Скелелазіння та волонтерство: історія оборонця з Кривого Рогу Олега Гринченка

Родина Олега та Ольги Гринченків відома багатьом спортсменам у Кривому Розі. Олег побудував 30-метровий скеледром на опорі моста у балці Північній Червоній, разом з дружиною вони розвивали скелелазіння у місті та пропагували здоровий спосіб життя.

Коли почалось повномасштабне вторгення РФ в Україну, Олег допоміг родині підготувати підвал у якості укриття та пішов добровольцем захищати Батьківщину.

“Я зібрався спочатку у військомат поїхав, дивлюсь, там така велика черга. Поїхав туди, де приймали в тероборону — ще більша черга! Мабуть, я поїду у військомат. І отак 25-26 лютого я штурмував військомат, щоб мене взяли в армію. 27 я пройшов комісію, 28 я вже був на службі у нашій 17 танковій бригаді”, — каже Олег.

У лавах ЗСУ старший сержант, командир мінометного взводу Олег з побратимами звільняли Херсонщину.

“Біла Криниця, Давидів Брід, Велика Олександрівка, Берислав. У кожному місці ми вішали прапор, щоб позначити, що ми його звільнили”, — каже Олег. У Великій Олександрівці Олег познайомився з родиною Балан, якім довелось народжувати донечку в підвалі зруйнованого будинку в окупації. Гринченки допомогли ремонтувати будинок, вставити вікна, родини потоваришували.

Пізніше підрозділ Олега воював на Донеччині. 30 червня хлопці їхали на бойові позиції і в їхній автомобіль влучила ворожа протитанкова керована ракета (ПТУР). Олег сам собі зробив перев’язку, вийшов наосліп на перехрестя, почув як їде машина, військовослужбовці відвезли його на точку евакуації.

“Машина розлетілась на частини. Нас було семеро, троє одразу загинули, четверо вижило. Зараз двоє вернулись на службу, а я і ще один молодий хлопець у відпустці з поранення”, — розповідає Олег.

Криворіжець отримав опіки, переломи та втратив ліве око.

Реабілітація

“Лікарі зробили щось неможливе. Назвали мене особливим пацієнтом, я швидко почав одужувати, вже на 10 день ходив. Стиль життя дав ефект для швидкого одужання. Буде штучне око. Повитягували уламки з іншого ока і зараз зір десь на 80-70%, руки потроху відходять”, — каже Олег.

Окрім загартованого скелелазінням тіла, зусиль лікарів, Олег завдячує швидким одужанням дружині: “Якби не Оля, яка мене завжди і в усьому підтримувала, я б сам не зміг. Я б здувся”.

Родина відвідала центр реабілітації та протезування у Львові Superhumans. Вони бачили, як люди з протезами скелелазять. Ще до початку повномасштабної війни Оля та Олег мріяли про критий скеледром у Кривому Розі. І зараз вони планують втілити досвід Superhumans у Кривому Розі.

“Плани дуже потужні, ми бачимо перспективу скелелазіння для реабілітації. Коли людина лізе, вона може думати лише про зацеп, це чудове впливає на перезавантаження. Люди, які втратили кінцівки завдяки скелелазінню можуть зрозуміти, що життя не втрачене. Вони все ще спортивно активні, і можуть бути страхувальниками, інструкторами”, — говорить Оля.

Щоб солдати не почували себе покинутими, щоб не ховались у квартирах, не відчували, що вони нікому не потрібні, вони мають бути зайнятими, знати, що вони звичайні люди, хоч і мають залізні руки або ноги, додає Олег.

Волонтерство

“Волонтерство мені дало внутрішню опору, впоратись зі стресом війни і пережити поранення чоловіка. Я звикла фокусуватись на тому, що я можу ще зробити. Волонтерство мене реально врятувало. Поки Олег лежав в реанімації, я трохи поволонтерила і привезла 100 кг медицини у лікарню”, — пояснює Оля, де вона бере сили та наснагу.

Поки Олег на лікуванні та реабілітації, він збирає кошти на закупівлю FPF дронів-камікадзе для 17 танкової бригади.


Якщо ви хочете долучитись до збору, аби допомогти криворізьким військовим, можна зробити донат за реквізитами:
Мірошниченко О.В.ПриватБанк
5168752006843430

Монобанк
5375411507597115

USDT (TRC-20)
TR6ShzGXKVEdZfuk5AUAcvQ35RG1sCkTVw