Як РФ через вірші нав`язує дітям на ТОТ «любов до родіни» та «укронацизм»

На тимчасово окупованих територіях України РФ поширює свою пропаганду й через вірші, які починають масово тиражувати після окупації територій. Зокрема й у школах учнів примушують слухати вірші про «укронацизм» та «велич РФ».

Прославляти «родіну»

В одній зі шкіл Донецька викладачі створили «Учебное пособие для начальной школы "Стихи донецких поэтов"». І перший вірш в ньому називається «Славить Родину хочу».

Тут Росія зображена як велична держава — «від Ялти до Норильська», а «зірки давнього Кремля» нібито дарують «святкове світло» усьому людству.

Вірш в оригіналі:

Самой лучшей,
самой звонкой песней,
Я славить Родину хочу.
В целом мире нет её чудесней,
Ей любое дело по плечу.
В Ялте - жаркий день,
в Норильске - вьюга, -
Вот такой страны моей размах!
Но она - от севера до юга -
В наших умещается сердцах.
И недаром видит вся планета,
И недаром видит вся земля,
Сколько людям праздничного света
Дарят звёзды древнего Кремля.
Будем Родиной своей гордиться,
Будем ей одной всегда верны.
Солнечные, яркие страницы
Впишем в биографию страны!

«Фашисти» і «укронацизм»

Також на Донеччині почали масово створювати вірші й про укронацизм. У них Україну називають «нацистською», українців — «фашистами», а Росію — «захисницею Донбасу».

Постійне повторення слова «фашизм» створює емоційний ефект — страх і ненависть.

Використання дитячої теми

Деякі вірші описують «вкрадене дитинство», школи в підвалах, матерів, що плачуть. На перший погляд — співчуття. Але фінальний меседж завжди один: Росія — єдина надія, Росія врятує.

Приклад одного з віршів:

«Детство

Украли детство, жизнь украли.
Нацист танцует на крови
И жадно кровью упиваясь,
Везде кричит: Донбасс, умри!
И расползается чума,
Со свастикой в Европу лезет.
Европа спит или слепа?!
Да нет… Россия им нужна!!»

Перекручування віршів

Оригінальний український вірш Анастасії Дмитрук (2014 року) чітко передає протест проти насильства та окупації, наголошує на праві українців бути вільними та незалежними.

Вірш починається з твердження: «Ніколи ми не будемо братами ні по батьківщині, ні по матері»

РФ подає цей вірш так, ніби його написала інша «українська поетеса» — Лариса Єсинович (якої фактично не існує). Відтак вони змінили й зміст: підкреслюють «укронацизм», «свастику», «злих українських націоналістів» і перетворює українських громадян на агресорів.

Також у ньому учасники Майдану подаються як загроза суспільству та державі. Ті самі дії українців подаються як «злочинні» і «небезпечні», а тих, хто протистоїть, позиціонують як «правих» та «героїв», що рятують Донбас від уявного «фашизму».

Постійне наголошення на «свастиці», «фашизмі» та «зрадництві» формує у дітей страх і ненависть до українців.

Масова пропаганда у школах

У літку 2025 року Міністерство освіти Росії виключило українську мову з федеральної програми шкільної освіти та зробили цей предмет факультативним.

За даними аналітичного звіту фонду «Схід SOS», на ТОТ українську мову скорочують до 1 години на тиждень або викладають як «іноземну», а батьків змушують писати заяви про скорочення годин української. Також учителі на першому дні навчального року мають «обґрунтовувати легальність» окупації.

Раніше ми писали низку статей про те, що дітей на ТОТ примушують навчатися за російськими стандартами, готують до війни під виглядом освіти, одягають в російську символіку та проводять уроки «Розмови про важливе» з наративами про «визволення» та героїзацією російської армії. Також у школах час від часу замінюють шкільні дзвінки на «патріотичні пісні».