Від патрульного до волонтера та захисника: історія криворізького поліцейського Олексія Гудкова

Війна змінює долі багатьох українців та українок, змушуючи їх залишати свої звичні професії та ставати на захист рідної землі. Так, докорінно змінилося й життя Олексія Гудкова, який із патрульної поліції Кривого Рогу перейшов до лав об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Для Олексія це був не лише особистий обов’язок, а й сімейна традиція — уся його родина присвятила себе військовій справі та захисту України.

«Моя мати служить у Національній гвардії України, два моїх молодших брати також служать у Збройних силах України. Також у мене тітка служить. І під час повномасштабного вторгнення мій батько, який тільки нещодавно пішов на пенсію, добровільно мобілізувався і зараз служить у складі 129-ї криворізької бригади тероборони, виконує бойові завдання», — розповідає Олексій.

Від слідчого до волонтера

Олексій Гудков починав свою кар’єру як слідчий у Криворізькому відділі поліції, пізніше став патрульним. У мирний час він розслідував злочини та забезпечував правопорядок у своєму місті, але коли Росія розпочала повномасштабне вторгнення, його життя докорінно змінилося.

Перші дні великої війни були важкими для всіх. Відчуття стресу, нерозуміння того, що відбувається, змушували швидко адаптуватися до нових умов.

«Моєю територією обслуговування був Криворізький район. Коли я приїхав до одного з наших блокпостів, побачив, що потрібно терміново облаштовувати його для оборони. Окупаційні війська були дуже близько, у Миколаївській області, в Баштанському районі. Тоді ми з колегами зрозуміли, що треба допомога в конструюванні споруд, щоб наші хлопці якомога швидше могли зайняти позиції та відбивати наступ», — розповідає Олексій.

Тоді патрульний об’єднав колег та друзів та почав разом з ними займатися волонтерством, поєднуючи це зі службовими обов’язками. Разом вони створили волонтерський штаб, де збирали допомогу для військових і переселенців.

«У мене вже була велика згуртована команда з моїх друзів, товаришів, які підключалися. Нам потрібне було приміщення, щоб ми мали змогу займатися цією діяльністю — умови, так сказати. Я подзвонив керівнику, і він дозволив нам використовувати одне з поліцейських приміщень і вже там ми займалися волонтерською діяльністю», — розповідає про початок роботи штабу криворіжець.

«Сила нації»: волонтерство, яке рятує

У волонтерському штабі «Сила нації» Олексій з друзями та колегами збирали допомогу для військових, зокрема амуніцію, яку в перші місяці війни було складно дістати.

«На початку великої війни було дуже важко з амуніцією: не вистачало ні бронежилетів, ні бронеплит. Ми вивчали, як можна виготовляти хоча б захисні плити. Спільними зусиллями ми почали вирішувати ці питання», — розповідає Олексій.

Штаб також допомагав переселенцям, які приїхали до Кривого Рогу, і навіть тим, хто залишився в тимчасово окупованих або прифронтових містах. Олексій згадує, як його однокласниця возила гуманітарну допомогу від волонтерського штабу до тимчасово окупованих територій, зокрема необхідні продукти, ліки та предмети першої потреби.

«Багато людей на окупованих, деокупованих територіях були інсулінозалежними, і там просто не було ліків для них. Ми завозили все необхідне, щоб допомогти тим, хто залишився в окупації. В окупацію нашим волонтерам вдавалося завозити допомогу перші місяці, поки ще була така можливість», — каже Олексій.

Тоді ж до волонтерського штабу Олексія звернувся його друг дитинства з проханням вивезти українських військових, які переховувалися в окупованому росіянами селі.

«З Олексієм зв’язався десь у березні і попросив забрати двох моїх колег, які виходили з окупації з Херсонської області, з міста Снігурівка. Я попросив щоб він їх забрав у Кривий Ріг, бо знав, що в нього є волонтерський штаб. І вони надали допомогу і переправили їх у пункт постійної дислокації» — розповідає військовий, який побажав залишитися анонімним.

Перша ротація та рішення про вступ до об’єднаної штурмової бригади «Лють»

У жовтні 2022 року Олексій вирішив вступити до зведеного загону Національної поліції Дніпропетровської області. А у лютому 2023 року разом із колегами поїхав на деокуповані території Херсонщини, де проводив стабілізаційні заходи та фіксував злочини російських військових.

«Нас понад сто поліцейських поїхали на деокуповану територію Херсонщини як додаткові сили до херсонської поліції. Ми працювали з місцевим населенням, фіксували злочини та пошкодження майна, які здійснили російські окупаційні війська. Це був важкий досвід, але було не страшно. Ми часто їздили до прифронтової території, возили допомогу місцевим мешканцям і військовим. З часом людина звикає до цього, і страх поступово відступає», — розповідає журналістам «Першого Криворізького» Олексій.

«Тоді не було хвилювання, тому що поряд були надійні колеги. Кожен переживає це по-своєму. Для когось відстань у 10–15 кілометрів від передової — це вже страшно, а для когось три кілометри від “нуля” — це вже межа. Усе залежить від індивідуального сприйняття», — додає Олексій про свої відчуття перед першою ротацією.

Уся родина Олексія присвятила себе військовій справі та захисту України: мати служить у Нацгвардії, молодші брати та тітка — у ЗСУ, батько — мобілізувався до криворізької бригади тероборони. Однак, попри відвагу всієї родини, мати Олексія Світлана Сліпець зізнається, що переживає за своїх синів:

«Я завжди мріяла, щоб вони були моїм захистом, щоб у старості я могла на них покластися. Їхнє дитинство пролетіло дуже швидко, і тепер постійно хвилююся за них. Це хвилювання знайоме будь-якій матері, чия дитина зараз перебуває на передовій».

На момент запису інтерв’ю Олексій вирішив вступити до лав об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють», у складі якої нині боронить Батьківщину.

«Нашому народу, суспільству, українцям не потрібно складати руки. Треба боротися за нас, за нашу державу, за нашу єдність. Тільки ми зможемо зупинити цю навалу окупантів», — закликає Олексій.

Більше про історію криворізького поліціянта, який перейшов до лав об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють» — у відеосюжеті «Першого Криворізького».