У ЗСУ більше бронетехніки, ніж на початку вторгнення Росії — Forbes
Фото: Генштаб ЗСУ
Про це пише видання Forbes.
«Зараз завдання у ЗСУ більші та складніші, ніж під час торішніх операцій на Харківщині й правобережній Херсонщині. Тоді вдалося звільнити близько 18 000 км2 окупованих Росією територій. Площа ж окупованого Півдня – понад 45 000 км2 без урахування Криму», — йдеться в повідомленні.
Для деокупації територій України, захоплених Росією після 24 лютого 2022 року, Збройним силам потрібно 300 танків, 600-700 БМП і 500 артилерійських систем.
Так оцінив потребу української армії у зброї головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний наприкінці грудня 2022 року. «Тоді цілком реально вийти на рубежі 23 лютого», — відзначив він.
Зазначається, що деокупація Мелітополя дозволила б перевести рівень військових операцій ЗСУ на етап планування та підготовки звільнення Криму. Українські війська отримали б доступ до ключових об’єктів на території окупованого півострова, й війна могла б перейти в завершальну фазу.
Крім цього, пояснюється, що це не означало б автоматично швидку перемогу, але істотно змінило б картину війни та її перспективи.
«Наразі російська армія збудувала потужні фортифікаційні системи на Півдні, а Захід надав далеко не всю зброю, яку просила українська сторона. Проте перед контрнаступом ЗСУ можливо має більше ресурсів, ніж будь-коли в сучасній історії. А за деякими показниками – наздогнала російську армію», — пишуть у Forbes.
Танки
На початку повномасштабної війни з Україною Росія мала найбільшу танкову армію у світі. На кінець 2021 року на озброєнні РФ стояли 3330 танків, за даними The Military Balance. Тоді як у США було лише 2509 танків, а в Німеччини, Франції та Британії – по 200-300.Наразі армія РФ не має переваги в танковій силі. За 14 місяців війни ворог втратив 3699 танків (станом на 30 квітня). За цей же період РФ змогла виготовити, зняти зі зберігання або отримати від Білорусі за найвищими оцінками близько 1000-1500 танків.
Загальна кількість танків на лінії фронту з боку РФ може становити близько 1000 машин. Це втричі менше, ніж 24 лютого 2022-го.
Україна ж на початок повномасштабної війни мала лише 892 танки, більшість із яких модернізовані Т-64. Українські солдати змогли захопити щонайменше 544 російські танки, за даними проєкту Oryx. Це ті випадки, які потрапили на фото або відео та були оприлюднені.
Понад 605 танків Україна отримала від західних союзників. Переважно це – Т-72 та їх модернізації, які були на озброєнні в Польщі та Чехії.
Офіційні дані втрат Україною військової техніки озвучувались лише раз. У червні 2022 року начальник матеріально-технічного забезпечення сухопутних військ ЗСУ генерал Володимир Карпенко зазначив, що втрати української армії складають близько 1300 одиниць бронетехніки, 400 танків і 700 артилерійських систем.
Кількість втраченої техніки Україною також фіксує проєкт Oryx, але лише за оприлюдненими фото й відео. Зазвичай ці дані удвічі менші за офіційні показники Генштабу ЗСУ.
За даними Oryx, підтверджено 490 втрачених українських танків. Тобто реальні втрати ймовірно становлять від 700 до 1000 танків.
З урахуванням цього українська армія може мати на озброєнні на початок контрнаступу близько 1200 танків. З них близько 90 танків Leopard 2 та 14 Challenger 2.
Зважаючи на те, що Росія змушена мобілізувати старіші серії танків, а до Т-62 на полі бою додаються Т-54/Т-55, перевага українських військ на вістрі атаки може бути дуже відчутною.
Для американських танків Abrams під час іракських воєн Т-62 та Т-55, якими були озброєні війська Іраку, не становили серйозної загрози. Щоправда, на озброєнні у ЗСУ буде дуже мало сучасних західних танків.
Бронетехніка
Для підтримки наступу Україні потрібні не тільки танки.За час повномасштабної війни союзники поставили Україні понад 470 важких БМП та 5150 одиниць легкої бронетехніки. Це вдвічі більше техніки, яка була в України на початку повномасштабного вторгнення (близько 2500 одиниць бронетехніки за даними The Military Balance на кінець 2021-го).
Понад 1098 одиниць бронетехніки українські війська зуміли захопити у ворога.
Навіть з урахуванням втрат ЗСУ можуть мати зараз близько 6500 одиниць бронетехніки.
Росія ж на початку вторгнення мала близько 16 650 одиниць бронетехніки. Але ворог втратив 7198 одиниць, за даними Генштабу ЗСУ на 30 квітня. У РФ може залишатися близько 10 000 БМП, БТР і броньованих машин різних серій.
Попри двократну перевагу ворога у кількості бронетехніки, вона вже не виглядає так беззаперечно, як в лютому 2022 року, коли РФ мала в сім разів більше бронетехніки, ніж ЗСУ.
Основна проблема для українського військового командування полягає в тому, що абсолютна більшість броньованої техніки, яку постачають союзники, відносно легка, з низьким ступенем захисту та вогневої потужності. Вона не зовсім підходить для атакувальних операцій.
На початку року Захід зробив перший крок у постачанні важкої західної бронетехніки – БМП Bradley, Marder та CV-90. Але з лютого союзники не збільшили обсяг обіцяної техніки.
Загалом Україна має отримати лише 109 Bradley, 40 Marder і 50 CV-90. За даними витоків секретних документів США, цієї кількості не вистачило для формування дев’яти бригад, які готувалися для наступу в країнах союзників, і їх доукомплектовували легшими БМП та БТРами Stryker, M113, MaxxPro й ін.
Такі сили можливо краще підходили б для оборони, ніж наступу.
З іншого боку цієї техніки значно більше, ніж було восени, коли українські війська так само були змушені використовувати легку бронетехніку в атаці.
Артилерія
Найгіршою для ЗСУ залишається ситуація з артилерією. Замість 500 артилерійських систем, які просив Залужний, союзники поставили лише близько 170.Ворог втратив велику кількість артилерійських систем, які мав на початку вторгнення, але важлива перевага в кількості боєприпасів.
Поки що питання дефіциту боєприпасів є одним з найбільш важливих для України та її союзників.
Попри обіцянки Євросоюзу щодо постачання Україні мільйона снарядів, програма зіштовхнулася з суперечками й бюрократією. Виділений €1 млрд мали розподілити між країнами, які погодяться передати Україні запаси артилерійських снарядів.
Але основна суперечка розгорілася щодо того, у кого купуватимуть нові снаряди.
Німеччина та Франція підтримали ідею купівлі снарядів у європейських країн. Німеччина хоче виготовити чверть із запланованого, за даними німецького видання Frankfurter Allgemeine Zeitung. Польща й інші опоненти говорять, що європейські виробники не зможуть швидко виготовити боєприпаси та компенсувати втрати. Тож ці країни наполягають на можливості їхньої купівлі в інших країн. Зокрема у Польщі тісні партнерські відносини у сфері оборони з Південною Кореєю.
Програму вдвічі зменшили в обсягу, адже початково планували витратити на купівлю боєприпасів €2 млрд та закупити 2 млн снарядів.
У США також вичерпуються запаси снарядів. Американські виробники здатні виготовляти близько 14 000 снарядів на місяць. Цього вистачить ЗСУ лише на три-п’ять днів. Під час контрнаступу потреба в снарядах буде значно більшою.
Америка планує інвестувати у виробництво снарядів у найближчі роки близько $18 млрд. Але це дозволить лише за два роки вийти на місячний показник виробництва 90 000 снарядів. Цього може бути достатньо для забезпечення принаймні мінімального рівня потреб ЗСУ.
Скептичні оцінки контрнаступу
За даними витоків секретних матеріалів американської розвідки, США досить скептично оцінює перспективи майбутнього контрнаступу України. Основні аргументи – той же дефіцит боєприпасів і проблеми в протиповітряній обороні.Існує декілька варіантів розвитку подій, зазначив командувач військами США генерал Марк Міллі в інтерв’ю Foreign Policy. Один з них «міг би досягти значного успіху та зруйнувати російську лінію фронту за всіма напрямками». Але є й інші варіанти, успіху в яких ЗСУ можуть не досягти.
Але чим довше українська армія відкладає контрнаступ, тим скептичніші оцінки Заходу щодо нього. І це попри значно краще співвідношення сил України та Росії за кількістю важкого озброєння, ніж перед початком Харківського та Херсонського контрнаступів.
Приблизно такими ж були оцінки можливого контрнаступу ЗСУ влітку минулого року. Тоді обговорювалися питання, чи здатна Україна вести атакувальні дії, чи лише оборонятися.
З іншого боку, цілі майбутнього контрнаступу набагато більші та складніші. Якщо під час операцій на Харківщині й правобережній Херсонщині вдалося звільнити близько 18 000 км2 окупованих територій, то площа окупованого Півдня становить понад 45 000 км2 без урахування Криму.
Минулого року російські війська виявилися неготовими до наступальних дій ЗСУ на Харківщині. Зараз же Росія готується практично на всіх напрямках й ефекту раптовості буде важко досягти.
На супутникових знімках видно багаторівневу систему укріплень та фортифікаційних споруд. Очевидно, що в таких умовах швидке просування вглиб території ворога можливе лише у випадку, якщо російська оборона запанікує.
Для Росії ставки також високі. Звільнення Півдня нівелює єдиний реальний здобуток російського вторгнення – сухопутний коридор у Крим. Тим більше, що сам півострів опиняється в зоні дії українських артилерійських систем, а це значно ускладнює його утримання військами РФ.
Навіть якщо ЗСУ не вдасться досягти значного просування на Донеччині та Луганщині, деокупація Півдня безперечно буде розцінена як велика перемога, яка істотно змінює положення сторін.
Росії важко буде побудувати будь-яку атакувальну операцію з Криму. Для України питання повернення Криму буде як ніколи в зоні прямої досяжності.
Щоб дізнаватися новини Кривого Рогу та всієї України першими, приєднуйтесь до viber-каналу "Першого Криворізького"
