У ТЦК пояснили різницю між самовільним залишенням частини та дезертирством
Фото: Перший Криворізький
Про це повідомляє «Перший Криворізький» з посиланням на один з обласних ТЦК та СП.
Самовільне залишення частини (СЗЧ)
Згідно зі статтею 407 Кримінального кодексу України, СЗЧ — це тимчасова відсутність військовослужбовця без дозволу командування, коли він не відмовляється від служби та має намір повернутися.
Причинами можуть бути:
- особисті або сімейні обставини;
- конфлікти;
- психологічна чи фізична втома.
Дезертирство
Стаття 408 ККУ визначає дезертирство як умисне ухилення від військової служби з метою остаточно її залишити.
У цьому випадку головний критерій — відсутність наміру повертатися до служби.
Основні відмінності
Намір
- СЗЧ — тимчасова відсутність із можливістю повернення;
- дезертирство — свідоме ухилення від служби назавжди.
Тривалість відсутності
- СЗЧ може бути короткостроковим. У воєнний час відповідальність зазвичай настає після 3-10 діб відсутності (залежно від обставин);
- дезертирство передбачає тривалу або постійну відсутність без наміру повернення.
Покарання
- за СЗЧ (ст. 407 ККУ) у воєнний час — від 5 до 10 років позбавлення волі;
- за дезертирство (ст. 408 ККУ) — від 5 до 12 років позбавлення волі.
У випадку СЗЧ повернення військовослужбовця та усвідомлення помилки можуть враховуватися судом як пом'якшувальні обставини.