На майданчики в одному з районів Кривого Рогу витратять понад 14 мільйонів гривень

Упродовж липня та серпня 2026 року Управління благоустрою Саксаганського району оголосило кілька тендерів на облаштування гумового покриття, а також встановлення ігрових та спортивних комплексів. Загальна вартість договорів — понад 14 млн грн. Усі закупівлі виграла ТОВ «Оріон КР», власником якої є колишній депутат.

Чи доречно робити гумовими всі ці майданчики, редакція «Першого Криворізького» розбиралася разом з урбаністкою, дослідницею сталої мобільності міст та сталого озеленення Іриною Шевченко.

Гумове покриття на шести майданчиках

Загалом район замовив 2594 м2 гумового покриття. На більшості майданчиків це гумова плитка товщиною 30 мм.

Адреси майданчиків з облаштуванням гумовим покриттям:

Адреса	Площа,м2	Вартість, грн
вул. Сучасна, 4	169	533 606,88
вул. Спасівська, 21	600	1 832 453,70
мкрн Ювілейний, 8	398	1 259 986,37
вул. Городищенська, біля станції швидкісного трамваю «Мудрьона»	300	944 766,48
вул. Січова, 2	402	1 258 451,87
сквер на вул. Олексія Різниченка	725	2 255 813,30
Разом	2 594	8 084 078,60

Роботи на цих майданчиках мають завершити до кінця вересня 2026 року.

За словами Ірини Шевченко, головна перевага гумового покриття — амортизація. Воно також зручніше з погляду безбар'єрності та прибирання. Однак, на її думку, варто оцінювати не саме покриття, а те, наскільки воно потрібне на конкретній локації.

«Гумове покриття актуальне там, де є великий запит на користування майданчиком, наприклад у центральному міському парку. Але якщо ми говоримо про всі дитячі майданчики, я не бачу сенсу робити їх усі гумовими», — пояснює урбаністка.

Не лише покриття: місто купує нові комплекси

Окрім гумового покриття, управління замовило п'ять спортивних комплексів. Їх мають встановити на мкрн Гірницькому, на вул. Городищенській, у сквері на вул. Олексія Різниченка, на Січовій та Спасівській.

Вартість договору — 819 999,90 грн. «Оріон КР» була єдиним учасником закупівлі.

Кожен комплекс розрахований на воркаут, гімнастику та силові тренування. До нього мають входити:

• турнік;
• бруси;
• гімнастична лава;
• шведська стінка;
• рукохід;
• стіна-бар'єр;
• кільця;
• канат;
• зона для TRX-петель.

Також місто замовило 7 стінок для лазіння, 10 ігрових комплексів та 5 канатних комплексів «Піраміда». Вартість договору — 5 209 099,68 грн.


Ігрові комплекси матимуть різну комплектацію: гірки, сходи, тунелі, мотузкові перешкоди та елементи для лазіння.

Зокрема, комплекс №1 складатиметься з гірки, широких сходів із поручнями, верхньої платформи, секції для лазіння з сітчастого канату та ігрової панелі з рухомими елементами.


Комплекс №2 матиме закриту гірку-трубу, перехідний тунель, мотузкові перешкоди та секцію для лазіння з канатної павутини.


Ще один тип комплексу передбачає кілька видів гірок — закриту, спіральну та пряму, сходи з поручнями, тунель, місток і елемент для лазіння.


Канатні комплекси «Піраміда» планують встановити на Городищенській, у сквері на Різниченка, на Січовій, Спасівській та у мікрорайоні Ювілейний. Усі ці комплекси мають встановити до кінця жовтня.

Чи комфортно буде на гумових майданчиках?

Урбаністка звертає увагу, що під час облаштування гумового майданчика важлива не лише його поверхня. Потрібні тінь і якісне водовідведення. Якщо після дощу утворюватимуться калюжі, покриття не виконуватиме свою функцію належним чином. А під відкритим сонцем у спеку гумова поверхня може сильно нагріватися.

Окремо Ірина говорить про основу. Якщо її повністю бетонують, ділянка перестає нормально вбирати дощову воду.

«Якщо під гумовим майданчиком бетонована основа, ця ділянка не всотує достатню кількість вологи. З екологічної точки зору це неадаптивне рішення, особливо для міст, де й так багато бетону та гарячих покриттів, але мало рослин і дерев», — зазначає Шевченко.

Альтернативою гумі можуть бути пісок, деревна тріска та інші матеріали. Вони також забезпечують амортизацію, хоча можуть бути складнішими в прибиранні.

Є й питання довговічності. Гумове покриття під час інтенсивного використання може зношуватися, тріскатися або деформуватися.

«Коли ми говоримо про гумове покриття, потрібно одразу думати, як ми будемо його обслуговувати. Якщо воно зітреться під гойдалками, підніметься після дощу чи потріскається, майданчик, який ми створювали як безбар'єрний, автоматично може стати недоступним. До того ж це досить дороговартісне рішення, тому варто оцінювати співвідношення витрат і користі для міського бюджету», — говорить урбаністка.

Шевченко також радить дивитися ширше на саму дитячу інфраструктуру. На її думку, не обов'язково створювати великі окремі території лише для дітей. Гойдалки, гірки чи інші невеликі елементи можна інтегрувати у громадські простори, де поруч залишаються батьки та інші містяни.

«У європейських містах можна побачити невеликі гойдалки, пружинки чи гірки просто на пішохідних вулицях. Батьки можуть залишатися частиною міського життя, сидіти на лавці чи пити каву, поки дитина грається поруч. Дитяча інфраструктура таким чином стає частиною спільного простору, а не окремою територією», — пояснює Шевченко.

Тож, на думку урбаністки, питання не в тому, хороше чи погане гумове покриття, а в тому, чи відповідає воно конкретному місцю, його навантаженню, озелененню, водовідведенню та потребам мешканців. Дитячі майданчики потрібні, але важливіше робити їх якісними, безпечними та частиною продуманого міського простору.



Цей матеріал підготовлено в межах проєкту «Посилення місцевих медіа длямдемократичної стійкості та публічного діалогу в Україні», який реалізується та фінансується Фондом Ірондель (Швейцарія). Погляди, висловлені в матеріалі, належать виключно авторам і не обов'язково відображають позицію Фонду Ірондель.