Приємно робити корисне: маріупольці допомагають створювати в Кривому Розі Центр відновлення
Фото: Перший Криворізький
У Кривому Розі активні містяни також вирішили долучитися до допомоги постраждалим від війни та створюють Центр відновлення військових та цивільних «Гарт», де зможуть отримати допомогу всі, хто її потребуватиме. Важливу роль у створенні Центру відіграє Віктор Бахов, який виїхав із Маріуполя, бачив жахи війни та знає ціну, яку платить наша держава за незалежність і суверенітет.
Віктор Бахов поділився своєю історією з 1kr.ua і розповів, як волонтерство в Центрі відновлення допомогло йому і дало можливість продовжити робити внесок у розвиток нашої країни.
«Гроші стали просто папірцями, цінність була в іншому»
Віктор Бахов — підприємець, який мав свій будівельний бізнес і меблевий цех, тобто багато планів на майбутнє і багато роботи на 2022 рік, адже Маріуполь стрімко розвивався.Маріуполець із родиною жив на околиці міста, з боку мікрорайону Східний. Саме цей мікрорайон першим постраждав від атаки російських військ на українське місто. Коли почалось повномасштабне вторгнення, Віктор Бахов вирішив разом з родиною переїхати у свій офіс у центрі міста.
— Це було підвальне приміщення, і ми в ньому прожили з 24 лютого по 16 березня. Після того, як були прильоти у двір до моїх батьків, вони теж приїхали до нас і сиділи разом із нами.
Чоловік згадує, що в Маріуполі на той момент зв’язку вже не було, лише в одному місці була можливість зловити мережу і написати знайомим в інші міста.
— А по місту ти не міг спілкуватися. По-перше, це постійні обстріли, тому ти не походиш і не дізнаєшся нічого. Я вам так скажу: із 3 березня по 16 березня я не витратив жодної гривні, адже гроші стали просто папірцями. Хоч вони й були, але нічого не вартували. Цінність була в іншому — у питній воді і в сухих дровах. Питну воду спочатку привозили, їздили на криницю під бомбардуванням. Я кілька разів з’їздив і думав, що посивію. Були свої нюанси, але якось виживали. Я от узяв із собою з дому гусака, і виявилось, що одного гусака можна на три тижні розтягнути. Ясно, що ми ще якусь кашу варили чи картоплю, дитину ж усе одно треба було чимось годувати.
«Усі знали мою проукраїнську позицію, тому мені пощастило оминути фільтрацію»
Виїжджати з міста родина вирішила після сильного обстрілу Маріуполя 15 березня.— Я вийшов увечері і побачив, що все навкруги горіло. Тоді ми вирішили виїжджати.
Уся родина Віктора Бахова виїжджала на машині батьків, узявши лише найнеобхідніші речі. Чоловік каже, що йому дуже пощастило виїхати до того, як почались фільтраційні заходи на блокпостах, адже всі знали про його проукраїнську позицію.
— Коли почали робити фільтрацію, ти вже з міста без документа, що ти пройшов фільтрацію, виїхати не зміг би. Мені просто пощастило: коли я виїжджав, у них ще не було даних. Там також був один щасливий збіг обставин, коли ми проїжджали блокпост на Мангуші. Цей блокпост був і при ДАІшниках одним із найгірших, а в березні 22-го там стояли «деенерівці» і шманали всіх сильно. Але в той момент, коли ми там були, під’їхала якась знімальна група, і вони одразу вирівнялись, щоб показати, які вони «царі», і тому ми в цей час якраз просто проскочили.
«Я не знав, чим зайнятись, у мене просто дах їхав»
Виїхали з Маріуполя Віктор із родиною 16 березня. До Запоріжжя їхали майже три доби, а потім уже дістались Кривого Рогу, куди їх покликали друзі. Батьки оселились спочатку в друзів у Глеюватці, а потім їм там дали хату, де вони і зараз проживають. Віктор із дружиною та сином оселились у квартирі на 44 кварталі. Друзі їм розповіли про КГЦ «Шелтер+», де на той момент переселенцям видавали гуманітарну допомогу.— Спочатку було якось дивно, адже я весь час працював і ніколи не потребував сторонньої допомоги, але потім вирішили прийти. Нам видали хімію, продукти. На той момент я не знав, чим зайнятися, і дах просто їхав. Розумієте, у мене в Маріуполі все залишилось: обладнання, люди. Я виїхав без усіх своїх речей. Коли ми виходили із «Шелтера», я Роману Морозову, співзасновнику КгЦ “Шелтер+”, сказав: «Якщо треба волонтери, то клич. Усе одно ж треба чимось займатися, потрібне якесь розвантаження».
Через деякий час Віктора з дружиною запросили в Культурно-громадський центр пройти курси в “Школі змінотворців”. Так чоловік дізнався більше про «Шелтер+», про їхні програми.
— Виявилось, що в них є футбольний клуб «Пенуел». Мій син у Маріуполі займався футболом, тому почав і тут займатись. Команда хороша, грають у вищій лізі Дніпропетровської області. Він себе тут знайшов.
Віктор Бахов розповів у «Шелтері» про свої навички в будівництві та ремонтних роботах.
— Виявилось, що є потреба в моїх знаннях і вмінні — на стадіоні треба було друге поле робити. Я почав консультувати. Зараз робимо вже третє поле, і я курую цей процес. Таким чином, я зараз суміщаю будівництво стадіону «Пенуелу» і будівництво Центру відновлення «Гарт».
Віктор Бахов розповів, що під час реконструкції будівлі Центру всі, хто ним займаються, намагаються не лише відновити будівлю, а й відтворити її історичний вигляд. Тут треба і уважно поставитися до реставрації, і створити басейни, побудувати ліфт для тих, кому він буде особливо потрібен. Маріуполець із захопленням розповідає про «Гарт» і те, яким він стане в найближчому майбутньому. А це значить, що в Кривому Розі буде місце, де людям, що постраждали від війни, допомагатимуть реабілітуватись.
— Приємно долучатися до чогось такого. Це не те що якась гордість, але просто приємно робити щось корисне.
«Дуже хочу бути залученим до відновлення Маріуполя»
Чоловік залишив у Маріуполі все, що створював власними руками та на що заробляв протягом життя: будинок, машини, меблевий цех і будівельний бізнес. За його словами, будинок посікло внаслідок обстрілів, але можна ще відновити. Взагалі чоловік планує одразу після звільнення Маріуполя від окупантів їхати і починати відновлювати не тільки свою приватну власність, а й міські об’єкти.— Я дуже хочу бути залученим до відновлення Маріуполя. Упевнений, що роботи буде достатньо, адже ми бачимо, що роблять ті нелюди.
Віктору пропонують зараз долучатися також до відновлення сіл на Херсонщині, тож він розглядає такий варіант, адже керувати вмілими будівельниками можна й на відстані.
«Залучення внутрішньо переміщених осіб до волонтерства в Центрі сприяє їх соціалізації»
Технічний директор «Гарту» Денис Дубов розповів, що з відновленням будівлі Центру допомагають волонтери, серед яких дуже багато внутрішньо переміщених осіб.
— Більшість волонтерів із Маріуполя, але не тільки. Через залучення до відновлення цього Центру відбувається, можна сказати, соціалізація внутрішньо переміщених осіб, які зараз перебувають у Кривому Розі. Тобто наші волонтери більше вливаються в криворізьке життя, у них є можливість зробити свій внесок, скажімо так, у майбутню перемогу і не сидіти склавши руки, а діяти.
За словами Дениса Дубова, до створення Центру долучаються люди різного віку, статі, соціального статусу. Наприклад, на толоки, які вже двічі проводились у Центрі, приходило дуже багато людей, серед яких були і підлітки, і люди старшого віку. А от до будівельних і ремонтних робіт залучають тільки волонтерів, які мають певний фах і досвід. Технічний директор Центру пообіцяв, що як тільки потеплішає, будуть проводитися толоки, до яких зможуть долучитися всі охочі.
Денис Дубов також розповів, що саме буде в Центрі відновлення військових та цивільних «Гарт».
— Тут будуть і масажні кабінети, і психологічні кабінети, і фізпроцедури проводитимуть, навіть басейн буде. Ми зараз консультуємось із лікарями, з провідними спеціалістами з реабілітації, які формують наповненість цього центру. Ми дуже оптимістично налаштовані і віримо, що коли ми добудуємо наш Центр, він стане одним із найкращих в Україні. Представники «Об’єднання Відповідальних Громадян» (Громадська організація, яка реалізує проєкт - авт.) їздили в Ізраїль і дивилися, як у них усе налаштовано. Інші представники ОВГ їздять у центри реабілітації по Україні і дивляться на їхній досвід. Ми плануємо взяти все найкраще в цих центрах і сконцентрувати тут.
«Кожна людина має допомагати, тим паче зараз»
Робить свій вагомий внесок у створення Центру і Євген Пікалов, який працював будівельником у Маріуполі. Чоловік зараз працює на металургійному заводі в Кривому Розі, а в Центр приходить допомагати у свій вихідний.— Наближаємо перемогу, хочемо, щоб тут надавали допомогу військовим і мирному населенню. Ми просто бачили, як усе відбувається в Маріуполі, бачили війну на власні очі.
З першого дня повномасштабного вторгнення Євген Пікалов намагався допомагати тим, хто потребував цього.
— Ще перебуваючи в Маріуполі, ми в підвалі організували з друзями типу польової кухні та годували людей. Допомагали пережити цей місяць у підвалі — дровами, їжею. Чим могли, тим і допомагали.
Уже виїхавши з Маріуполя до Кривого Рогу, Євген Пікалов волонтерив і возив гуманітарну допомогу на Херсонщину, але потрапив під обстріл, і дружина попросила не ризикувати так більше. Після цього знайомі з Маріуполя розповіли Євгену про будівництво Центру «Гарт», і він вирішив долучитись. У своєму волонтерстві чоловік не бачить особливої заслуги і вважає, що зараз це має бути нормою в нашій країні.
— Кожна людина має допомагати, тим паче зараз, у такій ситуації. Нам люди допомогли, коли ми сюди приїхали, незнайомі люди допомогли з речами і допомогли найняти квартиру. І ми зараз теж намагаємося робити так — допомагати іншим.
І хоч у Кривому Розі Євген Пікалов зустрів однодумців і небайдужих людей, але каже, що як тільки Маріуполь повернеться під український прапор, то планує одразу їхати додому.
Редакція 1kr.ua щиро бажає всім українцям повернутись у власні домівки, у рідні міста, які ми всі гуртом будемо відбудовувати, а разом із цим створювати центри реабілітації, щоб надавати допомогу всім нашим громадянам, які постраждали внаслідок збройної агресії РФ.