Біль об`єднує: у Кривому Розі на мітинг вийшли родичі полонених військових
Фото: Перший Криворізький
Про це «Першому Криворізькому» з місця події розповіла журналістка редакції.
Двоє військовослужбовців, що зараз на реабілітації, прийшли на підтримку своїх побратимів, що знаходяться в полоні. Вони кажуть, що багато їх друзів знаходяться зараз в полоні, і вони розуміють як це складно, тому вийшли на цей мітинг.
«Я дружина полоненого Анастасія, мій чоловік Максим Гермак в полоні знаходиться вже майже два роки. 8 лютого 2021 року він з частиною 3011 поїхали в Маріуполь, 24 вже почалась війна і в квітні їх взяли в полон. Ми зараз знаходимося на мітингу в підтримку полонених, щоб їх скоріше звільнили, тому що вони вже дуже довго знаходяться в полоні і приїжджають в дуже тяжкому стані. Якщо видимих пошкоджень немає, то морально вони дуже травмовані. Тому ми мітингуємо, просимо нашу владу, щоб вони скоріше щось робили, сприяли обміну наших рідних.» — каже мітингувальниця, що прийшла зі своєю сестрою,яка відзначає, що збиратися на мітинги важливо тому що так можна вплинути на скоріше повернення нашиї захисників.
«Ми всі повинні бути волосом полонених. Вони захищають нас, і ми намагаємось визволити їх, виходячи на мітинги і говорячи про те, що дуже багато наших рідних досі знаходиться в полоні. Це важливо для всіх, навіть для тих, хто ще воює, для тих, хто ще навчається бойовому мистецтву. Важливо знати, що тебе завжди будуть захищати і держава, і твої рідні.» — каже ще одна мітингувальниця.
Оксана Латанська, Голова Організації “Сталева Гвардія Кривого Рогу” розповіла про мітинг: «Акцію проводять спільно родини азовців і громадська організація «Сталева гвардія Кривого Рогу». Сьогодні вперше долучилися представники інших підрозділів з інших напрямків, не лише Маріупольського. Якщо раніше тут стояли лише рідні Маріупольського гарнізону, то зараз долучилися рідні 53-ї бригади, 57-ї бригади. Люди мають розуміти, що це проблема глобальна. Це загальний біль багатьох. Бо під Бахмутом так само люди потрапляли у полон дуже багато, на Херсонщині, на Харківщині,в принципі, скрізь, де ведуться бойові дії. Тому біль об'єднує. Кривий Ріг – це чи не єдине місто України, де цим болем переймаються спільно, не по підрозділах. На жаль, сьогодні не змогли прийти родини танкістів, які також з нами завжди, і родини морпіхів. Одного криворізького морпіха звільнили з полону на цьому тижні, і я думаю, що рідні там з ним поруч, тому зараз їх тут немає. Але зазвичай об'єднуємо усіх. Мета акції насамперед – нагадати суспільству про військовополонених, а суспільство – це своєрідний спосіб тиску на владу. Тому що якщо суспільство пам'ятає про своїх героїв, які виконали свій військовий обов'язок і опинилися у полоні, то влада буде змушена реагувати на такі постійні нагадування з боку суспільства. Тому треба розуміти, кому ми завдячуємо тим, що Кривий Ріг стоїть, що інші міста України мирні, що люди можуть сидіти у кав'ярнях, ходити мирними вулицями, а не жити, як виживають зараз численні виживші мешканці Маріуполя, Бахмута, інших міст, де прийшов руський мир».
