Кримінальна справа за поширення української: історія криворожанки, яка 10 років жила в окупованому Криму
Фото: Перший Криворізький
Сьогодні Одарка живе в Кривому Розі й каже: «навіть під російськими обстрілами у Кривому Розі я почуваюся вільною».
Поїхала в Крим навчатись
В Ялту Одарка поїхала ще у 2004 році — навчатися. Згодом вийшла заміж, тому й оселилася там. Але у 2014 році все змінилося.
«Я вмовляла чоловіка виїхати назад, в Україну. Мені було абсолютно зрозуміло: нічого доброго тут не буде. Але він не хотів. Казав: "У мене тут мама, робота, у мене тут все". Тому я залишилася», — згадує жінка.
Згодом вона з чоловіком переїхала у Сімферополь.
Пропаганда в школі і «розмови про важливе»
У Сімферополі Одарка працювала в державній школі. Каже, саме там повною мірою побачила, як працює російська пропагандистська машина.
«У звичайній школі — це просто жах. Усюди «разговоры о важном», культ держави, армії, війни. Я була класною керівницею, але жодної такої "патріотичної" години не провела. Говорили про поведінку, навчання — що завгодно, тільки не про це. Але учням говорила, що якщо спитають, то щоб вони відповідали "так як треба"», — ділиться криворожанка.
Життя в Криму після 2022 року
Після початку повномасштабного вторгнення батьки Одарки залишалися в Кривому Розі. Жінка щодня читала новини про Україну та жила в страху за них.
«Я бачила новини, розмовляла з батьками по відеозв’язку. І знову просила чоловіка виїхати. Але відповідь була та сама: "Там небезпечно"», — розповідає Одарка.
Звільнили за «Червону калину»
У 2022 році Одарка виклала в Instagram відео, де співає «Ой у лузі червона калина». Хтось із колег написав на неї донос.
«Мене поставили перед фактом: або я видаляю відео, або… Я сказала, що нічого видаляти не буду. Мене звільнили того ж дня. Я навіть не знала, що людину можна звільнити настільки швидко», — згадує криворожанка.
Після цього жінка почала працювати репетиторкою.
Страх на кожному кроці
За словами Одарки, в окупованому Криму люди живуть так, ніби постійно мають «тримати язик за зубами». Навіть звичайні побутові речі можуть обернутися проблемами.
«На тебе донести можуть на все що завгодно. Поскаржився, наприклад, що в під'їзді не прибирають, або попросив щось полагодити — і чекай, що після цього за тобою можуть прийти. Особливо якщо в когось із депутатів чи чиновників є зв'язки», — говорить вона.
За її словами, найбільше вражало те, як люди звикають мовчати й не висовуватися, навіть коли йдеться про дрібниці.
«Я коли приїхала в Україну й побачила, що тут люди можуть протестувати, сперечатися, відкрито бути незадоволеними, то це для мене було як ейфорія», — розповідає Одарка.
В окупації, каже вона, доводиться постійно контролювати навіть те, що ти дивишся у телефоні або які книги проглядаєш у бібліотеці.
«Ти маєш оглядатися, щоб ніхто не побачив, що в тебе в екрані. Я дивилася українські новини — і в чоловіка була істерика: "тихіше", "сусіди почують". Ти перевіряєш, з ким говориш, кому що сказав. Бо не знаєш, коли тебе "здадуть". Є ті, хто просто "любить" доносити. А є ті, кому подобається чужа квартира. А потім ти раптом питаєш: "А куди поділися сусіди? А чому їх давно не видно?"», — говорить вона.
«Я потрапила до своїх», — Одарка про приватну кримськотатарську школу
Згодом Одарка почала працювати в приватній кримськотатарській школі. Саме там, каже вона, вперше за довгий час відчула підтримку.
«Кримські татари — це люди неймовірної взаємної підтримки. Але водночас — це народ, який постійно під прицілом. Обшуки о п'ятій ранку, арешти, зникнення. Я не знаю жодної кримськотатарської родини, якої це не торкнулося», — каже криворожанка.
Навіть цю приватну школу регулярно «перевіряли» — після доносів від сусіднього державного навчального закладу.
«Тому на папері в нас усе було "як треба": і ставати літерою Z кожен день, і звіти. Але реально — ми цього не робили», — каже Одарка.Жінка згадує, що коли почала працювати в цій приватній школі, то вона відчувала себе «вдома».
«Я зрозуміла, що я потрапила до своїх. Це той момент, коли не хотілось йти додому, де в мене нема не було такої підтримки», — поділилася Одарка.
Донос, погрози і рішення тікати
Паралельно Одарка почала вести YouTube-канал, де навчала іноземців української мови. Її канал можна прогялнути тут. Навіть 350 підписників виявилися достатніми, щоб це стало проблемою.
«Одного дня друг мого чоловіка з поліції передав: «Заткни свою бешеную с*ку, иначе попадёте все"», — згадує криворожанка.
У цей час вона не відчуває підтримки від чоловіка, на неї є кримінальна справа, а ще у Кривому Розі померла її бабуся. Приїхати на похорон Одарка не змогла. Стрес був настільки сильним, що вона майже півтора місяця нічого не їла, тільки пила воду.
«Єдині, хто мене тоді рятував, — це колеги з кримськотатарської школи. Вони мене огорнули такою турботою», — додала жінка.
Втеча з Криму: білет в один кінець, один чемодан і два телефони
Рішення тікати було остаточним у 2024 році. Було два маршрути, якими можна було виїхати з Криму. Перший — через усі фільтрації на кордонах з РФ та Білоруссю. Та інший — через Туреччину. Криворожанка обрала другий, обгрунтовуючи це тим, що влітку до Туреччини летять здебільшого, щоб відпочивати, тому й контроль менший.
«Я полетіла до Стамбула, потім — до Варшави, а звідти — в Київ. У мене був один чемодан і два телефони: "чистий" з собою і справжній у чемодані. Якби знайшли другий — це був би кінець», — розповідає Одарка.
На кордоні її запитали, чому квиток в один кінець.
«Я сказала, що не знаю, коли витрачу гроші. Прикордонник розсміявся і пропустив», — згадує жінка.
У літаку вона вперше за багато років змогла видихнути.
«У Кривому Розі під обстрілами відчуваю себе вільною»
Сьогодні Одарка живе в рідному місті, говорить українською, донатить ЗСУ, веде соцмережі, та через суд розвелася з чоловіком.
«Ви уявляєте, я тут, в Кривому Розі, під обстрілами. І я відчуваю себе вільною. У мене аж крила виросли. А у Криму ти боїшся навіть власної тіні», — каже жінка.
Вона переконана: в окупації багато людей чекають повернення України, просто не всі можуть про це сказати.
«Я повернуся в Крим тільки з першим українським танком. В інший Крим — я не поїду», — заявила криворожанка.