Прийшли “братики”, і отаке нам наробили: що відбувається на Херсонщині неподалік Кривого Рогу

У селах Херсонщини, що межують з Криворізьким районом, нині живуть переважно люди похилого віку.

Де-не-де можна зустріти кількох дітей або молоде подружжя.

Ситуація на Криворізькому напрямку загострилась з місяць тому, і вже кілька тижнів російська артилерія обстрілює Криворізький район щодня.

Кожен день російські снаряди руйнують будинки цивільного населення, 30 вбитих і поранених селян евакуювали українські військові з 3 сіл за останній місяць. Багато хто з місцевих відмовляється виїжджати.

Більше 20 років живемо тут, — говорить наша співрозмовниця Тетяна, мешканка села на Херсонщині. — Пів життя жили у Кривому Розі, потім сюди переїхали доглядати батьків. Хата нам лишилася. А прийшли “братики”, і оце таке нам наробили.

Пані Тетяна вже 12 років як бабуся. Її онук — один з небагатьох дітей, які є у селі. У хаті живе Тетяна, її чоловік, їхня донька й онук. У перший місяць війни російська армія активно просувалась у напрямку Кривого Рогу, але до цього села на півночі Херсонщини дійти не змогла, — криворізькі захисники відбили атаку. Проте село, в якому живе пані Тетяна з родиною, регулярно обстрілювала російська артилерія. Спершу перебили газові труби, потім влучили у літню кухню, де ночує жінка. Паркан — увесь у дірках від осколків снарядів, що розривались на вулиці. На щастя, ніхто з людей у сім’ї Тетяни не постраждав, проте вбило сусідку, що поралась на городі.

21 березня прилетіло в кухню, — згадує Тетяна. — Ми пообідали, зайшли у хату. Перший снаряд впав у нас на городі. Отака “дура” велика! А другий влучив біля кухні. Третій — на дорозі навпроти сусідки. А четвертий — до інших сусідів. Чотирьох одразу поранило.

Діна Сковородко, староста Заградівського старостинського округу Кочубеївської ОТГ, повідомила журналістці 1kr.ua:

Перший час, коли нам пошкодили газові й електропроводи, в усьому селі не було газу і світла. З Кривого Рогу до нас приїжджала бригада відновлювати, та і місцеві, хто з електрикою дружить, згуртувались і робили. З хлібом перший час допомагала Шестернівська ОТГ, під будинки возили. Так само і з гуманітаркою.

У селі, про яке йде мова, зруйнували школу і будинок культури. Вони були єдиними місцями навчання і дозвілля у населеному пункті.

У школу прилітало три рази: перший - 13 березня, другий - 3 квітня, і останній раз на День перемоги, — говорить староста. — Привітання від “переможців” так званих.

До повномасштабної війни в селі жило понад 500 людей. Нині тут проживає трохи понад 200 людей, решта — евакуювались. Більшість жителів громади наразі — пенсіонери. У селі російськими снарядами пошкоджено до 300 будинків.

3 травня вони обстріляли нас зі “Смерчу” або з “Урагану”, точно не знаю, — говорить староста Діна Сковородко. — Великі снаряди. Влучали прямо у будинки людей. В одному люди зібрались ввечері й хотіли купити молока у сусідів. Почули звук у небі, забігли в літню кухню, щоб сховатись. І снаряд влучив саме у літню кухню, шестеро людей отримали поранення. Всі були в лікарні, та живі, хоч і почувають себе погано. У той же день снарядом вбило пенсіонерку, на власному городі.