Зброю нам дадуть, будем нашу землю захищати: як живе Криворіжжя за 20 км від фронту
Фото: Перший Криворізький
Від Кривого Рогу до Апостолівської громади менш як годину їзди на авто, тут ми і зустрілися із паном Василем, який не називає ані власного прізвища та і від по батькові теж відхрещується, мовляв, не така важлива він персона. Чоловікові 64, він виростив двох синів і спокійно жив, поки російська армія не вирішила його “визволити” від такого життя.
Побачив ракету на власні очі
8 липня у село Новосеменівка Апостолівської громади прилетіла ворожа ракета. Вона впала на узбіччі сільської дороги, неподалік будинку 64-річного Василя. Чоловік бачив “приліт” на власні очі.
Вирва на місці падіння ракети
У селі не скрізь є мобільний зв’язок, тому того ранку Василь вийшов у двір, аби поговорити телефоном.
“Було тихо. Потім глянув – летить. Одразу впав на землю, накрив руками голову, лежав хвилин 20. Ракета застрягла у землі і рвонуло все угору, а потім начало все вертатися назад. Побило дах. В хаті стіни і стелю пробило”,Тоді у село приїхали експерти, назбирали цілу тачку уламків. З’ясували, що це була ракета С-300, вона пошкодила о водовід, комунальники полагодили його вже за добу.
— пригадує Василь.
Коли починають стріляти, ні до чого руки не лежать
За словами голови Апостолівської громади Андрія Оси, громада зазнає майже щоденних обстрілів. Зазвичай ворог влучає по межі території, але іноді “прилітає” і у населені пункти. Найбільше у громаді від ворожих обстрілів потерпають села Перше Травня та Новосеменівка.
“Коли починають стрілять, ні до чого руки не лежать”, — говорить чоловік і показує журналістам уламки від ракети.
Василь має двох синів та п’ятеро онучок. Разом вони ведуть родинний бізнес. Про деталі чоловік не говорить – все ж побоюється можливих наслідків розголошення деталей про родину у медіа, адже ЗСУ хоч і йдуть у контрнаступ, та прогнозувати щось поки зарано.
“Сини мої — підприємці. Починав я, але вже літа мені. Зараз я синам допомагаю, сторожую, підказую. Ми отак родиною і працюємо. Землі у нас не дуже багато, але розраховуємось з людьми”, — розповідає Василь журналістам “Першого Криворізького”.
Вибухова хвиля від ракетного удару пошкодила 10 вуликів у родинній пасіці.
“Зранку прийшов, за голову схопився — рамки від вуликів валялись по всьому городу”, — згадує Василь.За два місяці після удару чоловік відновив бджолині рої. Навесні, коли бджоли перезимують, буде зрозуміло, як комахи перенесли потрясіння.
Тягнулися-тягнулися і тепер все покинуть?
Про евакуацію у більш-менш безпечні регіони Василь навіть чути не хоче.
“Я нікуди не поїду, тягнулися-тягнулися і тепер все покинуть? Це наша земля і я нікуди не піду. Зброю хай нам дають, ми будем захищати її тут на місці. Може, хтось і може і буде виїжджати, але я ні”, — запевняє чоловік.Всі варіанти евакуації з Апостолівської громади відпрацьовані та налагоджені, каже начальник Криворізької районної військової адміністрації Євген Ситниченко.
І, хоча, останні два місяці Криворізький район зазнає щоденних обстрілів, масової евакуації вже не буде, впевнений чиновник: “Район фортифікований дуже добре. Ситуація наразі стабільна. І відтоку людей немає, але і не повертаються вони поки що”.
Цей матеріал опубліковано за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Його зміст не обов’язково відображає офіційну позицію EED. Інформація чи погляди, висловлені у цьому матеріалі, є виключною відповідальністю його авторів.
