«Наші хлопці живі, доки ми про них пам’ятаємо»: Юрій Сіньковський — про культуру вшанування героїв у Кривому Розі
Фото: Перший Криворізький
Радник голови Криворізької районної військової адміністрації з ветеранської політики Юрій Сіньковський, який у 2014 році був заступником командира 40-го батальйону «Кривбас», розповів про те, як у місті формувалась культура вшанування загиблих воїнів, чому ці заходи важливі та як змінюється підхід до меморіалізації під час повномасштабної війни.
Шлях добровольців: від перших днів до запеклих боїв
Юрій Сіньковський зазначив, що є три дати, коли бійці батальйону «Кривбас» збирались, аби вшанувати пам'ять полеглих побратимів:
«Кожного року, починаючи з 2015, ми збиралися з хлопцями, з сім'ями полеглих героїв і вшановували пам'ять наших небесних воїнів. Це відбувалось мінімум три рази на рік — на роковини Іловайської трагедії та боїв біля Дебальцевого, а також у річницю формування батальйону Кривбас».
Колишній заступник командира 40-го батальйону згадує, що батальйон заснували 10 травня 2014 року:
«Це дата, коли офіційно сформувався батальйон «Кривбас», який складався в основному з добровольців, і уже в червні ми були в зоні ведення бойових дій поблизу Старобешевого, це Донецька область. А потім потрапили під Іловайськ, де батальйон гідно, з честю виконав усі поставлені йому завдання. Хлопці були всі вмотивовані, хлопці розуміли, куди йдуть, хлопці розуміли, яке їм завдання потрібно виконувати, тобто повторюсь, з честю і гідністю батальйон виконав поставлені завдання».
Іловайська трагедія та встановлення Дня пам'яті захисників України
Після Іловайської трагедії в Кривому Розі щороку організовували пам'ятні заходи в ці дні: містяни збирались біля Народної стели Героїв на 95 кварталі або в парку Героїв, щоб ушанувати пам'ять загиблих, запалити лампадки та покласти квіти.
За словами Юрія Сіньковського, 2015 року разом із Миколою Колесником, який був куратором батальйону, вони ініціювали створення пам'ятника та зробили все можливе, аби в цей день на загальноукраїнському рівні вшановували пам'ять полеглих воїнів.
«Була ініціатива після подій під Іловайськом створити меморіал воїнам, які загинули та зникли безвісти саме під час цієї трагедії. Цей пам'ятник ми створили. Він стоїть у центрі міста. Крім того, завдяки нашій ініціативі 29 серпня визнали Днем пам'яті захисників України».
Нагадаємо, що цей День пам'яті держава офіційно започаткувала у 2019 році. Саме з 29 серпня пов'язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення — вихід українських воїнів з оточення під Іловайськом у 2014 році. Тоді російське керівництво — традиційно для себе — порушило домовленості: українських військових розстріляли, коли вони колонами проходили тим, що мало бути «зеленим коридором». Їхній шлях пролягав соняшниковими полями, тому традиційним символом пам'ятного дня 29 серпня став соняшник. І саме соняшник зображений на пам'ятнику, який встановили в Кривому Розі в парку Героїв.
Роковини боїв під Дебальцевим: ушанування криворіжців
Колишній заступник командира 40-го батальйону розповів, що в другій половині лютого криворіжці збирались на мітинг-реквієм за загиблими під час запеклих боїв на околицях Дебальцевого.
Нагадаємо, за даними Генштабу, під час бойових дій у районі Дебальцевого в період із 15 січня по 18 лютого загинули 110 військовослужбовців, 270 були поранені, 7 — узяті в полон і 18 зникли безвісти. Серед загиблих і зниклих безвісти були й криворіжці. Тому в роковини запеклих боїв під Дебальцевим містяни разом із бійцями батальйону «Кривбас» вшановували всіх тих, хто віддав життя за Батьківщину.
Пам'ять заради майбутнього і обов'язок перед сім'ями небесних воїнів
Юрій Сіньковський зазначає, що для нього всі ці заходи були дуже важливими і все, що він робив, було заради пам'яті про загиблих Героїв:«Тому що хлопці віддали своє життя, а в них залишились діточки, у них залишились батьки, брати, сестри. І на цих заходах ми насамперед дякували їм за виховання своїх дітей, що вони виховали справжніх чоловіків, за те, що вони не сховались, не втекли, не знайшли ряд причин, щоб сказати: «Це не моя війна», а стали до строю і пішли захищати своїх рідних і свій дім. Це найкращі сини були, їх не треба було ловити, «бусифікувати», як зараз це кажуть. Вони знали куди йдуть, що роблять і заради чого це все відбувається. І тому ці заходи насамперед присвячені саме сім'ям наших небесних воїнів».
Колишній заступник командира батальйону додав, що подібні заходи важливі також для побратимів і для місцевого населення:
«Важливо, щоб люди бачили, що оці хлопці готові віддати своє життя, своє здоров'я, щоб Україна збереглась як держава, щоб вона далі жила і процвітала, а також заради майбутнього своїх дітей. Тому й було прийняте рішення проводити такі заходи — заходи вшанування пам'яті загиблих, а також заходи подяки нашим воїнам, щоб інші брали приклад із цих хлопців і відповідно шанували їх. Хлопці, які пройшли важкі бої, сором'язливі, але дуже приємно, коли їм кажуть: «Дякуємо за життя, за захист, за майбутнє нашої держави».
Музей батальйону та збереження історії війни
Окрім масових заходів, які тричі на рік проводив батальйон «Кривбас», був також створений музей батальйону, куди могли прийти всі охочі і дізнатись про бої, у яких брали участь наші земляки, а також поспілкуватись безпосередньо з ветеранами. У музеї проводились екскурсії для школярів, аби юне покоління знало, хто захищає їх від російської навали та з 2014 року стримує ворога.«Музей наразі перебуває в стані готовності відновитись. Усі експонати збережені. Основне питання зараз — це приміщення. Ми хочемо, щоб музей набув статусу не просто міського, а всеукраїнського, а для цього потрібне відповідне фінансування. Але ми плануємо це робити вже після перемоги. Зараз основні зусилля спрямовані на підтримку хлопців на фронті та сімей, які втратили годувальників».
Пам'ять у час повномасштабної війни
З початком широкомасштабного вторгнення батальйон «Кривбас» призупинив проведення масових заходів:
«Наше вшанування залишається, та у зв'язку з подіями, які стались після 24 лютого 2022 року, ми вже не збираємось так масово через небезпеку. Але хлопці постійно приходять ушановувати побратимів на нашу Алею слави, і все це ми тримаємо в серці».
Юрій Сіньковський додав, що всі заходи обов'язково відновляться після перемоги:
«Усе це буде, адже наші хлопці живі, доки ми їх пам'ятаємо і піклуємося про їхніх діточок, про їхніх батьків, про їхніх рідних і близьких, вони будуть завжди разом з нами. І їхній подвиг, їхні здобутки у виборюванні незалежності нашої держави будуть у нашій пам'яті».
Радник Криворізької РВА наголосив, що зараз основне завдання — це наша спільна перемога:
«Далі будуть і пропозиції, які ми будемо підтримувати, однозначно виносити на обговорення. Ми будемо будувати пам'ятники, перейменовувати вулиці та втілювати будь-які пропозиції, що стосуються наших героїчних воїнів, сімей, загиблих».
Юрій Сіньковський додав, що важливо відвідувати відкриття пам'ятних дошок полеглим захисникам і захисницям, покладати квіти до меморіалів та вшановувати пам'ять про наших героїв:
«Це не тільки дуже важливо, а це, я вважаю, обов'язок кожного. І тут навіть не потрібно просити — воно має бути в серці. І якщо людині не хочеться цього робити, вона робити цього не буде, але якщо в неї болить, якщо дійсно вона, як то кажуть, з Україною в серці і розуміє, що ті хлопці й дівчата віддали своє життя заради неї, заради майбутнього дітей, заради майбутнього України, то вона це буде робити. Тому тут навіть закликати не потрібно — усе залежить саме від людини, наскільки вона усвідомлює той весь подвиг, який хлопці, дівчата зробили і роблять зараз для нашої спільної перемоги».
Авторка: Тетяна Якушевська