«Ми не зупинимося»: криворіжці вийшли на мітинг до другої річниці подвигу Маріупольського гарнізону

19 травня, до другої річниці Маріупольського подвигу криворіжці вийшли на мирну акцію та авто-мото пробіг, щоб вшанувати захисників Маріуполя та підтримати військовополонених, зниклих безвісти та їх рідних.

Про це повідомляє журналістка «Першого Криворізького» з місця події.

Авто-мото пробіг розпочався з трьох різних точок міста: проспекту Поштового, вулиці Романа Шухевича та Соцміста. Автомобілісти та байкери, прикрашені портретами своїх рідних та стягами військових частин, проїхали центральними вулицями міста.

Завершився автопробіг на 95 кварталі, де їх зустріли учасники перформансу, утворивши живий ланцюг вздовж дороги у самому центрі площі.

2 роки тому в період з 16 по 20 травня відбулася трагічна сторінка в історії захисту Маріуполя — оборонцям наказали завершити оборону та здатися в полон задля збереження життя. Захисники думали, що вони йдуть до фільтраційних таборів у полон, який продовжиться максимум 2-3 місяці, але полон триває вже 2 роки.

Голова громадської організації «Сталева гвардія» Кривого Рогу Оксана Латанська сказала:

«Це моя особиста трагедія — мій син також перебуває в полоні. Саме тому сьогодні криворіжці вийшли на акцію для того, щоб вшанувати подвиг захисників Маріуполя та підтримати їхніх близьких та інших військовополонених. Маріуполь був передовим форпостом у повномасштабній агресії Росії проти України. Це Спарта 21 століття, це героїчні 86 днів, які дали змогу всьому світу зрозуміти, що Україна бореться й боротиметься і не здасться ніколи.

Саме ці 86 днів змусили світ обрати кого підтримувати чи залишатись осторонь, обмежившись співчуттям і глибокою стурбованістю. Саме завдяки 86 дням захисту Маріуполя не відбувся "Київ за 3 дні".

Тому ми проводимо цю акцію вдруге в історії Кривого Рогу аби вшанувати тих, хто загинув, боронячи місто Марії, згадати про тих, хто зник безвісти та потрапив у полон у ході бойових дій, підтримати рідних, які чекають і сподіваються на повернення тих, хто залишається досі в лапах ворога і нагадати суспільству про те, якою ціною виборено кожен наш мирний день».

Віта Люлюк розповіла, що її чоловік служив в нацгвардії України та вже 2 рік знаходиться в полоні, місце знаходження невідоме.

«Сьогодні ми зібралися, щоб вся країна побачила і говорила про те, щоб наших захисників повернули додому. Ми молимося за них і чекаємо їхнього повернення», — додає жінка.

Хлопець з позивним Маєр, що наразі обіймає посаду заступника командира організації «Центурія» наголошує на тому, що оборонці знаходяться в каторжних умовах полону і треба робити все можливе, аби скоріше повернути їх додому.

«Центурія — частина Азовського руху і багато азовців давно знаходяться в полоні. В останніх обмінах військовополоненими — нуль азовців, тому треба кричати про Азов та про всіх полонених, виходити на акції та не бути байдужими», — доповнює Маєр.

Криворожанка Тетяна розповідає, що її чоловік зараз воює і вона хоче разом з ним виховувати дитину, бо дочка майже не бачила свого батька. Жінка не дочекалася свого брата, він загинув минулого року.


Матір військовополоненого маріупольця Валентина Василенко розповідає, що її син на контракті з 2020 року.

«Восени 2022 року прийшов і каже “Ма, я їду на 9 місяців у Маріуполь на навчання”, так і потрапив у полон, останній раз дзвонив нам у квітні 2023 року з чужого телефону, сказав як сильно нас всіх любить і попрощався. Потім нам з військкомату принесли довідку про те, що він в полоні. Хлопці там у заручниках, дуже шкода їх. Сподіваюсь, що син із побратимами якомога скоріше повернуться додому», — додає Валентина.

Світлана Котяж розповідає, що чекає сина з полону вже 2 роки.

«Колись мій син виїхав по роботі на ротацію, та потрапив в полон. Він завжди казав, що не може піти звідти, бо треба захищати наше мирне життя. Я чекаю його і знаю, що вони відчувають нашу підтримку і ми не зупинимося, доки не приїдуть додому останні полонені. До нас на мітинг приходять військові, звільнені з полону і це дуже велика підтримка», — доповнює криворожанка.

Бойко Наталя каже, що її син повернувся додому з полону і вже встиг одружитися, та вона виходить на мітинг і чекає інших синів України, які боронили свою Батьківщину. Для неї головне бажання — щоб закінчилася війна і всі захисники повернулися додому.


Військові полку Азов, що приїхали на реабілітацію та долучилися до події, щоб підтримати своїх побратимів та їхніх рідних розповідають, що життя там дуже відрізняється від цивільного життя. Відзначають, що важливо бути морально підготовленим, незламним та мати витримку, тому що війна ламає. Не так фізично, як морально.

Після мирної акції з перформансом відбулась мирна хода під час якої люди говорили «Азов додому», «17 танкову бригаду додому», «Волю захисникам Маріуполя», «Будь голосом полонених». Після мирної ходи відбулась презентація музею захисників Маріуполя.



Щоб дізнатись про новини Кривого Рогу та всієї України першими, приєднуйтесь до telegram-каналу "Першого Криворізького".