Першими визволяли Херсонщину: у Миролюбівці відкрили пам`ятник криворізьким Героям
Фото: Перший Криворізький
29 та 31 серпня 2022 року саме в цьому селі криворізькі бійці одні з перших зайняли позиції та почали визволяти Херсонщину. Але вони загинули від прямого влучання боєприпасу окупантів.
«Чекали підкріплення, чекали довго. Десь близько 17 години почалася розвідка росіян, літали пташки тут над нами. Десь близько 17:45-17:50 було попадання в край посадки де саме загинули хлопці», — згадує старший сержант Анатолій Баліцький, який тоді був головним сержантом 2 взводу 2 механізованої роти механізованого батальйона 17 бригади.Також Анатолій розповідає, що у їхньому взводі були дуже гарні відносини. Командир взводу Дмитро Корячко хоч і був строгим та вимогливим, але у них все було чітко. Накази виконувались негайно.
За словами Анатолія, штурм в перший день не вийшов, необхідно було евакуювати поранених і відійти на одну лісосмугу назад.
«31 серпня була перша спроба вивести хлопців, і загинув тоді Андрій Шульга, він розвідував на БпЛА, і прилетіла біля нього міна, хлопця розірвало», — пригадує Анатолій.
Сергій Осняч — перший, кого вдалося евакуювати 8 вересня. Надалі військових не пускали забрати інших. Це вдалося зробити тільки 15 вересня. Після чого почалися штурми далі.
Так рідні полеглих вирішили встановити Стелу саме на місці їхньої загибелі. Попри те, що інші говорили, що це місце "прокляте", адже бійці загинули тут. Але для рідних та близьких воно залишається надважливим.
«Тому що це останній погляд у небо, це останній подих, це остання капля крові, це останній стук серця. Він був тут, на цьому місці, тут, де вони відійшли в інше життя у вічність, і для того, щоб оберігати нас із неба, і для того, щоб назавжди добрим і теплим спомином залишиться в наших серцях і в наших душах, і в нашій пам'яті навічно», — говорить Ірина, мати загиблого Героя Дмитра Корячко.
Рідні, друзі, знайомі згадують про загиблих з теплом. Так, подруга Павла Ліхмана Наталя каже, що він для неї був більше, ніж другом, і більше, ніж братом, а рідною душею.
«Паша був настільки світлий, відкритий, він завжди збирав людей і дарував любов для всіх. Він як губка був, яка нас всіх збирала до купи. І він справді був янголом».
Наталя згадує, що на другий день повномасштабного вторгнення Павло сказав:
«Я не можу бути тут, я повинен йти захищати і, якщо не я, то хто? Тому що тут залишаються мої діти, тут залишаються мої батьки, тут залишається все те, для чого я жив, для чого я існував».
Про Павла згадують як про світлу людину, яка могла вести за собою людей, з яким усі радились та прислуховувались до його думки.
Наталя каже, що Стела — це пам'ять й для майбутніх поколінь, це шана полеглим за те, що вони віддали своє життя, навіть ні на хвилинку не жаліючи про те, що вони тут. У день загибелі Павло дзвонив усім знайомим, ніби передчував, і його останніми словами були:
«Живіть, бо життя прекрасне»
Чоловік Наталі та друг полеглого зараз захищає Україну на Донецькому напрямку. Наталя говорить, що Павло оберігає їх, наче янгол:
«Тому що навіть останній бій був і чоловік сказав, що його ніби щось накрило крилами».
Для місцевих мешканців села Миролюбівка встановлення цього пам'ятника дуже важливе. Адже вони пережили окупацію. Так, місцева мешканка Анна каже, що її чоловік знаходив рештки загиблих бійців
«Для нас, серед мешканців, це дуже великий внесок, тому що вони віддали свої життя. Саме мій чоловік знайшов їхні рештки і випадково зв'язався з Іриною (матір'ю Дмитра Корячко — ред. авт.). То ми бачили все найпершими», — ділиться Анна.
Андрій Селецький, начальник Нововоронцовської селищної військової адміністрації, говорить, що у майбутньому планує створити музей та меморіал війни, а також висадити парки та назвати їх іменами загиблих. За територією будуть доглядати, щоб вона не заростала, де ще нещодавно лежали тіла Героїв.