Ми повернулися до свого храму: громада села Вільне на Криворіжжі після переходу до ПЦУ

Два роки боротьби, десятки офіційних листів і судових рішень — і тепер громада села Вільне Криворізького району знову молиться у власному храмі, але вже як частина Православної Церкви України (ПЦУ). Після переходу з УПЦ (МП) парафіяни не отримали ані ключів, ані жодного зв’язку із колишнім настоятелем. Сьогодні, 22 травня, коли вони зайшли до храму, він уже був частково спустошений.

Перехід, що тривав два роки

Ще у травні 2023 року парафіяни храму великомученика і цілителя Пантелеймона ухвалили рішення змінити конфесійну підпорядкованість та приєднатися до ПЦУ. Юридично процес завершився у квітні 2025 року — після відповідного розпорядження голови Дніпропетровської обласної адміністрації та внесення змін до реєстру. Керівником релігійної громади став Володимир Волков.

«Ми змогли пройти цей довгий шлях. І це надихає. Хай наш приклад підтримає інші громади, які ще вагаються», — каже Володимир Волков.

Храм зачинений, речі вивезені

Попри офіційну зміну керівництва, колишній настоятель Сергій Фролов не передав майно громаді, як того вимагає закон. А новий, неофіційно призначений, священник УПЦ також зник. За словами парафіянки Світлани Романенко, храм стояв замкнений.

«Дзвін зник, зникли ікони, Євангеліє, семисвічник, жертовник. Тобто бачимо, що Московський патріархат готувався до того, щоб з'їхати на це. Тобто вони ключі офіційно передавати не хотіли, але, як бачимо, приїжджали в якісь дні і забирали все, що тут було», — каже настоятель парафії протоієрей ПЦУ Сергій Коваленко, хоча усе майно юридично належить громаді.

«Лише шнури від дзвонів залишили, а все цінне — винесли», — додає Володимир Волков.

Громада, не дочекавшись добровільної передачі, увійшла до храму та провела з’ясувала, що у ньому відсутні коштовне майно залишеного. За словами Світлани Романенко, всі дії проводились публічно, відповідно до чинного законодавства, із складанням актів. У храмі провели молебен за Україну у складі ПЦУ.

Нове духовне життя у власному храмі

Мешканці села не приховують емоцій: для багатьох це не лише повернення до святині, а й символ перемоги української ідентичності над багаторічною духовною залежністю.

«Два роки ми добивалися цього храму. Сумно, що це трапилось таким чином, що нам не передали ключі, що прийшли прийшлося, заходити не зовсім красиво в цей храм. Ну, що зробиш?
Такі люди, вони не розуміють, що Україна це перш за все! Україна і люди, які моляться за Україну та своїми молитвами допомагають для перемоги нашої держави», — сказала парафіянка Поліна Домічева, чий син загинув на війні, яку розпочала РФ.