Чи доступний для маломобільних криворіжців спортивний клуб Forest

Паркомісця без розмітки, душові з порогами, тренажерний зал на другому поверсі без ліфта. Але водночас — паралімпійська лавка, тренер-чемпіон світу та готовність працювати з людьми з інвалідністю, які хочуть займатися паверліфтингом. Спецпроєкт «Ок? Чи не ок?» разом із членкинею громадської організації «Рух без меж» та спортсменкою Іриною Новицькою перевірив спортивний клуб Forest у Кривому Розі на доступність. Що виявилося справді «ок», а що — ні, читайте в нашій інспекції.

«Ми обрали саме цей клуб не випадково. Коли шукала спортивні зали в Центрально-Міському районі, побачила, що Forest позиціонує себе як спеціалізований клуб для занять паверліфтингом. Для нас це важливо, адже ми з чоловіком багато років займаємося цим видом спорту та представляли фізкультурно-спортивний клуб "Олімп"», — розповідає Ірина Новицька.

За її словами, останніми роками професійні тренування довелося припинити. Спочатку тренер виїхав до Німеччини, а згодом помер. Тож спортсменам довелося облаштувати невелику тренувальну базу вдома.

«Чоловік власноруч зробив тренажери та обладнання. Але без тренера це зовсім інший рівень, особливо коли працюєш із великими вагами. До того ж кожному потрібен індивідуальний підхід з урахуванням особливостей здоров'я», — каже Ірина.

Саме тому подружжя вирішило познайомитися з тренерами клубу та одночасно перевірити його доступність. Тим більше, що Forest розташований неподалік від їхнього дому.

Перше, що побачила команда, — велика парковка біля спортивного клубу. Вільних місць вистачало, однак жодне з них не було спеціально позначене для людей з інвалідністю.

«Можливо, нам пощастило, бо був вихідний. Але якщо приїхати ввечері чи в будній день, є ризик просто не знайти місця», — зазначає Ірина.

На перший погляд це може здатися дрібницею. Однак саме такі деталі часто визначають, чи зможе людина взагалі потрапити до закладу. Після невеликої плутанини з входами команда знаходить потрібний вхід до клубу. І тут — перша позитивна оцінка від Ірини:

«О, тут непоганий пандус. І кут нахилу нормальний, і ширина хороша».

Також на вході в СК немає високих порогів, а двері достатньо широкі для крісла колісного. Водночас відсутні тактильні елементи та навігація для людей із порушеннями зору.

Головна проблема — тренажерний зал на другому поверсі

Усередині клубу журналістів та героїню спецпроєкту зустріла адміністраторка. Вона одразу попередила: основний тренажерний зал розташований на другому поверсі, а ліфта в будівлі немає.

«Якщо немає ліфта — для мене це означає, що тренажерний зал фактично недоступний», — говорить Ірина.

Адміністраторка розповіла, що раніше в клубі тренувалися люди на кріслах колісних, однак потрапляли до зали не самостійно — їх доводилося заносити сходами.

Попри це, саме Forest став однією з баз для тренувань криворізьких ветеранів, які представляють місто на всеукраїнських та міжнародних змаганнях Invictus Games, саме через тренера, який має достатню експертизу для тренування маломобільних громадян.



Зазначимо, що під час інспекції команда помилково не перевірила басейн клубу на доступність. Згодом голова громадської організації «Рух без меж» Юрій Понькін повідомив, що ця частина комплексу доступна для маломобільних відвідувачів.

«Зараз ми більше виживаємо, ніж розвиваємося»

Під час інспекції до спортивного клубу приїхав його директор Олександр Гончар — майстер спорту міжнародного класу та тренер, який працює з ветеранами та людьми з інвалідністю.

Він не заперечує наявних проблем і пояснює, чому їх поки не вдалося вирішити. За його словами, встановлення ліфта для приватного спортивного клубу є надто дорогим проєктом, особливо в умовах повномасштабної війни.

«Це приватний клуб, а не бюджетна установа. Ліфт — це дуже дорого. Під час війни ми більше займаємося виживанням, ніж розвитком. Після початку повномасштабного вторгнення спортивна сфера, як і багато інших галузей бізнесу, переживає складні часи. Частина клієнтів виїхала за кордон, багато чоловіків нині служать у війську, тому наше головне завдання — зберегти роботу клубу», — пояснює Олександр Гончар.

Водночас тренер уже має значний досвід роботи з ветеранами та людьми, які отримали поранення під час війни. Саме тому він погодився провести індивідуальні консультації для Ірини Новіцької та інших членів криворізької ветеранської збірної.

За підсумками інспекції можна стверджувати, що спортивний клуб Forest став одним із тих прикладів, коли бажання допомагати людям з інвалідністю справді є. Тут працюють із ветеранами, мають спеціалізоване обладнання та відкриті до діалогу. Проте навіть найкращі наміри не можуть повністю компенсувати відсутність базової архітектурної доступності. Чи змогла Ірина Новіцька самостійно скористатися всіма зонами клубу та який остаточний підсумок інспекції в межах спецпроєкту «Ок? Чи не ок?» — дивіться у повній відеоінспекції нижче.