Топ 5 віршів Василя Стуса, книгу про справу якого заборонили розповсюджувати

Головне фото новини
Фото: Радіо Максимум
1kr.ua
19 жовтня Дарницький районний суд Києва задовольнив позов Віктора Медведчука і заборонив розповсюдження тиражу книги Вахтанга Кіпіані «Справа Василя Стуса».

Медведчук позивався до Товариства з обмеженою відповідальністю «Видавництво «Віват», Приватного підприємства «Юнісофт» про захист честі, гідності та ділової репутації та спростування недостовірної інформації.

Суд визнав, що у книзі «Справа Василя Стуса» у виданій редакції є речення, які принижують честь і гідність Медведчука.

Василь Стус — український поет XX століття, перекладач, прозаїк, правозахисник, борець за незалежність нашої держави. Він був одним із найактивніших представників українського дисидентського руху. У 2005 році його посмертно удостоїли державної премії Герой України.



Сто років як сконала Січ

Сто років як сконала Січ.
Сибір. І соловецькі келії.
І глупа облягає ніч
Пекельний край і крик пекельний.
Сто років мучених надій,
І сподівань, і вір, і крові
Синів, що за любов тавровані,
Сто серць, як сто палахкотіть.
Та виростають з личаків,
Із шаровар, з курної хати
Раби зростають до синів
Своєї України-матері.
Ти вже не згинеш, ти двожилава,
Земля, рабована віками,
І не скарать тебе душителям
Сибірами і соловками.
Ти ще виболюєшся болем,
Ти ще роздерта на шматки,
Та вже, крута і непокірна,
Ти випросталася для волі,
Ти гнівом виросла. Тепер
Не матимеш од нього спокою,
Йому ж рости й рости, допоки
Не упадуть тюремні двері.
І радісним буремним громом
Спадають з неба блискавиці,
Тарасові провісні птиці –
Слова шугають над Дніпром

Попереду, нарешті, порожнеча…

Попереду, нарешті, порожнеча
І довгождана. Вічність пізнаю,
Даровану годиною лихою.
А білий світ – без кольору і звуку,
Ні форми, ні ваги, ані смаку –
Розлився безберегою водою.
Цей бенкет смерті в образі життя
Щасливого відстрашує і врочить:
Устромиш ногу в воду – і помреш.



***

Моя Україна забула
Сміятись. Вона гомонить.
Моя Україна не вщухла
Од прагнення жить.
Моя Україна не знає
Веселих світань.
Моя Україна палає
У мить догорянь.
Моя Україна тривожиться,
Бунтує, буя.
На чорнім рабованім торжищі
Вкраїна моя.
Її догоряє майбутнє
І тужить, ридає,
І в передвечірній сутіні
Лиш руки ламає.
І дивиться в небо — о, де вони
Надії і голуби?
Лиш демони, демони, демони
Старої ганьби.
Злітаються — ніби на здобич,
Злітаються спроквола
На роздоріжжя розтоптані,
Розіп'яті край села.


Отак живу: як мавпа серед мавп…

Отак живу: як мавпа серед мавп.
Чолом прогрішним із тавром зажури
все б’юся об тверді камінні мури,
як їхній раб, як раб, як ниций раб.
Повз мене ходять мавпи чередою,
у них хода поважна, нешвидка.
Сказитись легше, аніж буть собою,
бо ж ні зубила, ані молотка.
О Боже праведний, важка докука —
сліпорожденним розумом збагнуть:
ти в цьому світі — лиш кавалок муки,
отерплий і розріджений, мов ртуть.


***


Цей біль — як алкоголь агоній,
як вимерзлий до хрусту жаль.
Передруковуйте прокльони
і переписуйте печаль.
Давно забуто, що є — жити,
I що є — світ, і що є — ти.
У власне тіло увійти
дано лише несамовитим.
А ти ще довго сатаній,
ще довго сатаній, допоки
помреш, відчувши власні кроки
на сивій голові своїй.



Якщо Ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl+Enter, щоб повідомити про це редакцію.


Повітряна тривога

Попередня тривога тривала –
39 хв

Все гаразд

03 : 44

Новини 1kr.ua в Tеlеgram

Ми в соціальних мережах

Культура

Booking.com