Пункти незламності для безпритульних тварин: чи може Кривий Ріг перейняти досвід Житомирщини

Мороз, голод й відсутність укриття — взимку безпритульним тваринам в Україні, зокрема й у Кривому Розі, доводиться виживати в складних умовах. В Олевську на Житомирщині волонтери знайшли просте рішення, яке можуть перейняти й інші громади — облаштували вуличні будиночки для котів і собак, які назвали «Пункти незламності для тварин».

Як виникла ідея укриття для тварин

Волонтерка Наталія Філоненко вже понад п'ять років допомагає безпритульним котам і собакам. Спочатку вона підгодовувала тварин і шукала їм нових власників, але згодом зрозуміла, що цього недостатньо — взимку їм потрібні місця, де можна сховатися від холоду та негоди.

Ідея розміщення вуличних будиночків з'явилася після знайомства з волонтеркою Іриною Горпиніч. Разом вони об'єднали навколо себе небайдужих мешканців та восени 2025 року створили групу однодумців.

«Ідею самих будиночків я побачила в інтернеті. Здається, десь на заході України волонтери вже встановлювали такі прихистки. Ми надихнулися і вирішили зробити так само», — розповіла Наталія.

Перед встановленням будиночків волонтери звернулися до міської ради та отримали дозвіл розміщувати їх у місцях, де вони не заважатимуть людям.

Де встановлюють будиночки та з яких матеріалів

Конструкції встановлювали біля контейнерних майданчиків, а також за зверненнями мешканців багатоповерхівок. Зокрема, люди просили допомогти котам, які залишилися без доступу до підвалів:

«Будиночки позначали табличкою «Пункт незламності для тварин», щоб люди розуміли їхнє призначення, не псували майно та щоб тварини могли зігрітися».

Згодом волонтери почали встановлювати будки й для собак — біля магазинів, де постійно перебували безпритульні тварини, а також на територіях багатоповерхівок, мешканці яких ними опікувалися.

Із осені 2025 року та протягом зими команда облаштувала близько 20 будок й чотири будиночки на ніжках — дерев'яних та полістиролових.

«Загалом усе, що могли зробити власноруч, робили самі, щоб заощадити кошти», — розповіла зооволонтерка.

Дерев'яні додатково утеплювали зсередини фольгованим матеріалом, а взимку застеляли сіном. Дошки для каркасів безкоштовно надала місцева пилорама. Покрівлю та фарбу купували за кошти благодійних зборів, а сіно люди привозили зі своїх господарств.

Полістиролові конструкції виготовляли швидше, тому їх можна було оперативно встановлювати там, де вони були потрібні.

Хто доглядає за тваринами

За кожним прихистком закріпили волонтера, який стежить за чистотою, змінює воду, приносить корм і контролює стан тварин. Також періодично проводять обробку від бліх і паразитів. Роблять це не за чітким графіком, але постійно контролюють ситуацію, щоб не виникало антисанітарії.

Зараз до спільноти входять близько 60 однодумців, із них приблизно 20–25 людей допомагають регулярно.


Допомога не обмежується лише прихистками. Волонтери займаються лікуванням безпритульних тварин, збирають кошти на ветеринарну допомогу, купують ліки, засоби від паразитів та оплачують операції зі стерилізації.

Наразі команда налагоджує співпрацю з міською владою та сподівається залучити до роботи обласний стерилізаційний центр.

Фінансування проєкту

Ініціативу фінансують завдяки благодійним внескам. Люди поповнюють спеціально відкриту банківську картку, передають корм, будівельні матеріали та сіно. Інформацію про потреби поширюють через Facebook і місцеві спільноти.

«Часто люди самі привозять корм. Наприклад, знають, де я працюю, і запитують — чи можна завезти мішок сухого корму для котів. Потім ми розподіляємо його між усіма будиночками».

Ветеринарна клініка надає волонтерам знижку на лікування безпритульних тварин, а місцевий ветеринар безкоштовно консультує їх під час оглядів. Ліки та інші необхідні процедури оплачують із пожертв.

«Основне фінансування — це пожертви небайдужих людей. Ми вже давно займаємося цією справою, тому багато хто нас знає».

Скільком тваринам допомогли прихистки

Точно підрахувати кількість тварин, які користуються будиночками, неможливо. Їхня чисельність змінюється: одних тварин вдається прилаштувати до нових господарів, інші з'являються на їхньому місці.

За словами Наталії Філоненко, лише за одну минулу зиму прихистками скористалися щонайменше 50 котів. Разом із собаками допомогу отримали близько сотні тварин.

«У кожному будиночку по-різному: десь сім котів живе, десь дев'ять, а було й до десяти. Десь зараз залишилося двоє, бо частину ми вже прилаштували. Тому кількість постійно змінюється».

У теплу пору року котячі будиночки залишаються на місцях і стають точками годування. Тварини приходять по їжу та воду, а потім повертаються до звичних місць перебування. Собачі будки на літо тимчасово прибрали.

За словами волонтерки, регулярне годування у визначених місцях допомагає уникати скупчення тварин біля магазинів, під'їздів чи смітників:

«Я завжди кажу, що коли тварина нагодована, вона спокійно йде відпочивати й не створює проблем».

Паралельно волонтери продовжують стерилізувати тварин й шукати їм нові родини.

Чи можна повторити досвід у Кривому Розі

Досвід волонтерів з Олевської громади можна адаптувати для інших населених пунктів, зокрема й Кривого Рогу. Для цього потрібні не стільки великі кошти, скільки команда людей, підтримка місцевої влади та постійний догляд за тваринами.

«Просто потрібно комусь взяти на себе відповідальність», — зауважує пані Наталія.

Передусім необхідно погодити місця встановлення будиночків із громадою, знайти волонтерів, які доглядатимуть за ними, а також організувати систему збору пожертв, закупівлі корму й ветеринарної допомоги.


Самі конструкції для тварин не є складними для виготовлення.

Для котів в Олевську використовували утеплені дерев'яні будиночки. Усередині конструкції обшивали фольгованим утеплювачем завтовшки 3–5 міліметрів, а взимку застеляли сіном. Для покрівлі використовували металопрофіль.

Для собак облаштовували як дерев'яні будки, так і конструкції з полістиролу. Останні можна було виготовляти швидше, тому їх використовували, коли потрібно було оперативно облаштувати прихисток, зокрема під час сильних морозів. Всередину також клали сіно.

Розмір конструкції залежав від місця встановлення та кількості тварин. Один зі стандартних дерев'яних будиночків мав приблизно 85–90 сантиметрів завширшки, майже метр завглибшки та близько 1,4 метра заввишки. Були й більші — приблизно 1,3х1,3 метра.


Для великих собак облаштовували будки шириною щонайменше 80 сантиметрів. Для кількох тварин використовували довші конструкції — до 1,5–2 метрів — із трьома окремими входами.

Каркаси виготовляли з деревини, а покрівлю — з металопрофілю або оцинкованого листа. Дерев'яні конструкції фарбували гумовою фарбою: одного п'ятилітрового відра вистачало приблизно на п'ять котячих будиночків і ще дві-три собачі будки. Полістиролові конструкції не фарбували.

Окрім самих будиночків, громаді знадобляться корм, сіно, засоби від паразитів, транспорт для доставки допомоги, ветеринарний супровід, інформаційна підтримка та команда людей, готових постійно доглядати за тваринами.

Що варто врахувати громадам

Самі волонтери визнають, що будиночки не вирішують проблему безпритульності. Вони лише допомагають тваринам пережити холод і дають безпечне місце для відпочинку. Без стерилізації та прилаштування кількість безпритульних тварин не зменшується.

«Ми живемо в сучасному світі, і наразі це найоптимальніше рішення, щоб не допустити збільшення кількості безпритульних тварин у містах. Тому закликаю людей бути відповідальними за тих тварин, яких вони беруть під свою опіку», — сказала Наталія Філоненко.

Ще одна проблема — залежність від благодійників. Проєкт повністю фінансується пожертвами мешканців. Якщо донатів стає менше, складніше купувати корм, ліки, оплачувати лікування чи ремонтувати будиночки.


Найскладнішим напрямом залишається стерилізація собак. Після операції вони потребують тривалої перетримки:

«З котами після операції простіше — їх можна забрати на тимчасову перетримку. Частині тварин після стерилізації вдається знайти нових власників. Для собак така допомога складніша, адже після операції їм потрібен догляд упродовж 10–12 днів, а окремого приміщення для перетримки у нас поки немає».

За словами Наталії Філоненко, не всі містяни підтримують встановлення будиночків. Саме тому їх розміщують лише у погоджених місцях, а волонтери регулярно прибирають територію, щоб уникнути конфліктів із жителями.

Водночас існують і ризики, про які варто пам'ятати громадам, що захочуть повторити цей досвід:

• якщо не контролювати санітарний стан будиночків, вони можуть стати осередками поширення паразитів чи інфекцій;

• регулярне підгодовування здатне збільшувати концентрацію безпритульних тварин у певних місцях, тому такі проєкти мають обов'язково поєднуватися зі стерилізацією та відповідальним контролем чисельності тварин;

• будиночки потребують постійного догляду, ремонту та заміни утеплювача, а без відповідальних волонтерів вони швидко занепадають.

Олевські волонтери переконані: ця модель не є альтернативою притулку, однак вона дозволяє врятувати життя багатьом тваринам, поки громада не має можливості створити повноцінний центр утримання безпритульних котів і собак.