Актуальне
Хочеться, щоб ніхто не залишався осторонь: криворіжці провели акцію в підтримку військовополонених
Фото: Перший Криворізький
Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького», яка відвідала акцію
О 12:00 понад 100 учасників та учасниць акції розпочали мирну ходу від кільця автовокзалу до кільця 95-кварталу. Вони тримали у руках портрети безвісти зниклих та полонених та плакати з написами: «Поверніть з полону живих та загиблих захисників Маріуполя», «Чекаю батька з полону», «Азов додому», «Вони боролися за нас, тепер час боротися за них» та інші.
Під час ходи містяни також вигукували «Волю полоненим», «Волю Азову, НГУ та 129 бригаді», «Волю медикам», «Незламні мають бути вільними» тощо.
Колону супроводжувала поліція, тимчасово перекривши рух двома смугами в напрямку 95-го кварталу.
Марина, одна з учасниць акції, прийшла з двома дітьми. Вони чекають додому чоловіка та тата, який потрапив у полон у грудні 2023 року.
«У січні 2024 року було відео, що його взяли в полон, але офіційно інформації немає. З того часу більше ніякої інформації взагалі немає», — розповідає жінка.
Марина каже, що їй допомагають такі акції. Вони відвідують ці акції і у Києві, а ще зустрічаються з представниками координаційного штабу.
«На жаль, такий біль об'єднує. Наші хлопці навіть, може, і не знали один одного. Це різні місяці, різні роки (потрапляння у полон, — ред.), але біда вона одна і родин вона об'єднує», — ділиться Марина.
Ольга чекає свого сина, який потрапив у полон у квітні 2022 року.
«Я вірю, надіюся, що мій син все ж таки живий. Сподіваємося, що нас хтось почує, почують звичайні, прості люди, почує Всесвіт, почують інші країни. Це не для нашого заспокоєння души ці всі акції. Це про те, щоб люди пам'ятали, люди знали, що є така ситуація, знав весь світ і допомагав нам боротися за їхнє повернення додому. Так що я не втрачаю віри і надії на краще все ж таки», — каже Ольга.
Акції відвідує й Тетяна разом зі своєю кумою, у якої син зник безвісти у листопаді 2024 року.
«Куми сьогодні немає, вона доглядає маму, але я з друзями приходимо щоразу. Вона всі координати нам передає і ми приходимо сюди, щоб підтримати і куму нашу, і колегу, і всіх хто тут сьогодні», — розповідає Тетяна.
Жінка каже, що бачить зміни у ставлені містян до теми полонених.
«Я спілкувалася з людиною, яка не з нашого міста приїжджає сюди, і вона сказала, що в них такого немає, а в Кривому Розі дуже добре, що це організовано», — поділилась Тетяна.
«Бачу, що людей більше, хочеться, щоб ніхто не залишався байдужим. Якщо кожний з нас зробить маленький внесок, то будемо ближче до перемоги», — додала Тетяна.
