Будинок 1846 року, перші рудники й стара залізниця: що приховує південь Кривого Рогу

Найстаріший будинок Криворіжжя, перші рудники, з яких починався промисловий розвиток півдня міста, забута гілка Катерининської залізниці та Візирка з її неймовірними краєвидами. Саме такими маршрутами 21 червня пройшла благодійна екскурсія «Перша Південна Здибанка», яку організувала команда «Першого Криворізького».

Провели екскурсію криворізькі гідеси Олена Лєдовська та Ірина Остапчук. Усі історичні відомості, наведені у матеріалі, ми взяли із розповідей гідес.

Про що розповідають скелі над Інгульцем

Першою зупинкою подорожі південним Криворіжжям був сквер Муз біля центру дитячої та юнацької творчості «Мрія». Там учасники поговорили про те, без чого сучасний Кривий Ріг навряд чи став би великим промисловим містом, — залізну руду. Гідеси нагадали про роль Олександра Поля у відкритті та розвитку Криворізького залізорудного басейну. За їхніми словами, саме поклади руди визначили майбутнє міста.

Після цього всі пройшли до берега Інгульця, де гідеси розповіли про геологічну історію Криворіжжя, яка почалася задовго до появи людей, шахт і кар'єрів.

Ірина Остапчук пояснила, що Кривий Ріг розташований у межах Криворізько-Кременчуцького розлому — однієї з найдавніших геологічних структур України. Саме тут можна побачити гірські породи, яким близько 2,5 мільярда років.
Колись на місці сучасного Кривого Рогу був океан, а територія навколо розлому нагадувала ланцюг високих гір. З часом вони руйнувалися, їхні уламки накопичувалися на дні давньої водойми, а під дією високих температур і тиску перетворювалися на породи, які сьогодні виходять на поверхню вздовж Інгульця.

«Ніде в Європі такі гірські породи природним шляхом на поверхню майже не виходять. У Кривому Розі таких місць лише два — ось це і друге місце — це Саксаганський каньйон в районі річки Саксагань, між рудником Дубова балка і шахтою Покровська», — додала Ірина Остапчук.

Окремо учасники дізналися, що Інгулець бере початок на Кіровоградщині, протікає через Кривий Ріг і впадає в Дніпро. Простягається річка на 549 кілометрів.

Найстаріший будинок Криворіжжя та історія родини Добровольських

Наступною зупинкою екскурсії стало селище Зелене. Як розповіли гідеси, у 1668 році тут виник зимівник козака Василя Зеленого, згодом поселення перетворилося на село, а в середині XIX століття ці землі перейшли у володіння родини Добровольських. Сьогодні про цю сторінку історії нагадує навіть одна з місцевих вулиць — Родини Добровольських, якою учасники екскурсії вирушили до головної історичної пам'ятки Зеленого — садиби Добровольських.

Як повідомила Олена Лєдовська, будівлю звели у 1846 році, та попри свій поважний вік, вона й досі зберегла окремі архітектурні деталі — колони та дерев'яне оздоблення фронтону. Нині це найстаріший відомий будинок на території Криворіжжя.

Біля садиби гідеси розповіли і про саму родину Добровольських, яка залишила помітний слід в історії краю. Наприкінці XIX століття, після відкриття покладів залізної руди Олександром Полем, місцеві землевласники почали шукати руду і на власних територіях. Не стали винятком і Добровольські.

Уже в 1898-1899 роках на їхніх землях розпочався видобуток залізної руди, тут з'явилися одні з найстаріших шахт півдня міста — Добровольська та Візирка. Перша сягала майже 90 метрів завглибшки, друга використовувалася для розвідки родовища, яке згодом дало назву всій місцевості.

Для розробки покладів Добровольські передавали землі в оренду різним акціонерним товариствам. Видобутком руди тут у різний час займалися бельгійські, французькі та російсько-бельгійські компанії, а також Донецьке акціонерне товариство й товариство «Дубова Балка».

Залізниця, яка змінила історію Криворіжжя

Після знайомства з історією родини Добровольських учасники екскурсії вирушили до ще одного об'єкта, без якого розвиток місцевих рудників був би майже неможливим, — старої Інгулецької гілки Катерининської залізниці.

Гідеси розповіли, що наприкінці XIX століття видобуток залізної руди стрімко зростав, однак постала інша проблема — як транспортувати важку сировину. Кінний транспорт уже не справлявся із такими обсягами, особливо під час негоди. Саме тому будівництво Криворізької залізниці стало одним із ключових проєктів для розвитку всього регіону. Перший проєкт колії розробили ще у 1875 році. Згодом вона отримала назву Катерининської залізниці, а сьогодні її продовженням є Криворізький напрямок Придніпровської залізниці.

«Саме залізниця фактично відкрила шлях до промислового освоєння Криворіжжя. Без неї видобуток руди в таких масштабах був би просто неможливим», — сказала Ірина Остапчук.

Учасникам показували історичні карти Криворізького рудного району та Катерининської залізниці. На них і досі можна побачити багато старовинних назв станцій та рудників, які давно зникли з сучасних мап.

Кам'яна труба, якій понад 120 років

Наступною зупинкою стала кам'яна стічна труба під насипом Інгулецької гілки Катерининської залізниці. Споруда розташована у балці Візирка неподалік Зеленого. Вона складена з масивних гранітних блоків і призначалася для пропуску води під залізничним полотном під час весняних паводків та сильних дощів.

За словами гідес, трубу спорудили приблизно у 1900 році під час будівництва Інгулецької гілки. Попри свій вік, вона збереглася майже без змін.

Тут учасники дізналися більше про історію самої Інгулецької гілки. Її почали будувати наприкінці XIX століття після того, як видобуток руди активно поширився на південну частину Криворіжжя. Рух по колії відкрили 1 липня 1901 року.

Гідеси зазначили, що спочатку на Криворіжжі з'явилася Саксаганська гілка, яка обслуговувала перші рудники району. Згодом виникла потреба у новому напрямку, який би поєднав південні копальні із загальною мережею.

Також учасникам розповіли маловідому історію про те, що за першим проєктом залізниця, яка мала з'єднати Донбас і Кривбас, повинна була проходити через Олександрівськ — сучасне Запоріжжя. Однак завдяки наполегливості Олександра Поля маршрут змінили на користь Кривого Рогу та Катеринослава.

Будівництво колії стало одним із найдорожчих інфраструктурних проєктів свого часу. На спорудження двох гілок витратили близько 31 мільйона золотих карбованців. Значна частина коштів пішла на зведення мосту через Дніпро, який і сьогодні залишається важливою транспортною артерією.

За словами гідес, витрати виявилися виправданими — залізниця окупила себе вже на другий рік роботи.

Візирка — місце, де Кривий Ріг відкривається по-новому

Фінальною точкою маршруту стала Візирка — це найбільший об'єкт природно-заповідного фонду міста, площею в 121 гектар. Зі схилів Візирки відкриваються панорами Інгульця, кар'єрів та степових просторів. Тут учасники екскурсії мали змогу перепочити, покупатися, зробити світлини та поділитися враженнями від побаченого.




Криворожанка Людмила, яка все життя прожила у місті розповіла, що під час екскурсії вона дізналася багато нових цікавих фактів.

«Дуже сподобалося. Екскурсоводи чудові, дуже цікаво розповідають. Я народилася і все життя живу в Кривому Розі, але багато чого не знала. Коли слухаєш такі історії, починаєш дивитися на місто зовсім по-іншому», — додала жінка.

Криворізький блогер Георгій Скакун розповів, що давно планував побувати на Візирці:

«Я живу в Кривому Розі вже 70 років і вперше тут побував. Дуже красиве місце. Найбільше мене вразили садиба Добровольських і арка старої Криворізької залізниці. Це два найцікавіші об'єкти маршруту», — сказав він.

Дніпрянка Катерина розповіла, що приїхала з Дніпра спеціально заради «Південної Здибанки».

«Це була дуже кайфова екскурсія. Чудові люди, прекрасна команда і неймовірні краєвиди. Позаду мене кар'єр із просто фантастичною водою. Враження залишилися найкращі», — поділилася дівчина.

Криворіжець Єлисей, який також вперше приїхав на Візирку, дізнався багато цікавого про місто.

«Я не знав, що найстаріший будинок в нас аж з 1846 року, що в нас прокладалася така велика залізниця. Якщо комусь дуже цікава історія, такі екскурсії якраз для нихі», — додав хлопець.

Містянка Настя, яка теж вперше на Візирці, зазначила, що їй було дуже цікаво й поділилася враженнями:

«Дуже класно, що у нас у Кривому Розі є ініціативи, які розповідають про наше місто. Бо зараз багато людей приїжджають і так само їдуть в інші міста, і важливо більше пізнавати свою історію та свій край.

Сподобалося, що ми зупинялися в нестандартних місцях. Для тих, хто живе, наприклад, у центрі, це виглядає як зовсім інше місто — ніби вау-ефект. Візирка — дуже приємне місце для відпочинку. Через те, що це віддалена локація, тут небагато людей, але дуже чисто. Видно, що за територією доглядають, і це приємно. І вода тут теж супер — справді класна».