Будинок Шимановського, історія заводу та побут польської громади: історія Гданцівки
Фото: Перший Криворізький
До того історична місцевість жила своїм окремим життям: на Гданцівці була доволі численна польська громада, збудували перший чавуноливарний завод, і тут, у робітничому селищі, розвивалась європейська культура.
Онлайн-медіа «Перший Криворізький» спільно з мешканками Кривого Рогу Валентиною Серьогіною та Оленою Лєдовською організували екскурсію і дослідили Гданцівку. Декілька цікавих фактів з екскурсії — у матеріалі 1kr.ua.
«Вулиці тут були схожі на венеційські канали, бо були залиті рідким хлюпаючим мулом»
Назва селища походить від прізвища поміщика Мартіна Гданцева. Раніше Гданцівка не входила до складу Кривого Рогу, а належала до Олександрійського повіту Херсонської губернії, тоді як Кривий Ріг — до Херсонського повіту цієї губернії.
Краєзнавиці Олена Лєдовська та Валентина Серьогіна розповіли екскурсантам і екскурсанткам про книжку про Гданцівку, видану в Польщі польською мовою. Її написав син останнього директора Гданцівського чавуноливарного заводу Роман Роговський, народжений 1899 року. До 1918 року він прожив на Гданцівці. Ось фрагмент із неї:
Вулиці тут були схожі на венеційські канали, бо були залиті рідким хлюпаючим мулом. Коней часто не можна було вести риссю, бо вони підіймали фонтан з липкого бруду. Довгі чоботи чи спеціальні калоші, які доходили до середини литки, часто виявлялись закороткими. Бідні євреї з Кривого Рогу за невелику плату опікувалися “перегонкою” перехожих з одного боку вулиці на інший.
<…> З магазинів особливо виділявся продуктовий магазин Лібермана. Чого тільки тут не було: добірна горбуша, сьомга, осетер, а в зимовий період з північних морів сюди привозили бочки, наповнені ікрою різних сортів.
Мова йде про 1905 рік.
Автор геологічної мапи Кривбасу
Видатний геолог і дослідник надр Криворіжжя Станіслав Конткевич у 1880 році склав детальну геологічну карту Кривбасу. Тоді виявили поклади залізних руд, аспідних і залізисто-кварцитових сланців, бурого вугілля, мармуру, граніту й багатьох інших корисних копалин. Конткевич співпрацював з Олександром Полем і був першим директором його залізо- та рудовидобувних підприємств.
Гданцівський чавуноливарний завод
Дата будівництва заводу припала на рік смерті Олександра Поля — 1890-й. Завод збудували швидко, за два роки. Тут діяли три доменні печі, а зміна тривала 16 годин. У 1890 році завод уже видав 48 тисяч тонн сировини. За часів Шимановського на території селища діяла заборона на продаж алкоголю, щоб зберігати дисципліну та продуктивність праці. Але місцеві мешканці не розгубились і для проведення дозвілля організували чайну, де з блюдець замість чаю пили вино.
Для потреб робітників неподалік заводу збудували 40 житлових будинків по вісім квартир у кожному, а також лікарню на 19 ліжок. У робочому селищі відкрили школу, аптеку, магазини, чайну, баню. Був також заводський готель, де іноді відпочивали службовці й гості Гданцівки. Відомо також, що композитор Кароль Шимановський, племінник Мартіна Шимановського, приїздив у готель і виконував мініатюри для фортепіано.
У 1918 році напівзруйнований завод націоналізували, а з 1923 року він розпочав виробництво устаткування для кар’єрів і шахт. Із 1937 року підприємство реорганізували в завод гірничого машинобудування й дали назву «Комуніст». Неподалік заводу працював цілодобовий садочок для дітей робітників. Батьки могли привести дитину й піти на зміну. У 2013 році завод закрили. Зараз він зруйнований і майже розібраний, але водокачка збереглася донині.
Мартін Шимановський
Завдовжки вулиця Мартіна Шимановського в Кривому Розі сягає майже кілометра. Розташована вона в житломасиві Гданцівка Центрально-Міського району. З 1881 року Шимановський працював на Криворіжжі. У 1887 році він змінив Станіслава Конткевича на посаді виконавчого директора Акціонерного товариства Криворізьких залізних руд, на якій перебував до 1904 року. Після Шимановського директором чавуноливарного заводу був Мацей Роговський.
Будинок Мартіна Шимановського зберігся після жовтневого перевороту і визвольних змагань. Під час правління «совєтів» і аж до 2000-х на території будинку діяв туберкульозний диспансер.
Деякі цікаві будівлі Гданцівки
Певна кількість будинків у селищі Гданцівка збудовані в стилі неокласицизм у 1930–50-х роках, коли тут зводили «сталінки», деякі мешканці тоді все ще проживали в землянках і бараках.
У 1898 році на місці колишнього палацу культури (нині тут уже нова забудова) відкрили першу школу для дітей робітників Гданцівського заводу.
У 1925 році спеціалізацію навчального закладу змінили, віддавши його партійцям: тут навчали партійних правил, поведінки, лідерства. Згодом будівля була перепрофільована в інститут народного господарства. На території селища був магазин «Бакалея. Гастрономія», місцеві часто казали «Зустрінемось біля бика», бо поруч із магазином стояла скульптура бика.
Крім кількох будинків періоду до жовтневого перевороту на Гданцівці збереглись французькі й бельгійські сараї (за іншою версією — конюшні) під автентичною черепицею 1905–1910 років із написом «Кривий Ріг», а також будинок Роговських. За радянських часів багато будинків на Гданцівці спроєктувала відома криворізька архітекторка Нінель Мухачова.
Польська громада
Полячки привезли на Гданцівку свої культурні традиції, наприклад ранкове чаювання в парку і фотосесії, зокрема на кар’єрах. Поляки проводили бали, відкрили перший католицький храм. І перший пам’ятник Олександру Полю в Кривому Розі встановили 1896 року саме коштом польської спільноти.
Парк Єгорова також заклали поляки в 1890-х, він є одним із найстаріших парків міста. У 1898 році Шимановський пожертвував значну суму на будівництво костелу Святої Бригіти. 1900 року католицька громада нараховувала понад 1300 парафіян.
Матеріал створено в межах проєкту «Історичне літо», організованого онлайн-медіа «Перший Криворізький» (1KR.UA).
«Історичне літо» є частиною проєкту «Зміцнення громадської довіри в Україні» — UCBI, який підтримує Агентство США з міжнародного розвитку (USAID).