Не свято, а день пам'яті загиблих: хто і чому воював в Афганістані

Не свято, а день пам'яті загиблих: хто і чому воював в Афганістані

Фото: Радіо "Свобода"

Наслідками радянсько-афганської війни стали загострення стосунків між США і СРСР - новий етап “холодної війни”, негативний вплив на політичний і економічний розвиток Радянського Союзу, радикалізація ісламських рухів, суттєвий підрив міжнародного авторитету СРСР. Першими дії засудили Пакистан, Китай, Іран, Саудівська Аравія і Єгипет. Та війна пришвидшила процес занепаду і розпаду Союзу Республік.

15 лютого 2021 року - 32 річниця виведення радянських військ із Афганістану.

Останнім часом ця війна є темою гострих обговорень. Внаслідок бойових дій загинуло більше 1,5 мільйона населення Афганістану і тисячі радянських військових. Чи була необхідна ця війна? Якщо так - кому? Що думають афганці про порівняння із російськими військовими на Донеччині і Луганщині?

Як радянська агресія в Афганістані стосувалася Кривого Рогу? Думки істориків і афганців у матеріалі “Першого Криворізького”.

Для більш глибокого розуміння причин цієї війни, треба звернутися до історії стосунків СРСР з Афганістаном.

- Афганістан не мав величезних покладів корисних копалин та видатних природних ресурсів, натомість мав важливе стратегічне розташування, - вважає Євгеній Шатілов, науковий співробітник Національного військово-історичного музею України. - На той момент це була одна з небагатьох країн Близького сходу, якою керував комуністичний уряд.

У вересні 1979 тогочасний прем’єр-міністр Демократичної республіки Афганістан Таракі відвідав із офіційним візитом СРСР. Коли він повернувся до Афганістану, відбувся заколот - Таракі арештували і убили. До влади прийшов ще більш «лівий» однопартієць колишнього правителя - Амін.

Хоча Хафізула Амін був прорадянським керівником Афганістану, його лівацький курс протирічив думці деяких афганських племен. У різних районах Афганістану спалахнули локальні антиурядові повстання. У населення великий успіх мали повстанці-моджахеди. Переворот на користь лідера Хафізули Аміна, який послуговувався сталінськими методами, міг остаточно відвернути від нього усіх прихильників. У цих умовах Амін кілька разів офіційно просив СРСР надіслати в Афганістан радянські війська для підтримки його режиму.

Керівництво КПРС не поспішало задовольнити його прохання, вони вважали заколот Аміна проти колишнього правителя «контрреволюцією». Верхівку Кремля на чолі з Брежнєвим також сильно дратувало те, що Амін скинув Таракі, не порадившись з ними і не отримавши на це їх “дозволу”.

У грудні 1979 року голова КДБ Андропов надіслав Брежнєву листа, в якому запропонував увести радянські війська в Афганістан, а Аміна ліквідувати та замінити на більш лояльного до влади СРСР керівника. 12 грудня 1979 року Брежнєв підписав наказ про введення радянських військ в Афганістан.



Радянські війська на півночі Афганістану, 1988

фото - Радіо "Свобода"
- Обгрунтування вторгення містилось у наказі про початок операції кінця 1979 року: це виконання «інтернаціонального боргу» перед «братнім афганським народом» і перешкоджання потенційним антиафганським операціям із "закордону", - продовжує Євгеній Шатілов, співробітник військово-історичного музею. - Радянська верхівка боялася, що тодішній диктатор країни відвернеться від них і пустить у країну американців.

До слова, солдатам так і пояснювали необхідність походу «за річку»: мовляв, «треба зайняти країну до того, як це зроблять американці». Під «інтернаціональним боргом» прийнято було вважати, що СРСР допоможе будь-якій країні, яка боротиметься за перемогу соціалізму.


Виходить, за бажаннями і під чітким керівництвом радянської влади почалася військова агресія проти Афганістану. Пропаганда наголошувала на тому, що радянський військовий має іти “на допомогу”, “захищати кордони” та виконувати “інтернаціональний борг”.

- Ця війна заслуговує і морального, і політичного засудження. Але ми розуміємо це тільки зараз, - говорить голова криворізької міської організації «Ветерани Афганістана» Юрій Федосенко. - У той час радянська влада змагалася з іншими країнами, і це була нездорова конкуренція. СРСР прагнув контролювати якомога більше держав, керівництву було вигідно мати “своїх людей” у Афганістані. Але це - моя думка, я - не політик, а військовий.


На уламках знищеної радянської військової техніки, що досі розкидані по всьому Афганістані, тепер граються діти, фото 2017 року

фото - Радіо "Свобода"
25 грудня 1979 року розпочалося вторгнення СРСР в Афганістан, яке Кремль назвав «введенням обмеженого контингенту радянських військ у Демократичної Республіки Афганістан на підтримку дружнього народу». Спецпідрозділи ГРУ і КДБ взяли штурмом палац Аміна - нового правителя країни. Бій тривав добу, у результаті Аміна вбили. Загинуло також двоє його дітей.

- Радянським військовим пояснювали, що буде введено "обмежений контингент", а по суті солдати не знали, чи повернуться звідти живими, - коментує Єгор Брайлян, історик і журналіст. - Приходили офіцери і казали: "американські імперіалісти загрожують нашим кордонам, і необхідно їх захистити". Афганістан територіально був сусідньою державою до центральноазійських республік СРСР.



фото - Бібліотека ХНАУ
Війна в Афганістані тривала 10 років. За цей час загинули тисячі радянських солдат і півтора мільйона афганістанців - майже 10% всього населення країни. Дехто вважає, що радянських військових в Афганістані можна "прирівняти" до російських у Донецьку і Луганську: прийшли у чужу країну, щоб встановити свої порядки.

- Було дві основні категорії, що опинялися в Афгані - це, власне військові і радники, що працювали з місцевими урядами і військами на різних рівнях. Цивільні спеціалісти (лікарі, геологи, будівельники) могли вільно відмовитись від служби. Натомість, військових зв'язували контракт і присяга, - говорить Євгеній Шатілов, співробітник історично-військового музею. - Є відомості, що серед солдатів більшість не знала, куди будуть відправлені служити.

Іншим - заборонили писати про місце відправки додому. Один із рядових згадує ситуацію, коли його батальйон вишикували перед начальством і спитали: «Хто не хоче служити в Афганістані - зробіть три кроки вперед». Через страх втратити репутацію ніхто не наважився.




фото - currenttime.tv
- На Сході України з боку Російської Федерації воюють найманці, включно з бойовиками приватних військових компаній. Але навіть добровольців радянської армії в Афганістані дуже помилково вважати сучасними найманцями. Більшість з них не мала матеріальних переваг від війни, - прокоментував Андрій Мартинов, науковий співробітник Інституту історії України НАН України.



фото - Бібліотека ХНАУ
- Коли говорять про романтизацію образу афганця, можливо, це і було так, бо юні хлопці після 3-6 місяців навчання йшли воювати. Мене відправили в Афганістан, коли я був уже офіцером - тобто, досить дорослим - продовжує учасник бойових дій Юрій Федосенко. - Але коли порівнюють афганців із російськими окупантами - мені не приємно. Тоді солдати виконували розпорядження, це не була добровільна служба. А зараз, коли у 2014 афганці виходили на Майдан і захищали у Кривому Розі наші райвиконкоми від людей з російськими прапорами, - це зовсім інша справа. Ми у своїй країні захищаємо свою територію. У мене 2 сина вже 6 років воюють з росіянами на сході.

За даними статистики, у цій війні брали участь 160 000 українців — близько 25% від загального числа радянських військовослужбовців. Із них понад 3 тисячі загинули, десятки досі вважаються зниклими безвісти або тими, що потрапили в полон. Загиблі - це переважно юнаки 18-20 років.


Витяги з архівних справ

фото - currenttime.tv
- Про офіційну статистику із сторони СРСР і Афганістану нема чого і говорити. Радянські применшували свої втрати. Мені кожного дня тоді приходили відомості про 5-7 загиблих. А в афганістанців взагалі зі статистикою дуже погано, на той момент у них половина населення була неграмотною, - говорить Юрій Федосенко.


15 лютого 1989 року радянські війська вийшли з Афганістану

фото - Радіо "Свобода"
Під час війни в Афганістані тривала пропаганда з боку СРСР, жорсткий контроль влади над нерозголошенням і родинами загиблих на війні солдатів. Є версії, що радянські солдати підписували документ про дотримання секретності і нерозголошення щодо війни.

- Конкретно документ підписувався у окремих випадках - наприклад, його підписали учасники штурму палацу Аміна у грудні 1979 році, щоб зберегти секретність операції (у них відібрали для цього ж вивезені з палацу речі та таємно вручили ордени). Більшість солдат не підписували такий документ, але вони обов'язково проходили бесіду з замполітом (заступником командира підрозділу з політичної підготовки - авт.) де він їх просив у висвітленні подій дотримуватись певної позиції.

Були накладені обмеження і на розповіді про війну пресою - до 1983 року СРСР взагалі не визнавав, що веде у країні повномасштабні бойові дії. У спробі приховати масштаб конфлікту, Політбюро навіть видала абсурдний наказ - на заборону встановлення пам‘ятників на могилах загиблих. Утім, суспільство, як виявили моніторинги КДБ, було доволі добре проінформовано і про сутність бойових дій, і про великі втрати.

Документи з архівів демонструють контрольованість владою всіх подій, що були пов'язані з війною в Афганістані.





Витяги з архівних справ

фото - currenttime.tv
Для “воїнів-інтернаціоналістів” або для “учасників бойових дій на території інших країн”, за словами голови криворізького об’єднання афганців Юрія Федосенка, 15 лютого - не свято, а день пам’яті загиблих.

Комментарии (34)

yurass

10:25, 15 февраля 2021

Были там потому что были военообязаны , были ли героями?! НЕТ!!!

Моряк Папай

10:25, 15 февраля 2021

"Були накладені обмеження і на розповіді про війну пресою "
Пресою були накладені обмеження на розповіді про війну ...

если переставить слова местами, то получается вполне читабельный вариант и не будет ощущения перегруженности предложения, авторка учись

"у Демократичної Республіки Афганістан" - до Демокартичної Республіки Афганістан

дальше сама ищи допущенные ошибки в тексте, мне лень

_jAZz_

11:00, 15 февраля 2021

если оно пишется на коленке, какая читабельность может быть...
жалкие потуги на аналитегу)))

Моряк Папай

11:09, 15 февраля 2021

я уже задумывался, может они их пишут в телефоне, пока едут в маршрутке на работу

а если аналитегу раскрыть полностью, то надо написать как мирный афганский крестьянин мог научиться юзать "стингер", кто его учил и самое главное, как он его раздобыл

_jAZz_

11:20, 15 февраля 2021


то не стингер, то телескоп...Мирные крестьяне любят поюзать телескопы
)))

Meндeлeeв

18:40, 15 февраля 2021

моряк так все ж з крамниці, там і підручники були "Як отримати винагороду за Мі 24, БТР 2 ПБ

Meндeлeeв

11:02, 15 февраля 2021

сама позорна війна, маленький, але свободолюбивий афганський народ більше як 15000 захистників урюзько говорячих талібів, а по факту загарбників, відправив додому в цинкових трунах

Человек я

11:19, 15 февраля 2021

Смешно читать подобное от доходяги,который воюет в интернете с памперсом на тощей заднице.

Meндeлeeв

11:23, 15 февраля 2021

пітух шенка ти в істериці ))) як це мені до вподоби )))

Meндeлeeв

11:32, 15 февраля 2021

та твій вже в березні - перша піде )))

ivan68

12:18, 15 февраля 2021

Менделеев, к сожалению эта цифра гораздо больше, чем 15000 человек. Совок как всегда соврал. Не соврал только, что отправили на тот свет 1,5 млн. человек в чужой стране.

Meндeлeeв

13:03, 15 февраля 2021

я теж міркую що пропаганда совка брехлива

Meндeлeeв

11:31, 15 февраля 2021

ох і 3,14 ...ж, в Ан 12 вбиральнею був люк, ніяких баків то що все лайно летило на землю. Це все було розташовано на прикінці відкидної лавки для десанту, ніяких огорож чи ширм )))
це був криворізький полк ризької авіатранспортної дивізії. Раз на три місяці Ан 12 літав на партійні збори в Ригу )))

ivan68

11:58, 15 февраля 2021

Потрошенко, в твоей басне ключевое слово "прибарахлится". Не знаю как простые солдаты срочники, но офицеры и прапорщики с Долгинцевского полка (тогда это в/ч 22527) после решения о выводе войск могли попасть в Афганистан только по блату и с последующим откатом начальству. А знаете почему? Потому что по линии ООН платили за каждую посадку в Кабуле 300 инвалютных рублей (примерно 360$) на каждого члена экипажа. Это 1988-91 годы. Официально возили гуманитарную помощь народу Афганистана, но на самом деле эта помощь состояла из оружия и боеприпасов. Вот и вся духовная сущность рабоче крестьянской совейской армии и правдивого Совейского Союза.

Meндeлeeв

13:02, 15 февраля 2021

зірки замальовували )))) ну ти .....ще й хворма ))) ти хвора потвора, ніколи нічого не замальовували, літали до ташкенту, там заваниаження і далі в кабул, зворотній рейс такий самий, борти з Кривого Рогу до Ташкента і в зворотньому напрямку йшли пусті))))

Ссылка скопирована в буфер обмена