10 октября в Кривом Роге начался отопительный сезон. Об этом сообщил заместитель городского головы Александр Катриченко. В первую очередь отопление включают в учреждениях бюджетной сферы: детсадах, школах и медицинских учреждениях. В домах отопление будут включать по заявкам жителей дома на протяжении 7-10 дней, согласно температурному графику.

«Все будут обеспечены теплом. Подключение потребителей многоквартирных домов будет происходить по погоде на улице. Мы прекрасно понимаем, что на улице днем температура бывает и до +20. Некоторые дома, где есть приборы учета, будут не очень охотно подключаться. Все пытаются максимально экономить. В прошлом году некоторые дома на неделю или две включали отопление позже, чтобы сэкономить деньги», - рассказал чиновник.

Теплоноситель уже подали: в роддом №1 и детскую поликлинику, 2 горбольницу, 4 детскую больницу, 6 и 8 больницы.

«Криворожская теплоцентраль» сегодня запустит 5 из 6 котельных. Среди котельных теплоцентрали, которые будут запущены сегодня №№2, 3, 4, 5 и 6. Эти котельные обеспечивают теплом больницы, школы, детсады и дома горожан.



К концу дня «Криворожтеплосеть» запустит 10 котельных, 11 октября продолжится запуск 60 котельных.

«Учитывая погодные условия, мы понимаем, что в первую очередь теплом нужно обеспечить детей и пациентов больниц. Всеми энергоносителями, которые нужны для начала отопительного сезона предприятия обеспечены.

Несколько дней назад предприятия получили подтверждение по получению лимитов на газ, это дало возможность начать отопительный сезон без срывов, как в прошлом году», - пояснил Александр Катриченко.

Также теплом будут обеспечены и криворожане, в дома которых отопление поставляет «Днепровское Управление регионального строительства».

Заммэра говорит, что единственный риск преждевременного завершения отопительного сезона – задолженность потребителей. Если от граждан не будет поступать оплата за потребленное тепло, то бесперебойное продолжение отопительного сезона – под вопросом.

На початку квітня десятеро підліток Кривого Рогу в межах проєкту «Урбан рух» інспектували місто на безбар’єрність.

Як повідомляє журналістка «Першого Криворізького», яка супроводжувала учасниць, спершу дівчата пройшли коротке заняття, присвячене інклюзії, доступності й рівним можливостям. Далі — практична частина, яка стала викликом для дівчат.

Перше завдання полягало в тому, щоб пройтися приміщенням із перешкодами із зав’язаними очима. Так учасниці мали відчути, наскільки складно орієнтуватись у просторі, коли немає зорового контролю.

«Мені надягнули пов’язку на очі. Потрібно було пройти по знайомому мені приміщенню, але це все ж таки було нелегко. Дуже складно уявити, як почуваються люди, які не знають цього ландшафту, не знають вулиці й мають проблеми із зором або інші проблеми», — поділилась одна з учасниць проєкту Кристина.

Друге завдання — спроба пересуватись на кріслах колісних у реальному міському середовищі. Інспекція проходила на 95 та 96 кварталах Кривого Рогу. Підлітки перевіряли тротуари, намагалися самостійно потрапити до аптек, кав’ярень та інших закладів.

Водночас дівчата провели соціальний експеримент: просили про допомогу в перехожих, перевіряли, як вони реагують на людей у візках і чи працюють кнопки виклику персоналу в закладах.

У деяких місцях кнопки були, але персонал не реагував. Також двері в певних закладах відчинялись незручно або пандус мав надто крутий нахил. Бордюри біля закладів часто виявлялись необлаштованими.


Марія, учасниця проєкту, намагалась потрапити в аптеку.

«Було дуже багато бордюрів, пандус був незручний, і кнопки погано працювали. Але мені траплялись дуже гарні люди. Мені приємно від того, що люди небайдужі, вони хочуть допомогти», — ділиться Марія.

На вході в аптеку дівчина побачила, як їй здавалося, невеликий бордюр.

«Але коли я на візку до нього під’їхала, він виявився просто непідйомним для мене. Я не могла фізично себе через нього перевезти. І приходилося постійно просити людей про допомогу», — каже Марія.

За її словами, пандус мав великий кут підйому і було важко заїхати, але їй допоміг чоловік. Коли при вході вона натиснула кнопку виклику працівників — ніхто не зреагував. Тоді вона постукала в скляні двері.

«Вийшла одна дівчина-працівниця, вона такої ж комплекції, як і я, і їй було дуже важко мене завезти в приміщення через поріг. Їй довелось покликати свою колегу, щоб допомогти мені», — розповідає Марія.

Дівчина також поділилась: в аптеці їй стало страшно через думку, що якби вона була на кріслі колісному, потрібно було б ще їхати додому.

«Це дуже важко. Це цілий день потрібно виділити на те, щоб просто кудись дістатись і повернутись додому. Руки дуже сильно втомлюються. А ще важко морально — дехто з людей не озирається на прохання про допомогу, дехто — дивиться зі зневагою. Неприємно почуватися слабкою», — каже Марія.

Після того, як Марія виїхала з аптеки, учасниці інспекції та журналістка «Першого Криворізького» помітили, що фармацевтки почали перевіряти кнопку виклику персоналу для людей з інвалідністю.



Юнки перевірили ще одну аптеку. Вона мала високі сходи, але не було ані пандусу, ані ліфту, лише кнопка виклику внизу біля сходів. Але одна з дівчат не змогла самостійно дістатись навіть цієї кнопки — через невеличкий бордюр. Їй довелося попросити про допомогу перехожих хлопців.

«Молоді люди, які допомагали нашій учасниці, самі натиснули на кнопку виклику фармацевта і зайшли сказати про те, що людина з інвалідністю потребує допомоги», — каже менторка проєкту «Урбан Рух» і фахівчиня з розвитку молоді Марина Роік.

Фармацевтка спустилася й повідомила, що підйомного ліфту немає. За її словами, зазвичай працівники виходять до клієнтів з інвалідністю, якщо бачать їх на вулиці, питають, що потрібно, і приносять ліки разом із терміналом.




Інша учасниця інспекції, Кристина, також зізнається, що не очікувала такої складності. Вона мала перейти дорогу і проїхати вулицею.

«Перейти дорогу було дуже складно. Як виявилось, у нас на світлофорах дають дуже мало часу. Мені навіть сигналили машини, хоча я нічого не могла зробити через свої фізичні обмеження на той час і пошкоджену дорогу. І люди реагували дуже дивно — хтось розмовляв телефоном, хтось просто дивився й проходив повз», — поділилась Кристина.

За її словами, проблемою стали і припарковані на тротуарах автівки.

«Навіть якщо я фізично маю сили проїхати, я просто не можу протиснутись кріслом. А деякі люди замість допомоги питали: “А ви не будете це знімати? Ви викладете це в соцмережі?” І лише після того, як я проїхала, почали прибирати машини. Не через розуміння ситуації, а через страх, що їх можуть оштрафувати», — поділилась учасниця проєкту.

Поліна, ще одна учасниця, під час інспекції потрапила в одну з критичних ситуацій для людей на кріслах колісних.

«Були такі моменти, коли їхала тротуаром, а він був нерівним. Десь занадто високий, десь — низький. Коли майже виїжджала на дорогу, то колесо просто зависло в повітрі. І я не могла нічого зробити. Це дуже важко і морально, і фізично», — поділилась Поліна.

Під час інспекції їй двічі довелось просити про допомогу. Ще один чоловік самостійно підійшов і навіть почав закликати інших перехожих, щоб вони не були байдужими.


Менторка Марина Роік пояснює, що головною метою інспекції було не лише вивчити проблеми безбар’єрності, а й відчути їх на собі.

«Попри труднощі, попри калюжі, попри тріщини та стики на тротуарах, попри відсутність пандусів і велику кількість бордюрів, які заважали пересуватись на кріслі, учасниці змогли дослідити місто і зрозуміти, наскільки важко мати фізичні бар’єри, які заважають людям з інвалідністю комфортно почуватись у місті», — зазначає Марина.

На думку менторки, такі заняття є дуже важливими й ціннісними. Після інспекції підлітки багато говорили про те, що для них це було важливим досвідом, дуже цікавим.

«Мені дуже хочеться вірити в те, що місто буде покращуватися, що буде більше пандусів, більше зручних можливостей пересуватись дорогою для людей з інвалідністю і що люди будуть добрішими й більше допомагатимуть одне одному», — каже Марія.

«Буде круто, якщо ми зможемо доносити до людей важливість будувати безбар’єрне суспільство і ставитись більш інклюзивно до маломобільних людей, людей з інвалідністю і людей на кріслах колісних», — зазначила фахівчиня з розвитку молоді Марина Роік.

Здійснено за підтримки Асоціації “Незалежні регіональні видавці України” та Amediastiftelsen в рамках реалізації проєкту Хаб підтримки регіональних медіа. Погляди авторів не обов'язково збігаються з офіційною позицією партнерів.