Хто платить аліменти, якщо діти живуть з батьком, але мати доглядає за ними вдень

Якщо діти живуть із батьком, це не означає, що аліменти, які він сплачує матері, автоматично припиняються. Верховний Суд пояснив, що в таких спорах важливо з'ясувати, хто фактично доглядає за дітьми, забезпечує їхні потреби та бере більшу участь у вихованні.

Про це повідомляє «Перший Криворізький» із посиланням на Судово-юридичну газету.

Якщо діти живуть із батьком, це не означає, що він автоматично має перестати платити аліменти. У кожній справі потрібно з'ясувати, хто фактично доглядає за дітьми, забезпечує їхні потреби та як використовуються аліменти.

Таке рішення ухвалив Верховний Суд у справі №334/4491/25, де батько просив припинити стягнення з нього аліментів і призначити їх матері.

Суть спору

У червні 2025 року чоловік звернувся до суду, щоб припинити стягнення з нього аліментів і зобов'язати колишню дружину сплачувати кошти на двох неповнолітніх дітей.

Він пояснював, що діти живуть із ним і перебувають на його утриманні. За його словами, мати ще восени 2023 року пішла із сім'ї, проживає окремо та не бере участі у забезпеченні дітей. Чоловік також стверджував, що вона витрачає отримані аліменти на власні потреби.

Діти справді жили з батьком, але суд встановив, що мати продовжувала брати участь у їхньому вихованні та догляді. Батько не надав доказів, що вона витрачала аліменти на власні потреби. Верховний Суд також врахував, чому мати фактично не проживала з дітьми вночі.

Ще у 2020 році суд зобов'язав батька сплачувати матері аліменти у розмірі половини всіх його доходів щомісяця. Восени 2023 року мати стала жити окремо, а в лютому 2025 року шлюб офіційно розірвали.

Після цього батько просив припинити стягнення з нього аліментів та призначити їх матері — у розмірі третини її доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму на кожну дитину.

Тобто чоловік вважав, що після того, як діти почали жити з ним, саме мати має сплачувати аліменти.

Що вирішили суди попередніх інстанцій

Дніпровський районний суд Запоріжжя погодився з батьком і задовольнив його позов. Відтоді аліменти на дітей мала сплачувати мати, а з батька ці зобов'язання зняли.

Суд першої інстанції виходив із того, що діти живуть із батьком і перебувають на його утриманні. Водночас мати не довела, що бере участь у їхньому матеріальному забезпеченні, крім отримання аліментів.

Однак у квітні 2025 року Запорізький апеляційний суд скасував це рішення та відмовив батькові в позові.

Апеляційний суд встановив, що мати не проживала з дітьми лише вночі через конфлікт із колишнім чоловіком. Вдень вона займалася дітьми, брала участь у їхньому вихованні та доглядала за ними.

Старша дитина також підтвердила, що мати займається дітьми, а аліменти витрачає на їхні потреби. Ночувати вона ходила до бабусі. Водночас батько не надав доказів, що мати витрачала аліменти на себе, і не довів, що утримував дітей самостійно.

Суд також врахував, що ситуація змінилася під час розгляду справи. 27 лютого 2026 року мати влаштувалася на роботу продавцем непродовольчих товарів, а з квітня почала жити разом із дітьми в орендованому житлі.

Тому апеляційний суд не знайшов підстав вважати, що мати ухилялася від виконання батьківських обов'язків.

Позиція Верховного Суду

Верховний Суд погодився з висновками апеляційного суду та нагадав, що мати й батько мають однакові права та обов'язки щодо дитини. Розірвання шлюбу або окреме проживання батьків не звільняє їх від обов'язку утримувати дитину до повноліття.

За законом аліменти зазвичай стягують із того з батьків, разом із ким дитина не проживає. Однак це не означає, що якщо дитина фактично почала жити з платником, аліменти автоматично припиняються.

Щоб змінити порядок їхньої сплати, суд має врахувати всі обставини. Зокрема:

• з ким фактично живе дитина;

• хто забезпечує її потреби;

• хто займається її вихованням і доглядом;

• чи використовуються аліменти на дитину;

• чи змінилися обставини після попереднього рішення суду;

• чому дитина проживає саме в такий спосіб.

Верховний Суд також наголосив, що аліменти є власністю дитини й мають витрачатися на її потреби — харчування, лікування, одяг, гігієну, навчання, розвиток та інші необхідні витрати. Якщо платник стверджує, що кошти витрачаються не на дитину, він має це довести.

У цій справі діти жили з батьком, але мати продовжувала займатися ними та доглядати за ними вдень. Її відсутність уночі була пов'язана з конфліктом із колишнім чоловіком, який не хотів, щоб вона проживала разом із дітьми.

Тому Верховний Суд застосував принцип добросовісності: батько не може посилатися на обставини, які сам створив, щоб припинити власний аліментний обов'язок.

Суд також зазначив, що для вирішення таких спорів важливе не лише місце проживання дитини. Потрібно оцінювати реальну участь кожного з батьків у її вихованні, догляді та забезпеченні.

У результаті Верховний Суд залишив касаційну скаргу батька без задоволення, а постанову Запорізького апеляційного суду від 14 квітня 2026 року — без змін. Отже, батько не зміг припинити сплату аліментів лише через те, що діти жили разом із ним.