Сюрреалізм всюди: у Кривому Розі на виставці «Життя капустянки» годинники їли, а картини обходили
Фото: Перший Криворізький;виставка «Життя капустянки»
Про це повідомляють журналісти «Першого Криворізького», які відвідали виставку.
Назва без задуму, яка все ж отримала сенс
«Я хотів якусь назву, яка не матиме концепції, якихось підв'язок. Просто щоб це була дуже дивна, химерна назва», — поділився куратор простору Андрій Сечко.Він пояснив, що надихався дадаїзмом — мистецьким напрямом, який передував сюрреалізму. За його словами, дадаїсти проголошували, що «дада» нічого не означає. Так і він спочатку не збирався вкладати в «Життя капустянки» певний сенс.
Але що більше Андрій дізнавався про комаху, то більше знаходив зв'язків із задумом виставки. Її латинська назва — Gryllotalpa gryllotalpa — підштовхнула до ідеї дзеркала та симетрії. А життя під землею, здатність пересуватися поверхнею, літати й плавати нагадали йому про можливість дивитися на світ із різних боків.
«Я подумав, що це цікава алюзія на сюрреалізм, що вони ніби дивляться на світ з різних кутів», — додав куратор.Згодом назва почала перегукуватися і з самими роботами. На виставці з'явилася інсталяція «Там десь степ», а у графіці Сергія Радіонова є багато жуків та інших комах.
Так між випадково обраною назвою й роботами виник зв'язок, якого спочатку не планували.
Основна ідея виставки — шукати надреальне у звичайних речах, бо навіть знайомий предмет можна побачити інакше, якщо змінити його назву, розташування чи спосіб взаємодії з ним.
Наступити чи обійти
При вході на підлозі лежала картина «М'які годинники» Сальвадора Далі. Щоб потрапити у простір, потрібно було вирішити, як пройти: наступити на неї чи обійти.
Андрій Сечко розповів, що надихався перформансом Йоко Оно, у якому глядачам пропонували пройти по картині. Як пояснив куратор, так мисткиня ставила людину вище за мистецтво й позбавляла галерейну роботу статусу чогось недоторканного.
У «Високій кімнаті» прямо наступати на картину не пропонували:
«Наступити чи ні було вибором гостей або випадковістю», — пояснив Андрій.Так він хотів запропонувати гостям сприймати відомий образ без звичної недоторканності музейного експоната та показати, що сюрреалізм є всюди.
«Там десь степ»: трава, небо та власний аромат
Посеред простору стоїть висока чорна конструкція, всередині неї — м'яке місце для сидіння чи лежання, справжня трава, а над головою — імпровізоване небо з хмарами та вогниками.
Це інсталяція Херсонського творчого об'єднання, до якого належить Андрій Сечко. Її задум втілювали разом із командою «Високої кімнати».
До роботи долучився криворізький парфумер Дмитро Перов. Спеціально для інсталяції він створив новий аромат, який доповнив відчуття окремого простору.
«Це також доволі сюрреалістично, коли посеред простору існує інший простір, такий кишеньковий. Ми можемо там прилягти, відчути запах степу, відчути траву, побачити безкрає небо, але степ десь там насправді», — додав Андрій.
Їстівний сюрреалізм
Художниця Анастасія Юрчина вирішила доповнити свої картини інсталяцією, з якою гості могли б взаємодіяти. Вона хотіла зробити м'які годинники, як у роботах Сальвадора Далі, й шукала для них незвичний матеріал. Зрештою дівчина вирішила спекти млинці.
На них солодким малювали циферблати і викладали так, щоб вони звисали й нагадували годинники, які «пливуть». Гості могли пригощатися або спочатку намалювати щось своє та створити власну їстівну інсталяцію.
Одна з представлених робіт Анастасії присвячена партнерству. На ній дві абстрактні постаті перебувають поруч і дивляться на спільний горизонт. Для художниці це історія про те, як люди впливають одне на одного та що створюють разом.
«Важливо дивитися в одному напрямку», — так художниця описує головну думку цієї роботи.
Через свої картини Анастасія також показує, як оточення та власні думки змінюють людину.
«Якщо є мрія, треба не боятися»
Художниця Валентина Назаренко через свої роботи показує різні стосунки людини із суспільством. У картині «Гравітація людства» вона передає ідею єдності: разом люди створюють світ, у якому живуть. В картині «Той, хто не скорився» — зображує людину, яка не йде за натовпом і має власний погляд.
За словами авторки, ці картини ніби суперечать одна одній, але порушують спільну тему — як бути частиною суспільства й водночас зберігати себе.
У живописі та скульптурах Валентина часто передає переживання війни, очікування й відчай. Найчастіше зображує людей і тварин, через яких розкриває сильні емоції.
Раніше художниця працювала оформлювачкою, дизайнеркою та створювала ляльки. Під час війни вирішила здійснити давню мрію й почала активно займатися живописом, а зараз її картини є в музейних і приватних колекціях.
«Треба пробувати, треба робити. Якщо в тебе є якась мрія, треба не боятися, а йти до неї. І тут не важливо який в тебе вік, найважливіше — твоя мрія», — говорить Валентина.
«Щось цікаве та надихаюче»
Криворожанка Аліса розповіла, що їй сподобалися картини на виставці та інсталяція «Там десь степ»:
«Я там трохи посиділа, насолоджуючись новим ароматом Дмитра. В мене вже є від нього парфум і мені дуже подобаються всі його роботи, а новенький аромат захотілося одразу мати і в себе», — поділилася Аліса.Відвідувачка Настя сказала:
«Кожен раз, коли я йду у “Високу кімнату”, знаю, що побачу щось тут цікаве, класне та надихаюче. Так сталося і цього разу, це гарна виставка».
Де й коли побачити «Життя капустянки»
Після відкриття виставку можна відвідати 25 та 31 жовтня з 14:00 до 19:00, а також 1 листопада з 14:00 до 18:00.
«Висока кімната» розташована на третьому поверсі будівлі на вулиці Полубоярцева, 6Б.
Вхід — за вільний донат на ЗСУ.