Тут народився, тут і помру, — історії з Херсонщини і що робити, якщо намагаються депортувати

Головне фото новини
Фото: Перший Криворізький
1kr.ua
У населені пункти Криворізького району з окупованих Росією українських територій переїхали декілька тисяч людей. У самому Кривому Розі живе вже понад 60 тисяч переселенців. Росіяни активно поширюють наратив про те, що жителі тимчасово окупованих українських територій радо “рятуються” від “нацистів” на території Російської Федерації. Як за красивими заголовками російських ЗМІ ховається примусова депортація українців та що робити, якщо Вас намагаються депортувати — у матеріалі 1kr.ua

Жителі деяких громад Криворізького району і сусідніх до нас сіл Херсонщини щодня чують вибухи, у їхніх населених пунктах армія РФ руйнує чи то школу, чи то лікарню, приватні будинки, гаражі тощо.

Микола живе в одному з сіл Херсонщини, що межує з Криворізьким районом. У нього є дружина, обом за 60. З ними живе їхня донька й онук. “Прильотів” на подвір’я було три, а може й більше, — Микола перестав рахувати після влучання в гараж. Річ у тім, що в гаражі від влучення згоріла машина, яка мала особливе значення для чоловіка. Пенсіонер відкладав гроші кілька років і купив її перед війною.

У мене 12-річний онук. Я йому замість батька зараз, виховуємо разом усі. Дуже хотів йому машину залишити! Щоб була пам’ять про діда, — говорить пан Микола, і ми бачимо, як сльози з’являються в нього на очах.

Онук Миколи — чи не єдина дитина у селі. Пара його друзів лишилась тут, але більшість дітей вивезли батьки.





Микола навіть зафіксував точний час влучання російських снарядів на його подвір’я: 14:45 у березні, через тиждень о 23:40. І ще один раз зранку 15 травня.

Згоріло все, що було в гаражі, — говорить пан Микола. — Машина, техніка, борошно… У мене тут стояли банки з фарбою, вони загорілись. Ми вже спали тоді усі. Добре, що я вискочив і побачив. В літній кухні газову трубу побили, тріщина в стіні лишилась. Живемо, як на пороховій бочці. І не тільки ми, всі люди у селі. Шкода всіх… Та виїжджати нікуди не буду. Тут народився, тут і помру.


Один з майорів ЗСУ, що стоять на Херсонщині, Роман Ковальов поділився з журналісткою «Першого Криворізького»: армія РФ у відповідь на майстерні атаки українських солдатів відповідає тільки вогнем по мирному населенню. Російська армія б’є по населених пунктах Херсонщини й Криворізького району забороненими касетними та фосфорними боєприпасами. Майор Ковальов говорить, що місцеві відмовляються виїжджати, хоча військові просять їх про це.

Ще одного нашого співрозмовника теж звати Микола. Він теж живе на Херсонщині, у селі, що було окуповане протягом двох місяців. Зараз цей населений пункт чи не щоденно обстрілює армія РФ. Микола не хоче покидати свою землю, хоч діти дуже просили про це.



Народився тут, працював слюсарем, оженився, народились діти, — ось так пан Микола описує своє життя. — Коли війна почалась і було зовсім «гаряче», ховались у погріб. Але там довго не просидиш — сиро, починають боліти нирки. Тепер із жінкою просто у хаті сидимо, та й усе. Може, живі залишимось.


Місцевих у селі залишилось мало. Переважно це люди похилого віку, інші виїхали. Єдину школу і будинок культури російська армія знищила снарядами. Тепер «дідусі й бабусі», за словами пана Миколи, збираються на збори у чиємусь дворі одне одного.

Російські війська гатять кожного дня, — говорить пан Микола. — Зараз не так багато «прильотів», як раніше було. Влучають переважно в інше село, через річку. Вчора «приліт» був на Шестірню, поле згоріло. Ще прилітало на верхню вулицю між домами. У нас одна жіночка загинула, на городі у себе. А я не жаліюсь. У мене все нормально. Дасть бог, проженемо окупанта, та будемо жити.

“Ми наче потрапили до раю”: як росіяни брешуть про депортацію, називаючи її "рятуванням"




Російські ЗМІ наввипередки штампують історії про “щасливих визволених українських біженців”, які “починають нове життя” в Росії без “неонацистів” і “бойовиків”.




Навіть російські ЗМІ вказують на гуманне ставлення до переселенців з боку українських військових. Натомість переселенці з Херсонщини регулярно розповідають редакції 1kr.ua про десятки російських блокпостів і знущання й погрози життю з боку російських солдатів.


Нагадаємо, віцепрем’єрка Ірина Верещук заявила, що Росія депортувала на свою територію вже близько 1 мільйона 200 тисяч українських громадян, з яких 240 тисяч дітей.
А росіяни цинічно пишуть про дітей, батьки яких загинули саме внаслідок російської агресії — вони відправляють їх у російські школи. В Росії під час війни проти України, яку там називають “спецоперацією” навіть спростили процедуру всиновлення українських дітей. Фактично російська армія вбиває батьків, а їхні цивільні крадуть дітей.







Росіяни у своїх публікаціях називають зруйнований і окупований Маріуполь “звільненим від нацистів”. Так 9 червня, коли Маріуполь вже деякий час знаходиться під контролем російської армії, їхні ЗМІ видали публікацію про жінку, яка змушено виїхала в Росію. Вони самі називають її біженкою. Російські “волонтери” пишаються, що нагодували літню людину, яка пережила пекельні місяці саме через дії російської армії.


А так журналісти сайту lenta.ru бачать життя міста Попасна, яке російські солдати зрівняли з землею й окупували. “Дети, машущие военной технике и старушки, осеняющие крестным знамением каждый проходящий автомобиль в камуфляжной расцветке”.

Ці слова не знаходять жодних підтверджень у верифікованих джерелах. За даними українського журналіста Дениса Казанського, у місті не лишилось жодної вцілілої будівлі.




При цьому росіяни не соромляться писати, що люди з окупованих та розбитих вщент міст змушені переїжджати, бо лишилась без даху над головою.

Пропагандистський сайт “Риа Новости” у своїх статтях замовчує, що саме російська армія винна у тому, будинок, в якому в Маріуполі жила українка, згорів. Проте самі українці й українки, які змогли повернутись в Україну, розповідають свої історії. Наприклад, у Наталі з Маріуполя більше немає дому та чоловіка. Він загинув, захищаючи рідне місто. Депортували жінку з 5-місячною дитиною без згоди, усі документи згоріли. У Таганрозі у неї намагались забрати маля. Через отриманий стрес жінка осліпла.




А на одному з новинних сайтів Архангельська радісну статтю про “райські умови” затемнює маленька деталь: до біженців тричі на день приходить поліція. Переселенці з Маріуполя розповідали редакції «Першого Криворізького», що їхніх знайомих жінок депортували в Росію, а російські військові сказали чоловікам, щось на кшталт “за вами скоро прийдуть”. Йдеться про примусову мобілізацію для участі у війні на боці РФ.

Що робити, коли намагаються депортувати

Віцепрем’єрка України Ірина Верещук радить українцям, яких намагаються депортувати на територію Росії, діяти так:

  1. Мати при собі документи, що посвідчують особу, виписані на листках номери телефонів рідних.
  2. За першої ж нагоди треба відновити цифрові документи в “Дії”. Попередньо завантажити цифрові копії документів у “хмару”.
  3. Тримати зв’язок з рідними в Україні, повідомляти про все, що відбувається.
  4. Почистити телефонні контакти, дзвінки, смс, історію пошуку, видалити фото.
  5. Не давати коментарі та інтерв’ю журналістам, ким би вони не називались.
  6. Якщо іншого варіанту немає, їхати на евакуаційному автобусі на територію Росії й звідти повідомляти про себе українській стороні. Намагатись виїхати принаймні в країни Європи, звідки легше повернутися на Батьківщину

Матеріал створено за сприяння ГО «Львівський медіафорум» у межах проєкту «ЛМФ Підтримка мережі журналістів».


Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.