«Учитель має бути щасливим»: історія вчительки з Кривого Рогу
Фото: Перший Криворізький
Ще у дитинстві вона вирішила, що стане вчителькою. Для Дар’ї головне — щоб учні й учителі почувалися щасливими на уроці та поза школою, бо це сприяє навчанню та робить уроки простором натхнення й розвитку.
Дар’я зізнається, що ще у школі відчула покликання стати вчителькою:
«Я династійна вчителька, не перша вже в своїй родині. Я думаю, що в кожного є якийсь такий теплий шкільний спогад, згадуючи який, ви посміхаєтесь. Ну, а ми це переживаємо кожен день з дітьми», — додала вчителька.Свій перший урок Дар’я запам’ятала назавжди:
«Перший урок — то страх. Ти не впевнений, ще не знаєш, що робити. Коли заходиш на урок, ти боїшся, а коли починаєш працювати з дітьми, то за все забуваєш. Ти тут і зараз. Діти — це завжди позитив, щастя, посмішки. Негативу майже не залишається. Якщо він і є, то він швидко забувається», — розповіла Дар’я.Для неї справжній учитель — не просто професіонал, а в першу чергу щаслива людина. Бо без цього навіть найкращий урок не вдасться:
«Яким би не був вчитель розумним, начитаним, професіоналом, але якщо він втомлений і нервовий, то класного уроку не буде», — пояснила Дар’я.На її думку, вчителі потрібні, щоб готувати майбутнє.
Для Дар’ї ідеальний урок — це не тиша в класі, а живий діалог, коли діти настільки захоплені темою, що не помічають, як минає час.
«Коли я не прошу: “Діти, скажіть хоч щось”, а коли кажу: “Дякую, давайте перейдемо до іншого питання, бо нам не вистачить часу”. Оце ідеальний урок», — каже вона.Участь у конкурсі «Учитель року» для Дар’ї була водночас викликом і можливістю:
«Мені іноді здається, що люди, які не працюють в освіті, думають, що вчителям дуже нудно. Тому для нас придумують конкурси, челенджі, марафони. І хочеться сказати: відчепіться від нас, дайте нам просто вчити дітей. Але якщо бути чесними — це потрібно для професійного зростання. Тому я й пішла».Вчителька каже, що випробування були непростими, адже оцінювали все: знання, вміння працювати з дітьми, практичні навички, які здобули вчителі та інше. Проте досвід залишив позитивний слід:
«Ну, важко було об'єктивно, бо тебе перевіряють з усіх боків. Але досвід для мене був приємним».Дар’я переконана: змусити полюбити книжки неможливо. Єдине, що працює, — знайти «свою» літературу.
«Я дітям кажу: “Хто не любить читати, той ще не знайшов свою книжку”. Головне знайти те, що подобається. Ви ж не спілкуєтесь з людьми, які вам не подобаються? Так само і з книжками».Дар’я переконана: любов до книжок формується вдома, а не на уроці.
«Щоб діти читали, вони мають бачити це у своїй родині. Якщо мама щодня читає хоча б одну-дві сторінки книжки, дитина теж тягнеться до читання. А якщо мама весь вільний час проводить з телефоном — не сваріть дітей за те саме», — каже вчителька.Вона завжди намагається надихати своїх учнів: радить книжки, вигадує челенджі, готує цікаві завдання.
Її власні улюблені книжки — роман Деніела Кіза «Квіти для Елджернона» для дорослих читачів і «Поліанна» Елеонор Портер для дітей.
«Ми просто вчимось радіти життю з цією книжкою», — додала вона про «Поліанну».Попри напружений графік, Дар’я завжди знаходить час для найважливішого — сім’ї. Саме там вона черпає сили, щоб щодня приходити у школу з усмішкою. Разом з чоловіком, який зараз захищає нашу державу, вона виховує доньку.
Також вчительку надихають і якісь дрібні творчі справи вдома — малювати, робити поробки, щось складати.
«Це розслабляє і дає життєві сили», — пояснила вона.Дар’я хотіла б, щоб українська освіта стала більш поміркованою і більш плавно переходила від однієї новації до іншої без якихось стрибків.
«Ми намагаємось виконати п'ятирічку за три роки. Ми не опробовуємо, не перевіряємо все до кінця, ми стрибаємо з головою в якусь нову реформу, в нову ідею, а потім іноді доводиться відкочуватись назад або на ходу щось ремонтувати, бо воно не їде так, як це запланували», — доповнила вчителька.У День учителя вона бажає колегам простого, але важливого:
«Будьте щасливими. Якщо школа робить вас щасливими — працюйте. Якщо ні — змінюйте це і будьте щасливими».Учням же — вміння вчитись із задоволенням:
«Читайте “Поліанну” і вчіться бути щасливими в будь-якій ситуації».Редакція «Першого Криворізького» дякує всім учителям, які творять майбутнє щодня — словом, прикладом, серцем. Хай у ваших класах завжди буде світло знань, дитячий сміх і щастя від того, що ви робите цей світ кращим.