Хотів рятувати людей. Історія лікаря з Кривого Рогу Родіона Дятка, який отримав важке поранення

Коли російський «Іскандер» влучив по позиції криворізької 129-ї бригади в Сумах, Родіон Дятко — медик, офіцер і доброволець — кинувся під обстріл, щоб витягти поранених побратимів. Та прилетіла ще одна ракета. Тоді Родіон отримав важке поранення і вже два місяці лікується в госпіталях: одну ногу паралізувало, осколки посікли руку.

Родіон Дятко народився й виріс у Кривому Розі, у Довгинцівському районі. Там закінчив 130-ту школу. З ранніх років він знав, що хоче пов’язати своє життя з медициною, тож понад десять років працював фельдшером на швидкій допомозі, виїжджав на реанімаційні виклики. Робота потребувала витривалості, знань, іноді — миттєвих рішень між життям і смертю. Згодом Родіон став заступником головного лікаря Криворізької центральної лікарні й уже на цій посаді ініціював створення реабілітаційного центру для військових на базі лікарні. Громадську організацію назвали «Щира справа». ГО займалась медичною і психологічною реабілітацією ветеранів Антитерористичної операції і надавала їм юридичну підтримку. За словами чоловіка, через центр пройшло понад 500 ветеранів війни.

У жовтні 2022 року Родіон пішов добровольцем на фронт. Попри те, що його намагались утримати — і керівництво лікарні, і військкомат, — він наполіг на своєму.

Мене військкомат місяць бортував, не хотіли відпускати, — розповідає чоловік. — Але я пробився. Не міг стояти осторонь, коли орки йдуть на нашу землю.

На початку служби Дятко був медиком у підрозділі «Арей», потім — у 129-й окремій бригаді Сил територіальної оборони (зараз — 129-та окрема механізована бригада) був офіцером цивільно-військового співробітництва. Його головними завданнями були евакуація поранених, надання першої допомоги на позиціях, в окопах, під обстрілами.
Родіон служив на Запорізькому та Донецькому напрямках, пережив декілька контузій. Перше поранення отримав, коли намагався врятувати побратима, якому відірвало руку.

Я біг з одного укриття в інше — тоді й контузило, — згадує він. — Лікувався на місці, навіть сам ставив собі крапельниці і позицій не залишав.

21 червня 2025 року Родіон отримав тяжке поранення внаслідок ракетного удару по місцю дислокації військових 129-ї бригади в Сумах. Після удару «Іскандера» він кинувся рятувати побратимів і повертався в епіцентр «прильоту», щоб іще витягти поранених. Незабаром стався другий ракетний удар. Один уламок пробив Родіонові ногу і пошкодив стегнову кістку, другий — увійшов у голову, третій — у грудну клітку. Рука сильно постраждала від вибухової хвилі, ногу паралізувало.

Сьогодні кожен день — це суцільний біль, — каже Родіон на видиху. Його слова буквально переходять у стогін болю. Зараз він лікується в одній із криворізьких лікарень.

Після важкого поранення Родіон продовжує боротьбу — тепер уже за власне здоров’я. Каже, що мріє лише про одне — щоб нога відновилась. У планах — повернутись до роботи, продовжувати допомагати іншим, особливо військовим, які потребують реабілітації.



Родіон Дятко не любить згадувати найстрашніші моменти війни: «Їх дуже багато. Не хочу про це говорити». Але говорить про головне: про цінність життя, про любов до країни, про відповідальність. У нього троє дітей. Один із синів живе в Сумах, двоє менших — нині за кордоном. Фельдшер, який став військовим лікарем, зараз безупинно бореться за своє життя. Проте Родіон зберіг головне — бажання допомагати іншим, вірити в краще й триматися. «Я завжди хотів рятувати людей, — так він пояснює свій життєвий вибір. — Війна дала мені багато можливостей здійснити свою місію».

Створено за підтримки асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen у межах реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа». Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.