Спалах: як команда підлітків створює школу неформальної освіти у Кривому Розі
Фото: Перший Криворізький
Це неформальна школа, що народилася з ідеї «підлітки — підліткам» і вже зовсім скоро стартує в Криворізькому районі. У складі команди — учасники й учасниці з Кривого Рогу та Новопільської громади, які пройшли чотиримісячну програму навчання, менторства, командної роботи й тепер готуються до запуску власних лекцій, майстерок та інтерактивних заходів для молоді.
Ідея, що народилась у кемпі
Усе почалося з табору на Синевирі. Саме там комунікаційна менеджерка Тетяна Збітнєва вперше задумалась про те, що такі ж освітні ініціативи могли б з’явитись і в її громаді.
«Коли ми були на наших кемпах на Синевирі, у нас були уроки. І якось я сиділа на уроці української мови й подумала про те, наскільки мені подобаються наші заняття, наскільки вони особливі, і як би я хотіла, щоб у нашій громаді теж було щось подібне», — згадує Тетяна.
Атмосфера й теми, які «болять»
Одна з учасниць команди, менеджерка та SММ-ниця Поліна Дробнич, розповідає, що проєкт свідомо побудований на принципах відкритості та довіри:
«Це сприяло створенню більш дружньої, ненав’язливої атмосфери. І ми не лише самі так вважаємо — коли проводили опитування серед підлітків (а їх було приблизно 120 осіб), то з’ясували, що і їм така атмосфера до душі, їм близька наша концепція».
Тематику заходів учасниці обирали самостійно: виходячи або зі своїх знань, або з бажання розібратись у темі глибше. Загалом команда підготувала 11 тем — від українських діалектів і танцю як мови тіла до історії ЛГБТК+ і інструментів самодопомоги. Загалом список обраних тем виглядає так:
- Ідентичність у вигнанні: що зберігає народ, коли у нього відібрали все? Як кримські татари зберегли мову, культуру і гідність у депортації.
- Публічні виступи: як знайти в собі оратора?
- Історія ЛГБТК+. Коли і як все почалося? Відомі особистості.
- Креактивне мислення через гру "Dixit".
- Самовираження в намистинах: створення прикрас.
- Творчий код: Розблокуємо потенціал
- Інструменти самодопомоги
- Що таке емоції та почуття і навіщо вони потрібні?
- Діалекти української мови та слова які з нас вибив радянській союз
- Газова війна можлива чи ні?: перспектива видобутку сланцевого газу в Україні
«Загалом ми обирали ті теми, у яких уже орієнтуємося і які нам цікаві. Або ж дехто обирав теми, у яких дуже хотів розібратися, розуміючи, що зможе зануритись у них, а потім пояснювати й ділитися здобутими знаннями з іншими», — пояснює копірайтерка Таміла Єгоркіна.
Чому ці теми важливі
Кожна з учасниць розповіла про свій вибір. Наприклад, Таміла досліджує ідентичність у вигнанні — на прикладі доль кримських татар:
«Зараз, в умовах повномасштабного вторгнення, нам дуже важливо зберігати власну ідентичність. І цей досвід можна перейняти з історії».Поліна обрала тему українських діалектів:
«Це ті слова, які з нас буквально вибив Радянський Союз. Мені цікаво розповісти про історію виникнення діалектів, а також про слова, що вийшли з ужитку через те, що радянська влада намагалась уподібнити українську мову до російської — нас змушували підкорятися цьому. Я вважаю, що це надзвичайно важливо, адже сьогодні ми знову маємо порушувати тему мови і говорити про те, чому вона має значення. Колись нам взагалі забороняли спілкуватися українською, за неї могли просто вбити, тому я вважаю цю тему дуже актуальною».Тетяна підготувала гру, що розвиває креативне мислення:
«Окрім цього, я підготувала ще кілька тем, зокрема можливості для підлітків і шлях до лідерства. Це про те, які міжнародні й всеукраїнські програми розвитку відкриті для молоді, де вона може спробувати себе, розвинути лідерські якості та інші софтскіли».Ліза Кайко, дизайнерка та SММ-ниця, сфокусувалась на творчості:
«Одна з основних тем — самовираження через намистини. Ми разом з учасниками створюватимемо прикраси: браслети, брелоки або намиста — поки точно не вирішила. Ще одна тема — “Носити чи стилізувати”. Тут ми говоритимемо про дизайн, текстури, кольори. Це буде ближче до лекційного формату, але я обов’язково додам щось інтерактивне».
Досвід, команда, підтримка
Менторка програми Марина Роік переконана, що команда «Спалах» стала глибокою і чесною, бо учасниці й учасники обирали справді болючі для себе теми:
«Для мене, наприклад, у менторській роботі дуже важливо не нав’язувати свою думку. І коли я побачила серйозність обраних тем, зрозуміла: це не просто думка, що “всі мають займатися мовою, екологією, культурою”, — це про щось глибше. Це про те, що дівчатам дійсно болить, бо вони з цими темами стикаються, ними цікавляться, хочуть дізнатись більше і поширювати інформацію».
Попри ентузіазм були й побоювання.
«Особисто мій найбільший страх — це ризик того, що молоді не зайде запропоноване, не зайде саме спосіб подачі інформації», — зізнається Ліза Кайко.Водночас Вероніка, помічниця менеджера, впевнена, що точно знайде шляхи виходу із ситуацій, які раптом можуть виникнути.
«У мене є невеличка суперздібність: що б у моєму житті не йшло не так, я завжди знаходжу якесь рішення. Який би “каламбур” не трапився, я зможу знайти вихід, і часто це буває досить швидко. Тож із якою б проблемою ми не зіткнулись — чи то я сама, чи хтось із нашої команди, — я думаю, що зможу знайти її вирішення або допомогти», — зізнається дівчина.
Команду підтримали школи, коледжі, креативні простори.
«Я прийшла до своєї школи й сказала: “Є така тема, ми шукаємо партнерів”. І вони відповіли: “Та звісно, не просто можна, а потрібно!”» — розповідає Поліна.
«Після заходу від “Першого Криворізького” ми пішли й побачили приміщення фонду “Голоси дітей”. Просто зайшли й запитали: “Чи не хочете з нами співпрацювати?” Усе пройшло дуже легко», — додає Таміла.За словами менторки, на першому етапі команда ще не розуміла, для кого і навіщо створює свій проєкт. Але за два дні під час кемпу їм вдалось перезапустити ідею з нуля — з реальним дослідженням і живим інтересом.
«Ми починали з дослідження: окей, ми — підлітки. Що нам болить? Чим ми хочемо займатись і для кого? Спочатку не було чіткої концепції “підлітки для підлітків”, було лише розуміння власних болів і того, з ким вони хочуть працювати. Команда вирішила працювати саме у форматі “рівний — рівному”, пояснюючи підліткам теми, які їх цікавлять», — ділиться менторка.Молодь Криворізького району стала цільовою аудиторією майбутньої школи. Під час кемпу команда підлітків буквально напередодні пітчингу провела експрес-опитування серед учасників, щоб перевірити актуальність тем і форматів:
«Вони справді вночі перед пітчингом ходили по кімнатах у кемпі й запитували: “Ти будеш ходити на таку лекцію? Ти будеш ходити на цей майстер-клас?” Вони отримали дуже хороші відгуки. Хтось сказав, що, можливо, ні, але якщо придивитись до певної теми, то він би із задоволенням відвідував», — розказує Марина.
«Ми — підлітки. І це важливо»
Проєкт готується до старту восени.
«Вони зустрічаються в Zoom, зустрічаються наживо, обговорюють усі деталі, готуються до реалізації. Нині ситуація така: план дій готовий, усе сплановано, є чітке розуміння, що ми стартуємо, коли почнеться фінансування, розпочнуться закупівлі та перші заходи», — каже Марина.Ліза впевнена, що ця ініціатива має потенціал стати довготривалим ком’юніті-проєктом:
«Ми надаємо підліткам простір для самовираження. І це буде мегакласний довготривалий проєкт, який об’єднає велику кількість талановитих людей… Ми — підлітки. І мені здається, це неймовірно важливо. Це значущий крок щонайменше для розвитку Криворіжжя».Поліна переконана, що цей проєкт має викликати спалах у тих, хто братиме участь у форматі «підлітки — підліткам»:
«Я вважаю, що наші теми здатні викликати спалах — спалах думок, спалах почуттів. Ми хочемо передати цей спалах — від нашої команди “Спалах” до сердець і думок людей. І не важливо, у якому форматі це буде, головне — щоб був спалах».
«Це покоління перемоги»
Марина Роік додає:
«Мені здається, це саме про покоління перемоги — те, що ми їм даємо зараз, щоб вони могли надалі будувати своє життя»Здійснено за підтримки асоціації «Незалежні регіональні видавці України» та Amediastiftelsen у межах реалізації проєкту «Хаб підтримки регіональних медіа». Погляди авторів не обов’язково збігаються з офіційною позицією партнерів.
Редактор: Олена Смоліна