозять продуктові й гігієнічні набори, а також закуповують плівку й брезент, щоб закривати пошкоджені місця у будинках. Нововоронцовка чує роботу російської артилерії щодня, іноді "прилітає" у житлові будинки місцевих. 3 місяці поспіль тут немає газу. Волонтери організовують безкоштовну доставку газових балонів місцевим мешканцям. 14 липня волонтерам, за словами Бурлая, вдалось доставити людям 21 газовий балон. Взагалі адресні розвезення волонтери роблять з березня.

— Від риття окопів до відновлення будинків. Я думаю, що саме прості люди вирішують усе. На нашому прикладі: коли ми залишились одні, без місцевої влади, то вирішили більше питань, ніж з ними, — вважає Дмитро Бурлай.

Синдром “маленьких людей” у деяких громадян РФ

24 лютого невелика, скажімо чесно, кількість людей з медійного простору РФ опублікувала пости в соцмережах "на підтримку України". Здебільшого це були зображення чорних квадратів з хештегами #нетвойне і короткими підписами, про які ми поговоримо нижче. Певна частина української аудиторії цих людей ставила вподобайки й дякувала за підтримку України. Українцям властива емпатичність і була необхідна підтримка, віра в те, що російський народ допоможе якнайшвидше закінчити війну. Можливо, багатотисячними мітингами, скиданням Кремлівського режиму. У перші дні повномасштабного вторгнення в Росії дійсно були мітинги, які вони назвали "антивоєнними". Російськомовна Вікіпедія пише, що в період з 24 лютого до 9 травня в Росії затримали понад 15 тисяч людей у зв'язку з антивоєнними акціями.


Певно, головний російський опозиціонер, якого називають "ліберальним", Олексій Навальний закликав росіян виходити на мітинги і боротись проти війни в Україні. Мітинги — це добре, говоримо ми. Але Навальний у своїх закликах кілька разів використав словосполучення "братні народи", говорячи про народи України та Росії. Щоб пояснити, чому українці й росіяни — не брати й ніколи не були ними, потрібен окремий матеріал, та якщо пояснювати коротко: бо росіяни все своє існування намагались привласнити наші території, знищити культуру, проводили русифікацію і геноцид українського народу. Врешті, кілька десятків років тому Москва контролювала Україну як одну з країн СРСР, а Навальний, який в тому Союзі народився, певно, наслухався в дитинстві казок про "братскіє народи" — "укрАинцев", як любить підкреслити Навальний, і росіян.







Лідери думок Російської Федерації, про яких російська "Медуза" зробила добірку як про людей, що засуджують війну проти України, більшість з них не закликала виходити на мітинги. Вони ділились занепокоєнням і почуттями. І багато з них, нібито підтримуючи Україну, поширювали кремлівські наративи. Ті самі, які роками розробляли кремлівські пропагандисти.



Популярна серед "опозиції" і "свідомих громадян" Росії політологиня Шульман виправдовувала мовчання "простих людей" шоком, мовляв, вони не знаходять слів.







Меладзе, Раппопорт, Галіч, Варнава і колишня громадянка України Лобода — всі ці селебрітіз російського ТБ вважають, що війну мають зупиняти "хтось там нагорі". З їхніх меседжів навіть не зрозуміло, до кого вони звертаються — до Путіна, Зеленського, до обох. Про які компроміси і шляхи дипломатичного вирішення вони говорять? Складається враження, ніби вони вважають, країна, на яку напала сусідня держава, має йти на поступки, бо Путін, очевидно, рішення вже прийняв: завоювати українські територіїй знищити нашу ідентичність. “Договорітся” — тут означає одне: пожертвувати своїми територіями та людьми на користь Росії і бути поглинутими повністю за лічені роки.

Ці лідери думок не пропонують жодних рішень, не закликають змінювати владу й виходити на мітинги. Вони віддзеркалюють синдром "маленьких ничего нерешающих людей", про який чи не кожен з нас чув від знайомих чи родичів з Росії.



Перекладання відповідальності з себе як громадянина на "когось нагорі" — яскравий симптом цього явища.

А ось і російський журналіст Карен Шаінян демонструє поширену рису "хороших рускіх": пише, що збирається активно протистояти війні, а не лише писати пости у фейсбуці, а в наступному абзаці говорить про "братовбивство", підтримуючи той самий кремлівський наратив, завдяки якому Росія просуває ідею про відсутність незалежності України як такої в усі "ключові" періоди історії.

Замість маленьких людей — маленькі внески

Ми вже розказали, що в Україні можуть "прості люди" — краще б називати їх "неймовірні люди", думається редакції. Але хочемо нагадати, що вирішують маленькі внески — 10, 20, 50 гривень в контексті зборів під час війни.

Коли почалась війна, ми всі донатили великі суми в українські фонди на підтримку ЗСУ — для "Повернись живим", на рахунок Міноборони та інші. Війна вдарила по всіх без винятку кишенях українців, і багато з нас перестали донатити. Проте зараз все більше українських інфлюенсерів та інфлюенсерок пропонують жертвувати невеликі суми на ініціативи, які Вам до душі — чи то на автівку ЗСУ, чи то на лікування постраждалих на війні.

Головне — не кількість грошей, а кількість людей. Так вважають голови фондів — на легендарні байрактари вдалося так швидко зібрати не завдяки багатотисячним внескам, а завдяки тому, що багато людей "скинулись" по 10-50 гривень.

В єдності — сила! Донатьте на ЗСУ! Якщо у вас є бажання і можливість підтримати армію фінансово - зробіть посильний внесок на руханок 39 жіночої сотні Кривого Рогу.




Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».