Криворіжці виразили свій протест проти УПЦ МП і долучились до акції «Принеси ляльку»

Добродій

21:47, 08 января 2018

Незолотая рыбка, Перераховані вами патріархати, в свою чергу, признаються Вселенським Константинопільским патріархатом, Антиохійським патріархатом, Александрійським патріархатом, Сербським патріархатом, Румунським патріархатом, Ієрусалімським патріархатом, Московським патріархатом, Грузинським патріархатом, Грецькою, Кіпрською, Албанською, Чехословацькою, Польскою православними церквами?
Македонська, Черногорська, Бєлоруська автокефальна, Українська автокефальна та Українська КП не признані канонічними. Я ж вам писав - Філарет не один такий.

Эйяфьядлайекюдль

20:16, 08 января 2018

В бабки все уперлось. В церковную кассу.

Добродій

21:11, 08 января 2018

Незолотая рыбка, Поясніть. Ось до вас прийшов хрещений в іншій церкві. Хоче заплатити вам за треби - освячення, хрещення, вінчання чи відспівування. Хіба вам вигідно йому відмовляти? Якщо все зводиться до каси, навіщо відмлвляти потенційному покупцю "послуг"? Відслужи требу, може йому сподобається і він прийде ще - чи не так? Де логіка? Ти йому відмовив - і він пішов в іншу церкву і поніс туди гроші. Так? В яку касу "все уперлось"?

Эйяфьядлайекюдль

21:25, 08 января 2018

Я уже объясняла. Это как с больницами. Лечился ты в одной клинике, шел по улице, упал, привозит тебя скорая в другую. А там говорят - не наш пациент, везите туда, где лечился. Родня им деньги тычет, а они ни в какую. Притом, что из этой клиники в других принимают без проблем. Но вот беда. Вероятность, что отвезут тебя к принципиальным эскулапам - огромная, у них филиалов по городу, как магазинов АТБ! Потому без денег... ой, то есть без пациентов, не останутся. Можно покапризначать. И заодно приучить людей к мысли, что выбирать правильную клинику нужно изначально, потому как не примут там ни за какие деньги, а в свою могут и не довезти. Это шантаж называется. Популярно объяснила?

Добродій

22:02, 08 января 2018

Незолотая рыбка, Ваші пояснення стосуються якихось травм та невідкладних справ. Відспівати чи похрестити, чи обвінчатися - для цього реамобіль не потрібний. Можна спокійно вибрати той храм чи церкву, яку ви вважаєте за потрібне. Хіба що коли треба причастити помераючого. Але так роблять віруючі, які давно вже живуть церковним життям, для них питання вибору патріархатів вже давно не стоїть. Тому - ні, не популярно пояснили.

Эйяфьядлайекюдль

22:07, 08 января 2018

А, то есть возить по городу гроб с маленьким ребенком в поисках правильного батюшки или убитым горем родственникам оставлять тело на кладбище без погребения, чтобы рассекать по Запорожью с той же целью, - это норм, можно подождать? Циничненько.

Добродій

22:19, 08 января 2018

Незолотая рыбка, Ви про що? Без відспівування не можна поховати? Де ви таке бачили? Вас дійсно на кладовищі заставляли привозити батюшку, інакше відмовлялись закопати могилу? Хороніть, а потім в церкві відслужать паніхіду, багато хто так робить.

Эйяфьядлайекюдль

22:33, 08 января 2018

Так и без панихиды нет препятствий никаких, верно? Все эти каноны.... как бы это сказать... Вы в поминальные дни бываете на могилках? Сколько похоронено отпетых и даже с последней исповедью, но под обелисками мраморными. А как же "тень от креста, упавшая на могилу"? Человек умер, ему все равно на эти панихиды и батюшек. Жил неправедно, воздастся по грехам, хоть сусальным золотом крест поливай. Не в церкви Бог. Отпевания нужны живым, чтобы утешиться мыслью - все сделали для любимого человека. А так-то и просто молиться за него достаточно. Все. А всей этой мышиной возни со свечами и церковными хорами в Библии нет. Отсебятина поповская. Сколькими пальцами креститься - из той же оперы.

Добродій

00:26, 09 января 2018

Незолотая рыбка, "А как же "тень от креста, упавшая на могилу"? " - Не зрозумів питання. Поясніть, будь ласка.
"Сколько похоронено отпетых и даже с последней исповедью, но под обелисками мраморными." - А як ви по могилах визначаєте - відспівували похованого чи ні, сповідувався він перед смертю чи ні? А якщо ви це визначаєте не по могилах - тоді навіщо ви взагалі про поминальні дні і цвинтарі згадали?
"Не в церкви Бог. Отпевания нужны живым, чтобы утешиться мыслью - все сделали для любимого человека. А так-то и просто молиться за него достаточно. Все." - Зовсім не розумію таких людей. Якщо я не вірю, що церква створена Богом, навіщо я тоді буду відспівувати там свого померлого рідного? Чому не в синагозі чи в костьолі? Вам же ж головне - бути впевненою, що все зробили, тому можна робити це де завгодно. А може має сенс відспівати і по мусульманському, і по іудейському, і по індуістському з буддиським обрядах? Щоб вже бути залізно впевненим - все зробили для коханої людини.
"Человек умер, ему все равно на эти панихиды и батюшек. Жил неправедно, воздастся по грехам, хоть сусальным золотом крест поливай." - Про сусальне золото погоджусь. Те ж саме ви зможете прочитати в церковних брошурках "Що потрібно нашим померлим." Щодо іншого - не погоджусь. Я вірю, що мої молитви, мої добрі діла в пам'ять за рідних, церковна молитва (паніхіди, сорокоусти, єктєнії на літургії та ін.) допомагають душам усопших. Ми віримо, що церква не організація, а організм, Тіло Христове, як сказано у апостола Павла. Глава якого - Христос (теж у Павла). Це Тіло поєднує цей світ і іншій, живих та померлих, святих та не дуже святих. Воно не має в собі тільки тих, хто не хоче в Ньому бути. Саме в цьому Тілі і існує вічне життя. Моя любов важлива для моїх померлих рідних, але церква і є те тепло, що зігріває там їх душі, є то світло, що світить їм там. Бог створив Церкву не для того, щоб люди читали Біблію та чекали Його пришестя. Ризикну висловитись - Церква і є Його пришестя, і є справжнє спілкування людей з Богом. Церква створена Христом, і для кого вона не важлива, для того і Христос не важливий. Ви можете вірити так, як вам завгодно. Ми віримо інакше. Тому ми молимося і поодинці, вдома за живих та померлих, і всією церквою на молебнах чи паніхідах. Тому ми і відспівуємо.
"Так и без панихиды нет препятствий никаких, верно? Все эти каноны.... как бы это сказать... " - Тоді чим пояснити ваше
обурення на дії священника із Запоріжжя? Ви б мали написати щось на кшталт: "Тю. Та чого ті батьки мурижаться з тим відспівуванням? Поховали та й усе. Моліться вдома."
Доречі - повна невимовної туги картина "рассекающих" по Запоріжжю з маленькою труною батьків, які потім в розпачі залишають на кладовищі непоховане тіло маленької дитини - вона вже развіялась? Чи ви все ще впевнені, що так воно і було?

Эйяфьядлайекюдль

01:41, 09 января 2018

По могилам - никак. Просто знала обитателей могил, набожных и не очень. И на отпеваниях много раз была. И слышала многократно, что памятников ставить нельзя, только крест. Потому как во время Пришествия Спаситель воскресит только тех праведников, на чью могилу крест тень отбросит. А ставят и памятники, и склепы, и просто плиты укладывают. Как взбредет живым.
"Туга"? Нет. Омерзение? Да.
Я повторюсь. Потеряв ребенка, особенно голову-то включить сложно. Нужна ли эта обрядность. Кто-то шепнул родителям с черными лицами, надо так-то и так-то, они покивали, не вникая. Да и в других обстоятельствах вникнуть сложно. А теперь - о канонах.

Эйяфьядлайекюдль

01:42, 09 января 2018

Канонично - признавать крещения раскольников. Раскол - не ересь. Даже при сомнении в "благодатности священства" остается право крещения у мирян.
Это древнее и устойчивое церковное предание, признающее церковные таинства совершающимися и вне Церкви: имя Божие, призванное даже неправославным человеком с желанием совершить преображение своей и чужой жизни «во имя Отца и Сына и Святого Духа» сообщает ему просимый им Божий дар…
Св. Стефан Римский писал – «много имя Христово содействует вере и святости крещения, так что кто крещен во Христа, тотчас получает и благодать Христову» .
У Августина тот же акцент: «я знаю единое крещение, за-печатленное и освященное именем Отца и Сына и Св. Духа. Сию форму, где ни нахожу – необходимо одобряю» (Письмо 33).
Каноническое послание Василия Великого Амфилохию (о трех чинах приема в церковь) говорит о том же.
Церковная традиция подчеркивает, что она готова терпеть лишь те внецерковные крещения, которые совершены верным, евангельским именованием Троицы и притом обращены к евангельском Троице, а не к персонажам самовымышленных гностических мифов (поэтому даже крещения с правильной формулой, но с гностическим подтекстом, когда под «Духом» понималась некая «Мать», отвергались).
Как с этим быть?

Добродій

02:32, 09 января 2018

Незолотая рыбка, " И слышала многократно, что памятников ставить нельзя, только крест. Потому как во время Пришествия Спаситель воскресит только тех праведников, на чью могилу крест тень отбросит." - Живу церковним життям з 96-го року, кожну неділю в церкві. Перший раз чую таку маячню про тінь від хреста. Ви уважно вислуховуєте усіляких бабок, та й ще і "многократно".
""Туга"? Нет. Омерзение?" - та мені великої різниці нема, як ви до своїх фантазій відноситесь. Зараз в ритуальних послугах від вінка до батюшки, від могили до кафе - не потрібно ні чий шепіт вислуховувати. Скоріше за все так і було - приїхав священник на похорони, узнав та й відмовився. А у вас "живопис" - кинуте на кладовищі тільце дитини.

Эйяфьядлайекюдль

02:48, 09 января 2018

Имени священника не назову, но храм, из которого прибыл - точно скажу. Свято-Вознесенский. ЮГОК. Ближайший к старому югоковскому кладбищу, потому и позвали оттуда. Так я про крест и тень услышала. Вначале на похоронах дедушки, потом и у бабушки та же песня.

Пауков

08:55, 09 января 2018

У 1686 році Константинопольський Патріарх Діонісій погодився на підпорядкування Московській Патріархії Української Церкви, але через рік (1687) його саме за це було засуджено на Царгородському патріаршому соборі та позбавлено сану, а підпорядкування визнано актом хабарництва та скасовано. Тобто, приєднання і підпорядкування Української Церкви Московській є неканонічним. 13 листопада 1924 р. Царгородський патріарх Григорій Сьомий у грамоті (томосі) Вселенської Патріархії, яка була підписана ним і ще 12 східними митрополитами, визнав незаконність (неканоничність) передачі Київської метрополії Москві: «В історії написано, що перше відділення від нашого престолу Київської Митрополії та православних митрополій Литви і Польщі, що залежали від неї, й приєднання їх до Святої Московської Церкви відбулося цілком не за приписами канонічних правил, а також не було додержано всього того, що було встановлене про повну церковну автономію Київського Митрополита, що носив титул екзарха Вселенського Престолу» [1, с. 594].

krapiva

17:00, 08 января 2018

Друга справа- добре всiм знайома Iванченко Iнна- поборниця справедливостiI. Посеред базару все лiто з машини з донькою торгує молоком, сиром, овочами. Не за прилавком, як всI , а посеред базару, щоб мIстове не платити. Отакi вони- поборники правди!