Зруйнували єдину школу, гатили по 3 рази на день: репортаж з Великої Костромки

Село Велика Костромка Зеленодольської громади протягом 7 місяців війни чи не щодня згадувалось у щоденних зведеннях. Цей населений пункт знаходився дуже близько до лінії зіткнення й обстрілювався російською армією. Останній тиждень обстріли дещо затихли, і місцеві видихнули з полегшенням. Контрнаступ дає результати, окупантів женуть подалі від кордонів Дніпропетровщини.

Поїздка у Велику Костромку для журналістів скасовувалась декілька разів через постійну загрозу повторних обстрілів. Ми їхали туди фіксувати воєнні злочини, що чинили окупанти, а також, щоб побачити школу, про яку так багато говорили місцеві. В ніч на 12 жовтня, напередодні поїздки, школу зруйнувала російська ракета. Половину будівлі просто знесло внаслідок вибуху.

Але на ранок 12 жовтня, коли журналісти приїхали на місце, жителі села і співробітниці школи вже прибрали скло з вибитих вікон, щоб гості села випадково не поранились. Військові ЗСУ також вже оглянули місце влучання. Все було безпечно, за виключенням вірогідності обвалу всієї будівлі.

У Великій Костромці російські солдати повністю зруйнували чотири будинки і частково пошкодили понад сотню, — про це редакції розповіла староста села Ольга Шайтанова. Протягом 7 місяців обстрілів тут загинуло четверо цивільних, ще шестеро — поранені. Через постійні обстріли з села виїхала тисяча місцевих жителів. До початку повномасштабного вторгнення тут жило 1800 людей.

Найгарячішими обстріли були у червні, — говорить староста села Ольга Шайтанова. — Були такі дні, що за ніч – по три обстріли. І ракети, і артилерія.

Місцева жителька Олена Онофрієнко перший місяць вторгнення прожила з родиною у Львові, а потім повернулась у Велику Костромку. Щоб залишатись в евакуації, треба гроші, а у Львові влаштуватись на роботу жінка не змогла. Тепер вона разом із донькою й онуком живе у підвалі свого будинку. Принаймні, тут не треба платити за житло.

Ми перенесли у підвал ліжка, теплий одяг, — говорить Олена. — Провели світло. Вдень намагаємось бути на вулиці, щось робити по господарству. А вночі лишатись у будинку небезпечно.

У підвалі ночує й однорічний онук Олени. Щоб хлопець не застудився, його мама і бабуся гріють пляшки з водою і обкладають ними по периметру ліжко. Світла, газу і води у селі вже давно немає, тож щоб приготувати їжу родина, я і їхні сусіди, розводять вогнища А воду беруть ту, яку привозять у село із міста.

Війна руйнує не лише звичний порядок життя, а й бізнес, який будували десятиліттями. Під час однієї з атак армія РФ знищила склад одного з підприємців Великої Костромки, де він зберігав зерно та техніку на мільйони гривень.

30 червня в склад влучила ракета. Одна ракета, і справу мого життя зруйновано в мить. Слава Богу, що усі живі, будемо відновлюватись. Зараз вже орендую техніку, щоб прибрати територію, — каже підприємець Володимир Барабаш.

Протягом 6 місяців війни неушкодженою лишалась єдина школа у Великій Костромці. Директорка школи говорить: сподівались, так буде й надалі, і школу збережуть для дітей, щоб якнайскоріше після війни відновити навчання.



Але в ніч на 12 жовтня 2022 року в ліцей прилетіла ракета і зруйнувала половину будівлі і спортзал.

45 років ми жили цією школою, — говорить директорка навчального закладу Ольга Дашко. — Неодноразово окупанти влучали поруч, але школа стояла. О першій годині ночі 12 жовтня пролунали два потужних вибухи, і ми побачили, що права частина школи зруйнована.

Останній тиждень у селі вже не так гучно, — це дають про себе знати результати контрнаступу ЗСУ на херсонському напрямку.