Кривий Ріг очима митців: про що говорить виставка «Кривий ландшафт. Укорінення»
Фото: Перший Криворізький
Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького», яка відвідала виставку.
Проєкт об’єднав роботи, створені під час мистецької резиденції у грудні 2025 року. Художники працювали з темою укорінення — фізичного й символічного зв’язку людини з містом, землею, історією та власним тілом у постіндустріальному середовищі.

Скульптура «Перекотиполе» митця Віталія Кравця з Києва присвячена вимушеним переселенцям і досвіду втрати дому. Вона створена у співпраці з криворізькими ковалями з будівельної арматури. Металеві прути переплітаються у велику важку кулю.
За словами Віталія, перекотиполе — це найвлучніша метафора відірваності від дому. У цієї рослини буквально немає коріння.
«Цей кущ-волоцюга, на жаль, став образом, у якому сьогодні можуть упізнати себе багато українців», — сказав митець.Віталій також наголошує, що зруйнована архітектура й деформований метал — це не лише сліди війни, а й нова мова для мистецтва:
«Зруйновані архітектурні конструкції, деформований іржавий метал, розтрощений бетон — не лише купа брухту, а й джерело нових візуальних образів».Водночас перекотиполе розносить насіння — і в цьому закладена ідея продовження життя.

Робота Асi Яковлєвої з Дніпра має назву «В Кривому все рівно». Це симетрична композиція з двох базальтових каменів, знайдених у сланцевих скелях Кривого Рогу. Камені поєднані з рожевими й білими текстильними елементами — м’якими та декоративними. На них зображені роти, що ніби поглинають ноги — уроборос, замкнене коло втечі від відповідальності.
Контраст матеріалів тут принциповий. За словами художниці, робота говорить про спроби підмінити реальні рішення поверхневими покращеннями.
«Перебування в місті викликало відчуття емоційного та енергетичного напруження — ніби перебування в епіцентрі, жерлі вулкана. Кривий Ріг постає для мене як точка максимального стиснення, місце оголеної істини про людину і світ, де стає видимим сам механізм реальності. Місто сприймається як концентрат історичних шарів насильства — імперського, тоталітарного, посттоталітарного, але без справжньої трансформації, лише з переінакшеним тим самим присмаком. У цьому сенсі Кривий Ріг виступає як універсальна модель сучасного людського буття», — говорить Ася Яковлєва.

Текстильні роботи та інсталяція Єви Алвор з Запоріжжя об’єднані назвою «Укорінення».
«Ці метафоричні корені, наче нервова система, пронизують усі внутрішні органи. Укорінення — це бажання бути своїм у своєму домі, на своїй вулиці, у своєму місті. Наші корені так болісно рвуться, відривають шматки живого серця, залишаючи їх тут, в рідній землі, яка народила нас. Україна зробила нас спільнокореневими», — сказала мисткиня.Для мисткині Кривий Ріг — багатошаровий ландшафт, де геологія, історія й особисті спогади накладаються одне на одне. Вона говорить про шари міста як про досвід, який не завжди хочеться бачити, але який неможливо ігнорувати.
«Щось надто темне, вкрите кіптявою і мороком — не докопатися — лише домисли й легенди. Щось вкрилось іржею через прагнення до забуття і бажання викреслити ці сторінки із життя та історії. А цей шар пахне металом, і цей запах викликає у мене моторошні асоціації з відкритою раною. Ось шар візуального шуму: вивіски, рекламні оголошення, графіті на стінах — це теж голоси міста. Я вдивляюся в нього наче в викривлене дзеркало, що я хочу там побачити? Істинне обличчя міста, чи можливо, своє?», — поділилася роздумами Єва.Після відкриття виставки відбулася зустріч із митцями, де відвідувачі могли поспілкуватися з авторами робіт, поставити запитання й поділитися власними відчуттями. Говорили про місто, війну, втрату дому, відповідальність і те, як мистецтво допомагає осмислювати складну реальність.
Містянка Вікторія, яка відвідала виставку, говорить, що формат справив на неї особливе враження:
«Те, що виставка проходить в укритті, дуже змінює сприйняття й занурює в атмосферу сьогодення. Я зараз в безпеці, але укриття не дає мені забувати, що є війна. Думки про війну — поруч постійно, але саме тут вони не лякають, а ніби впорядковуються. Можна дивитися на роботи, говорити з митцями, слухати інших і відчувати, що культура теж є способом триматися і проживати цей час».Криворожанка Христина зазначила, що роботи викликають емоційний відгук, хоча їх небагато:
«Об’єкти дуже цікаві, але хотілося б більше інсталяцій. Простір дозволяє. Проте деякі роботи реально чіпляють — особливо та з ніжками. Моя подруга теж зацінила».Ще одна відвідувачка поділилася:
«Це гарна подія. Людей було більше, ніж я думала. Усі роботи сильні, деякі прямо відгукуються».Також нещодавно у Кривому Розі відбулася благодійна «Крафтова здибанка», організована командою «Першого Криворізького» на підтримку дітей із синдромом Дауна.