Бачу ціль: як захисникам відновлюють зір за стандартами НАТО

Олександру – 31. Він із Київщини. Андрію – 22, лучанин. Обидва – у столиці, де у приватній офтальмологічній клініці їм зроблять лазерну корекцію зору. Чоловіки – воїни, які боронять Україну від російських окупантів. І вони мають проблеми із зором.

Завдяки волонтерській ініціативі офтальмологічної клініки «Центр Ока» та громадської організації «Марлог-Кадуцей» захисники уже за трохи знову почнуть бачити повноцінно.

Про це повідомляють наші колеги з видання Район.Медицина.

«Для нас це – справді правильна в цей воєнний час справа. Для воїнів – операція, що підвищує шанси людини на виживання і її ефективність у бою», – коротко окреслює суть проєкту «Бачу ціль» керівник та провідний офтальмолог клініки Олександр Тесленко.

Позиція Тесленка: брати гроші з таких військових зараз – лютий сором

Виправити вади зору – це полегшити життя людини на війні та зробити її ефективнішою для виконання завдань
Візит припадає на вівторок. Бо саме у цей день тут роблять корекцію зору воїнам у межах доброчинного проєкту, що діє майже з початку повномасштабної війни.

Офтальмологічна клініка «Центр Ока» працює дев’ять років. У послугах – повний цикл діагностики та лікування очей. З 1 лютого 2024 року вже є дві філії: на Правобережжі й Лівобережжі столиці. Воїнів оперують за адресою вулиця Коперника, 12д.

У приміщенні тепло і затишно. Уважний та привітний персонал зустрічає відвідувачів. Все відбувається чітко і злагоджено, без зайвої метушні чи затримок.

Два роки тому, коли почалося повномасштабне вторгнення, тут, за словами Олександра Тесленка, «все літало й вибухало». Відповідно, клініка зазнала руйнувань: повибивало вікна, попадали стіни, полопали труби.

«Але ми зробили все, щоб якнайшвидше відкритися. Усунули пошкодження, поставили вікна, поремонтувалися, прибрали – і почали з 28 березня 2022 року прийом пацієнтів, зокрема й воїнів, які потребували допомоги з відновленням зору. Поруч ще і гриміло, і стріляли, а заклад уже працював», – пригадує співрозмовник.

Керівник клініки розповідає: він із колегами розумів, що братися за захисників і захисниць із комбінованими травмами внаслідок бойових дій не можуть. Комплексна хірургія – не для офтальмологічної клініки. І насправді цим є кому займатися.

Тому, каже, обрали для допомоги Збройним силам України ту нішу, де вони справляються найкраще. Тож із весни 2022 року взялися за роботу з відновлення зору для воїнів.

Лазерна корекція зору триває приблизно 20 хвилин

Від початку повномасштабної війни Росії проти України до сьогодні у клініці консультації, обстеження, лікування (за винятком преміальних послуг, які є бажанням пацієнта, але не необхідністю) для всіх діючих бійців безкоштовні, для захисників, які наразі не воюють, – мінус 40% від вартості послуг.

Щодо проєкту із лазерної корекції зору «Бачу ціль», то такі операції, уточнює офтальмолог, роблять за стандартами НАТО. Бо й найбільший провайдер лазерної корекції зору у світі – медична служба армії Сполучених Штатів Америки.

«Для чого ця лазерна корекція? Є воїн на передовій: в окулярах або, ще гірше, в контактних лінзах. Так кажу, бо лінзи – то ворог номер один очам людини на війні. Тут потрібна щоденна гігієна при користуванні. Якщо впали – викидати, а не мити… Я бачив тих, хто не знімав лінзи тижнями. Це страшно, від очей тільки м’ясо лишається. Але такі реалії війни», – розповідає про доброчинну ініціативу Олександр Тесленко.

З окулярами, продовжує офталмолог, теж чимало проблем: забруднилися, запотіли, розбилися, подряпалися, загубилися, врешті-решт. Як приліт – то ще й травмували очі. Тобто – воювати ні в лінзах, ні в окулярах повноцінно не можна.

Виправити вади зору – це полегшити життя людини на війні та зробити її ефективнішою для виконання завдань. Цю нішу центр і зайняв. Олександр Тесленко із партнерами Станіславом Саксоновим та Сергієм Цибульським ухвалили рішення допомагати воїнам.

Чоловік наголошує: вдячний колегам, із якими спільно повертають нашим захисникам зір. Воїнів у клініці оперують Юніс Карімлі, Валерія Ляпунова, Наталія Кравець.

Спочатку, каже співрозмовник, пробували повністю справлятися своїми силами. Але навіть перший етап – підбір воїнів – вимагав чимало часу і зусиль.

Постала дилема: створювати ще й таку структуру, яка забезпечить спілкування з бійцями, охочими зробити корекцію, складатиме список, вноситиме дані й результати наявних у них обстежень зору, займатиметься первинним відсіюванням тих, кому в клініці не в змозі допомогти через протипокази, ретельно перевірятиме інформацію про воїна для уникнення зловживань і вестиме його аж до етапу прийому фахівцями у столиці чи делегувати ці повноваження надійному партнеру. Власне з цих потреб і виникла взаємодія між «Центром Ока» та «Марлогом-Кадуцеєм».

«Це величезний шматок роботи. Я вдячний, що його взяли на себе волонтери. Бо у результаті ми отримуємо списки, де усі дані верифіковано. Є комунікація через чат. Туди нам надсилають первинні дані пацієнтів. Лікарі дивляться і визначають, зможемо допомогти чи ні. Тож до нас у клініку приходить боєць, із яким ми просто працюємо як фахівці з офтальмології, у яких щодня – багато прийомів», – наголошує співрозмовник

Очільник офтальмологічного центру додає, що кожен випадок індивідуальний. Однак вони виписали загальні умови для звернення. Лазерну корекцію зору в рамках проєкту «Бачу ціль» тут роблять:

воїнам із діагностованою короткозорістю (в рецепті окулярів чи контактних лінз є «мінус»), які захищають (захищали) Україну на передовій;

• віком до 35-40 років;

• які мають змогу бути не на передовій два тижні від першого до другого візиту у клініку (тобто одужання й відновлення працездатності), адже терміни лікування становлять 10-14 днів;

• за 7-10 днів до першого візиту не користуватися контактними лінзами.

«Ми щоразу наголошуємо: лазерна корекція має багато обмежень. З тих, хто хоче, її можна робити менш ніж 50%. Але якщо є покази, то така операція кардинально змінює якість життя», – ще раз уточнює Тесленко.

Наразі лазерну корекцію зробили вже понад шести сотням захисників та захисниць. Щотижня мають 3-5 пацієнтів-воїнів, із яких знімають лінзи чи окуляри.

«З одного боку, наші можливості не безмежні. Одна лазерна корекція – це у межах 30-45 тисяч гривень. Партнерів, які б такі витрати компенсовували, ми не маємо. А з іншого, наш колектив усвідомлює: ми тут, у столиці, можемо працювати, бо вони там, на передовій, нас боронять. Тому безкоштовна послуга – саме для тих, хто насправді на нулі. Брати гроші з таких військових зараз – лютий сором. Для нас це – дійсно правильна в цей воєнний час справа. Для захисників – операція, що підвищує шанси людини на виживання і її ефективність у бою», – констатує співрозмовник.

Щотижня – 8-12 запитів щодо лазерної корекції

У громадської організації «Марлог-Кадуцей» одночасно в роботі – багато кардинально різних за змістом проєктів. Спільне у них одне – всі спрямовані на допомогу ЗСУ або цивільному населенню, яке постраждало від дій російських окупаційних військ.

Координаторка ініціативи «Бачу ціль» – Тетяна Шинкарук. Вона – вчителька, живе і працює у Ковелі. Волонтерка на цьому напрямку від організації – одна.

Жінка пригадує, що в цю роботу включилася одразу. Спільно з медиками для уникнення непорозумінь з охочими скористатися можливостями проєкту визначили, хто підпадає під дію доброчинної ініціативи, чітко прописали основні пункти.

Щотижня, каже співрозмовниця, має від 8 до 12 звернень щодо лазерної корекції зору. Половина охочих з об’єктивних причин відсіюється одразу. Є багато дзвінків, на які доводиться давати пояснення, чому відмовляє. Уточнює: буває, що недочитали. Але й без спроб маніпулювати не обходиться.

Для зв’язку із захисниками та захисницями – номер Тетяни: +380 (68) 568 91 21. Подавати заявку на лазерну корекцію зору можна у месенджерах. Але для цього необхідно мати підтвердження, що людина дійсно боронить Батьківщину від російських окупантів.

«Це може бути військовий квиток із крайнім записом, до якої частини/бригади належить боєць, або посвідчення учасника бойових дій (за час повномасштабного вторгнення), або довідка про те, що людина є учасником/учасницею оборони України чи бойових дій зараз (для тих, у кого УБД вироблялося до 24 лютого 2022 року). Якщо останньої командування не видає (а такі випадки, на жаль, теж трапляються), то ми беремо з довідкою за формою 100 від медиків (там пише, де, коли й за яких обставин отримав контузію чи поранення, що підтверджує участь у війні)», – пояснює Тетяна Шинкарук.

Волонтерка пригадує, що серед тих, кому допомогли у рамках проєкту «Бачу ціль», – не тільки українці, а й бійці іноземного легіону. Доброчинною ініціативою користувалися також медики – лазерні корекції робили госпітальєрам.

А на запитання, чи важко поєднувати роботу і волонтерство, Тетяна відповідає лаконічно: якщо усвідомлювати, що цей проєкт для тих, хто на передовій нас боронить, – то ні. Адже найважче зараз – на фронті.

«Боляче не буде. Не лякайтеся»

Вони вже біля операційної. Очікують на свою чергу.

Олександру – 31. Чоловік із Мотижина на Київщини. До війни працював старшим пекарем у магазині відомої торговельної мережі.

Під час повномасштабного вторгнення був у добровольчому формуванні територіальної громади села Вишневе. Потім, влітку 2022 року, пішов у ЗСУ – доєднався до підрозділу, де вже служити його знайомі. Нині в одному з підрозділів служить командиром міномета. Побачив і пройшов чимало. Тож без втрат для здоров’я не обійшлося. На війні, каже, почав стрімко падати зір, із яким і раніше були певні проблеми.

Поряд із ним у клініці для підтримки – дружина. Мають 11-річну донечку.

Андрію – 22. Лучанин. У ЗСУ – четвертий рік. У 18 років пішов служити по призову. Згодом підписав контракт. Ще до повномасштабної війни почав переводитися в «Азов». Але не встиг. Поки тривало оформлення документів, то й весна минула. З літа 2022 року – в «Азові», але після операції вже прибуде до іншого підрозділу.

Юнак – мінометник. Не раз опинявся у пеклі боїв на Донецькому напрямку. Спочатку думав, що все обходиться без наслідків. Але згодом відчув, що зір таки подає. Шукав способи відновити. Якось знайомі без конкретики розповіли, що для воїнів є можливості зробити це безкоштовно. Андрій пішов із запитом у гугл і натрапив на кількахвилинний сюжет про цей проєкт. Зателефонував за номером, який знайшов як контактний.

Воїн каже: все вирішувалося дуже оперативно. У той же день домовилися, що і як. За трохи приїхав у столицю на обстеження і консультацію. Після цього тиждень капав очі – і сьогодні тут, на лазерній корекції.

Майже так само розповідає й Олександр. Він проходив військово-лікарську комісію, де й порадили зробити лазерну корекцію, бо і вік, і діагноз дозволяють таке втручання. Отож, почали шукати клініку і побачили у фейсбуці пост про проєкт на сторінці «Марлогу», зателефонували. А далі, уточнює воїн, вже волонтери взяли на себе усі моменти, організували візит у клініку дуже швидко – вирішили питання за день.

Важливою складовою цих процесів є розуміння з боку командування. На щастя, щодо цих воїнів воно було. Тож, отримавши «добро» з частини, захисники визначилися з датою операції й прибули у клініку.

Першим в операційну запрошують Олександра. Боєць отримує коротенький інструктаж і лягає. Диво повернення зору, яке називають лазерною корекцією, розпочинається.

Офтальмологиня Валерія Ляпунова постійно комунікує з пацієнтом, пояснює, що робить і які певні незручності може відчувати людина під час операції.

«Боляче не буде. Я торкатимуся до поверхні ока. Не лякайтеся… Буде литися водичка. Ви її відчуватимете, бо холодна. Головне – не піднімайте рук. Це – заборонено… Подивіться – на низ, на верх… Зараз вам нічого не буде видно. Так треба. Не хвилюйтеся… Зявиться зелений вогник», – коротко коментує лікарка свої дії.

Офтальмологиня комунікує з пацієнтом, пояснює, що робить

Таке спілкування триває усю операцію. Видно, що воно заспокоює. Воїн відповідає лікарці. Про те, що процедура дійсно не болюча, свідчить те, що чоловік говорить спокійно і навіть піджартовує.

Діалоги відбуваються під монотонний шум працюючої апаратури. Інший медперсонал між собою чи з пацієнтом не перемовляється.

Помітно, що рухи медиків відточені до автоматизму. Іноді жінки для узгодження дій обмінюються поглядами.

Операція триває приблизно 20 хвилин. Після неї пацієнт з допомогою медсестри встає і йде за випискою. За тиждень у нього повторний огляд тут, у клініці.

Операція Андрія – трохи веселіша. Бо юнак дуже реагує на воду в оці. Каже: так лоскітно, що ледь тримається.

За хвилин 10 ноги цього воїна будуть "витанцьовувати" під час промивання ока.

Але руки – слухняно по швах. Чого не скажеш про ноги – вони реально «витанцьовують», коли триває промивання ока. Боєць, звичайно, цього не бачить, але в операційній на це реагують усмішками, які, хоч і прикриті масками, але виблискують в очах медперсоналу.

Знов минає хвилин зо 20. Юнак встає і заявляє: він впевнений, що буде задоволений результатом.

«Після реабілітації – на Запорізький напрямок», – ділиться планами на прощання. На цих слова кохана, яка приїхала у клініку разом із воїном, міцніше притискається до нього.

Відео з передової – головна нагорода

У кабінеті керівника центру триває прийом пацієнтів. На диво, на стінах нема подяк і трофеїв. Невже не отримували?

«Звісно, маємо. Але наразі зберігаємо їх. Бо не час хвалитися – ще так багато треба зробити. Ловити ж хайп на такій справі для мене неприйнятно. А от дійсно ті подяки, які розчулюють до сліз. Хай які будуть грамоти, подяки, відзнаки, для мене це – головна нагорода», – каже Олександр Тесленко.

Чоловік показує свою сторінку у ФБ. Там є відео з передової. Воїни, яким тут повернули зір, передають «привіти» від «Центру Ока» окупантам. Те, що слова щирі, підтверджує хвилювання у голосі, яке він намагається приховати.

А ще співрозмовник стверджує: якби ініціатива масштабувалася, то спільно можна було б допомогти не сотням, а тисячам воїнів.

«Це дійсно потрібно. Стосовно спроможностей, то один офтальмологічний центр може за місяць легко закрити потреби у лазерній корекції батальйону. Його чисельність 600-800 осіб. З них приблизно 150 можуть мати короткозорість, із яких тридцятьом реально за показами зробити корекцію. З такою кількістю бійців можна впоратися за місяць», – швиденько підраховує фахівець.

Олександр Тесленко запевняє, що у клініці готові до співпраці й розширення проєкту, бо тут особисті амбіції – ні до чого. Головне – допомога тим, хто нас боронить.