Не український військовий діяч, а «нацист», «пособник Гітлера» «фашистський прислужник». І як він пов’язаний із Кривим Рогом

Реакція російські пропагандистів на рішення України про перепоховання та ексгумацію першого голови ОУН - Євгена Коновальця.

Хто такий Євген Коновалець?

Євген Коновалець (1891–1938) – уродженець Львова. Видатний український військовий і державний діяч, полковник Армії УНР. Командував Корпусом Січових стрільців (1917–1919 р.), співзасновник Української військової організації (УВО) у 1920 році.


Ініціатор і перший голова Організації українських націоналістів (ОУН) у 1929 році, об'єднавши борців за незалежність на заході та сході України. Загинув 23 травня 1938 року у Роттердамі (Нідерланди). Убитий агентом радянських спецслужб Павлом Судоплатовим за допомогою вибухівки, замаскованої під коробку цукерок (наказ віддав Йосип Сталін).

В режимі повної секретності обіцянку 1938 року - виконано
18 серпня 2026 року, перепоховання Євгена Коновальця в Україні відбулося. Прах полковника армії УНР привезли з Роттердама 13 серпня, через 88 років з дня його вбивства та поховання в Нідерландах. Володимир Зеленський назвав його повернення відновленням історичної справедливості та наголосив, що разом із ним Україна повернула частину власної пам'яті й національної історії.

За словами голови ОУН Богдана Червака: «У 1938 році під час похорону Коновальця у Роттердамі, українські націоналісти склали присягу: як тільки Україна відновить державну самостійність, прах полковника буде перенесено до стольного Києва. І ось заповіт наших попередників здійснюється».

Нагадаємо, 15 липня 2026 року уряд фактично утворив рішення про перепоховання Коновальця на території Національного військового меморіального кладовища, тобто на Київщині. 11 серпня в Роттердамі провели ексгумацію, а прах перевезли до України 14 серпня в режимі повної секретності. Труну зустрічали військові Третього армійського корпусу, для яких Коновалець є симовлічною постаттю – саме вони заснували школу його імені.

Командир корпусу Андрій Білецький наголосив, що нинішнє покоління має шанс завершити справу Коновальця – боротью за сильну й соборну Україну. І вже 18 серпня полковника перепоховали. Тож обіцянка 1938 року є виконаною.

Від героя УНР до “гітлерівця”: як росія переписує біографію Євгена Коновальця

Російська державна пропаганда одразу назвала Коновальця не українським військовим діячем, а «нацистом», «пособником Гітлера» і «фашистським прислужником». Наприклад, «Российская газета» у липні 2026 року подала новину як: «Главаря ОУН Коновальца перезахоронят на Украине». І нагадала читачеві не про його службу в Армії УНР, Січових стрільців чи боротьбу за українську державність, а передусім про нібито «лояльність Гітлеру». Навіть заголовок статті відповідний: «Что известно о планах перезахоронить на Украине главаря ОУН Коновальца».


Ще радикальніше написала Lenta.ru: «Украина перезахоронит еще одного нацистского коллаборанта» . Коновальця російська пропаганда описує через диверсії, боротьбу проти Польщі та контакти з нацистською Німеччиною.Тим самим ще більше розбурхуючі неприязнь до україніців, які нині через війну вимушено знаходяться в цих країнах. А «Газета.Ru» використовує формулювання «нацистский коллаборант» і підкреслює етнічні чистки та співпрацю з нацистами. Тобто вже на рівні заголовків відбувається підміна: український військовий і політичний діяч дорівнює «нацистський колаборант».


А потім в хід йде важка артилерія. 17 липня 2026 року, після рішення Кабміну про перепоховання, речниця МЗС РФ Марія Захарова заявила про: «пляски на их костях». і назвала Коновальця ідейним натхненником Мельника, Бандери та інших, яких вона називає «фашистскими приспешниками». Але найцікавіше: це не нова теза Захарової. Ще у 2023 році, коли Зеленський присвоїв 131-му розвідувальному батальйону ЗСУ ім'я Коновальця, Захарова заявила, що це підтверджує «нацистську сутність київського режиму». Вона назвала Коновальця: «одним из наиболее верных гитлеровцев». і навіть «самым лояльным».


Тобто цей вислів можна вважати, як стійкий пропагандистський наратив, а не випадкову реакцію на перепоховання полковника. У повідомленнях 2026 року Коновальця фактично ставлять в один ряд із бойовим побратимом Мельникомом, молодим ще соратником Бандерою, ОУН-УПА, Третім рейхом та сучасною Україною. Наприклад, Марія Захарова у липні 2026 року говорить про Коновальця як про ідейного натхненника Мельника, Бандери та інших, а потім одразу переносить цей образ на сучасну українську владу, яку називає «київським нацистським режимом». Це дуже характерна пропагандистська конструкція: коли історична постать малюється, як злочинець, організація яка виборювала свободу для українців злочинна організаця, так само як і сучасна Україна. І вишенка на торті це виправдання тези про «нацизм України».

До, речі, саме Марія Захарова є головною офіційною спікеркою цієї кампанії. Бо 17 липня Захарова коментувала саме рішення про перепоховання. А 14 серпня, після ексгумації, вже заявила, що в центрі Європи відбувається: «нацистская месса». і звинуватила Захід у мовчанні щодо вшанування Коновальця. Виходить, що російська дипломатія фактично переводить питання поховання історичної особи у площину міжнародної політики та сучасної війни. Особливо цікаво порівняти це з 2023 роком. Коли Зеленський присвоїв ім'я Коновальця українському розвідбатальйону, Захарова заявила, що це є доказом: «нацистской сущности Киева». А самого Коновальця назвала одним із найбільш «верных и лояльных гитлеровцев».

Тим часом Секретар Радбезу РФ Сергій Шойгу після ексгумації заявив, що це частина політики Заходу та української влади з: «переформатирования сознания жителей Украины». Шойгу сказав, що українській владі потрібні «ідеологічні опори» та «впізнавані символи», серед яких нацистська атрибутика та могили «так званих героїв».
Примітно, що до перепоховання Коновальця, у травні 2026 року, Дмитро Пєсков коментував можливість повернення до України останків Бандери, Мельника і Коновальця. Він заявив, що Москва вкрай негативно ставиться до спроб Києва «прославляти нацистських злочинців і пособників». І додав, що такі прояви «неонацизму» підтверджують правильність рішення Росії розпочати повномасштабну війну. Тобто історична постать використовується для легітимації сучасної війни.

Що відбулося 18 серпня 2026 року, після перепоховання полковника Євгена Коновальця?

Після перепоховання, російські медіа продовжили лінію «виправдання російської агресії» щляхом розповіді про історичний шлях Коновальця. Наприклад, ТАСС повідомляє про перепоховання і нагадує читачам про «ліквідацію» Коновальця радянським розвідником Павлом Судоплатовим. Пропагандистське видання Life.ru опублікувало реакцію депутата Держдуми Віталія Мілонова про те, що про те, що Україна нібито створює пантеон із «нацистських підстилок» та «колабораціоністів». Тобто після офіційного перепоховання наратив не змінився, а став ще грубішим. Ще один дуже цікавий персонаж, це російське посольство в Нідерландах де відбулася ексгумація. Російська дипломатія використовує його для атаки не тільки на Україну, а й на Нідерланди. Після неї посольство РФ у Гаазі заявило, що це доказ того, що Нідерланди потурають київській владі. Російські дипломати заявили, що Україна збирає по Європі останки «сторонников нацизма», оскільки нібито нічого не може запропонувати як основу державного будівництва, крім ненависті.

Як саме російські медіа перекручують біографію Коновальця

Український Інститут національної пам'яті описує Коновальця як полковника Армії УНР, організатора і командира Січових стрільців, який воював проти більшовиків та денікінців. Енциклопедія України також характеризує його як військового командира Армії УНР і політичного лідера українського націоналістичного руху. У російських матеріалах цей період або скорочується до кількох слів, або використовується для іншого висновку: «петлюровец», «бывший австрийский офицер», «пособник». Наприклад, RT прямо називає його «сообщником Петлюры». Тобто його діяльність у боротьбі за УНР не пояснюється як частина української революції, а подається як доказ «антирадянської» діяльноті.

Російська пропаганда перенесла на Коновальця злочини, які сталися після його смерті

Євген Коновалець загинув 23 травня 1938 року в Роттердамі (Нідерланди) внаслідок спецоперації НКВС. Радянський агент Павло Судоплатов передав йому вибуховий пристрій, замаскований під коробку цукерок. Ця смерть стала важким ударом для українського визвольного руху. ОУН після його смерті розкололася на ОУН(м) та ОУН(б). Тоді як російські медія маніпулюють фактами і приписують Коновальцю спілкування с постатями і участь у подях в яких він ніколи не брав. Наприклад, у великому матеріалі РИА після біографії Коновальця одразу йде розповідь про «Роланд», «Нахтігаль», 201-й батальйон і злочини українських формувань під час війни. Читачеві створюють враження, що все це є прямим продовженням особистої діяльності Коновальця, хоча значна частина подій відбулася вже після його смерті. Російська пропаганда постійно повторює його контакти з Німеччиною, але подає їх як доказ повної ідейної тотожності. Наприклад, RT пише, що Коновалець «гордился знакомством с Адольфом Гитлером» і «активно работал на Третий рейх». А Захарова у 2023 році називала його одним із найбільш «лояльних гітлерівців».

Але тут є важливий нюанс, контакти ОУН/Коновальця з німецькими політичними та військовими структурами справді існували. Українська енциклопедія сучасної України також зазначає, що у 1932–34 та 1937–38 роках він налагоджував співпрацю з політичними й військовими колами Німеччини, розраховуючи використати її проти СРСР для відновлення української держави. Але академічні дослідження показують значно складнішу картину. Зокрема, дослідження історика Джона-Пола Химки/інших дослідників українського націоналізму вказують на перерви та конфлікти у відносинах ОУН нацистською Німеччиною. Є навіть свідчення, що Коновалець виступав проти беззастережного зближення з нацистами через їхнє ставлення до слов'ян. Не варто заперечувати радикальний характер ОУН 1920–30-х років або наявність терористичних методів. Енциклопедія сучасної України прямо пише про підпільну та терористичну діяльність ОУН, але водночас зазначає, що Коновалець застерігав від надмірного захоплення терористичною діяльністю і тоталітарними практиками та намагався виносити українське питання на міжнародний рівень.

Однак, Коновалець шукав міжнародних союзників і контактував із Німеччиною, зокрема з її військовими та розвідувальними структурами, розраховуючи використати німецько-радянське протистояння для української незалежності. А російська пропаганда перетворює це на: «Коновалець був гітлерівцем». Це принципово різні твердження.

Замовчування росіянами інших міжнародних контактів Євгена Коновальця

Однак Коновалець працював не тільки з Німеччиною. Енциклопедія України зазначає його контакти з Литвою, Німеччиною та іншими державами, а також діяльність у Женеві й спроби винести українське питання на міжнародний рівень. Є окремі дослідження його міжнародної діяльності, де йдеться про контакти з Італією, Великою Британією, Японією та іншими країнами. Російському наративу це незручно. Тому з усієї міжнародної діяльності Коновальця вибирають про Німеччину, Гітлера, Абвер та нацизм. І практично не пояснюють про Лігу націй, міжнародну дипломатію, українське питання, Голодомор та інші контакти. І власне, вбивство Коновальця російська пропаганда перетворила на героїчну історію НКВС. Видання RT у 2018 році назвала ліквідацію Коновальця: «легендарной страницей истории советской разведки». А Судоплатова описує фактично, як героя спецслужби. У 2022 році RT знову присвятила матеріал подробицям операції з коробкою цукерок. Де Судобплатов приніс на зустріч з Коновальцем коробку, яку йому і передав. А через три хвилини вона вибухнула, полковник Євген Коновалець загинув на місці. Тобто читач отримує переписану і перекроєну на розсуд пропаганди історію, де Коновалець виступає злочинецем, Судоплатов навпаки, як герой. А вбивство, як блискуча спецоперація. Російська пропаганда робить із політичного вбивства героїчну сторінку радянської спецслужби. При цьому українські архівні дослідження також підтверджують, що радянські спецслужби планували його ліквідацію, а Судоплатов був безпосереднім виконавцем. Державна служба зовнішньої розвідки України публікує архівні матеріали щодо операції «Ставка». І пропагандистська конструкція замикається саме у 2026 році, коли російьскі видання пишуть про Коновальця, а потім переходять до Зеленського, називаючи його «главой режима». Тобто Тобто логічний ланцюг російської пропаганди виглядає так: Коновалець у зв'язці з ОУН, і це дорівнює «нацизм». Потім йде Бандера і УПА, до них доєднали сучасних українських військових. Зеленський лідер «нацистської України». І у решті осійська агресія виправдовується, як нібито «боротьба з нацизмом».

Коновалець і Кривий Ріг: чи справді у місті діяла ОУН?

У 1941 році після приходу німців до Кривого Рогу українські націоналісти отримали можливість легалізувати частину своєї діяльності. Сергій Шерстюк, який був пов'язаний з ОУН, очолив Криворізьку міську управу. Про це пише не тільки локальне видання, а й газета «День», яка свого часу публікувала дослідження про ОУН-УПА на Дніпропетровщині.

За цим джерелом відомо, що Криворізьку міську управу очолював Сергій Шерстюк, він одночасно керував місцевим проводом ОУН, яка діяла у Кривому Розі в 1941–1942 роках. Націоналісти використовували місцеву пресу. Газета «Дзвін» спочатку перебувала під контролем оунівців. У місті перейменовували вулиці, одна з них отримала ім'я Коновальця. «Восени 1941 року Криворізька міська управа перейменувала провулок Петровського на вулицю імені Євгена Коновальця; у документах міської управи є відповідна ухвала від 15 листопада». До 26 січня 2024 року вона мала назву вулиця Вартаняна. 26 січня 2024 року Криворізька міська рада ухвалила рішення №2421 про перейменування топонімів. Вулиця Євгена Коновальця знаходиться у Тернівському районі.

У червні 2026 року, напередодні перепоховання Коновальця, у Кривому Розі з'явилося графіті із його портретом та написом «Чекаємо додому». Його зафіксував «Перший Криворізький» 14 червня 2026 року у день 135-річчя Коновальця. Графіті з'явилося у підземному переході на 95-му кварталі.