«Хлопці там землю їдять, а ми тут кричимо за них»: мирна хода на підтримку вйськовополонених у Кривому Розі

23 червня криворіжці вийшли на мирну ходу на підтримку військовополонених та зниклих безвісти.

Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького».

Небайдужа криворожанка розповіла, що вони з друзями зібралися групою і вирішили ходити на мирні акції, як інші їхні друзі.

«Хоч серед наших рідних та знайомих немає полонених, ми приходимо й підтримуємо полонених, їхніх рідних та близьких, бо розуміємо як це важливо», — додає дівчина.

Мама визволеного з полону військового розповіла, що його обміняли 1 грудня — на її ювілей. Для жінки це був найкращий подарунок, який тільки можна було уявити.

«Попри те, що моя дитина вже тут, я не забуваю, що чиїсь інші сини знаходяться досі в полоні та це біль цілого народу. Тому поки всі хлопці не повернуться додому, я буду ходити на такі акції та кричати разом з іншими людьми про цю проблему. Хлопці проживають справжнє пекло і треба скоріше повертати їх додому. Мій син досі знаходиться на лікарняному. Треба, щоб виходили не тільки ті, чиї родичі й близькі в полоні, в кого болить, а й небайдужі містяни, весь народ» — додає жінка.

Батько військовополоненого розповідає, що його син знаходиться в полоні вже третій рік, він воював на Азовсталі.

«На кожну акцію я приходжу нагадати, що багато таких хлопців, як мій син знаходяться досі в полоні і їх треба визволяти звідти. Хлопці там землю їдять, а ми тут воюємо за них, полон вбиває» — зазначає чоловік.

Голова громадської організації «Сталева гвардія» Кривого Рогу Оксана Латанська розповідає, що цього тижня організація була в уповноваженого верховної ради з прав людини.

«"Сталеву гвардію" знають там, навіть на офіційному сайті вони виклали наші фотографії з нашими прапорами з цієї зустрічі. Це говорить про те, що ми на слуху і боротьба, яка триває тут, в Кривому Розі, є не менш важливою, ніж та, що точиться у Києві та інших великих містах України. Ми й наразі виходитимем на такі акції, тому що наші хлопці досі залишаються в полоні», — розповідає Оксана.

Вона зазначає, що підтримка хлопців і боротьба за них дуже важлива. Навіть якщо в полоні вони не знають що тут відбувається, то коли вони звільняються й отримують доступ до інтернету, вони одразу бачать усі численні фото й дописи, які свідчать про те, що ніхто не сидів зі складеними руками, а виходили й боролися — як в зимові холоди, так і в літню спеку.

Також до мирних акцій долучаються захисники, звільнені з полону, вони розуміють наскільки це важливо.